Справа № 2604/9430/12
"10" червня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Гаврилової О.В.,
за участю секретаря Головатюк І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про визнання виконавчого листа, виданого 17 травня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва по справі №6/1326/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 446954,52 грн та 4869,54 грн витрати, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом таким, що не підлягає виконанню.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що на думку заявника, ухвала суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду суперечить вимогам матеріального і процесуального права, а також постановлена з порушенням норм Конституції України. Так в заяві зазначено, що договір кредиту не є третейською угодою.Посилаючись на положення Закону України «Про третейські суди», заявник зазначає, що справа, по якій прийнято рішення третейським судом, не підвідомча третейському суду, оскільки боржник є споживачем послуг банку, у зв'язку з чим, на думку заявника наявні, визначені ст. 432 ЦПК України, підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Заявник ОСОБА_1 та представник заінтересованої особи Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, процесуальним правом подати письмові пояснення (заперечення) не скористалися.
У відповідності до ч.3 ст.432 ЦПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню за відсутності учасників справи.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК, суд розглянув справу за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали заяви та справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено стяттями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 389-7 ЦПК України (в редакції, що діяла на час видачі виконавчого листа)передбачала, що заява про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду подається до суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.
Згідно з ч. 1 ст. 389-11 ЦПК України (у відповідній редакції), за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про видачу виконавчого листа або про відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
Судом встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 року постановлено видати виконавчий лист на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28 липня 2011 року по справі №637-11, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - 446954,52 грн заборгованості та 4869,54 грн витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом. (а.с.33-34)
Відповідно до частин 1 та 2 ст.432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов'язку повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Як убачається зі змісту заяви, заявник ОСОБА_1 просить суд визнати виконавчий лист про стягнення з неї на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту та витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом - таким, що не підлягає виконанню, оскільки справи щодо стягнення заборгованості за споживчим кредитом не підвідомчі третейським судам.
Разом з тим, такі доводи можуть бути викладені в апеляційній та/або касаційній скарзі на ухвалу суду, якою постановлено видати виконавчий лист, та не можуть бути визначеними частиною 2 ст. 432 ЦПК України підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, що ухвала Дніпровського районного суду
м. Києва від 17 травня 2013 року була скасована судами вище стоячих інстанцій, крім того, матеріали справи не містять даних про те, що заявник звертався до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, на підставі якого було видано виконавчий лист, та що таке рішення третейського суду скасоване, а посилання заявника на діюче законодавство та рішення Конституційного Суду України не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року, на підставі ч.3 ст. 432 ЦПК України, зупинено виконання виконавчого листа №2604/9430/12 виданого 16 липня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28 липня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 446954,52 грн. заборгованості та 4869,54 грн. витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом (ВП №55121283), яке згідно вищезазначеної частини статті можливе до розгляду судом заяви про визнання виконавчого листа таким, що підлягає виконанню.
З наведених підстав стягнення за виконавчим листом підлягає відновленню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 354, 431, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню- відмовити.
Відновити виконання виконавчого листа №2604/9430/12 виданого 16 липня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28 липня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 446954,52 грн. заборгованості та 4869,54 грн. витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом (ВП №55121283).
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: