ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17272/18
провадження № 2/753/346/19
"23" квітня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Литвин Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з матір'ю,
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей з матір'ю.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, пояснивши, що спільне життя у сторін не склалось, близько року вони не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбних відносин, мають окремий бюджет для кожного, стосунки між сторонами стали напружені, у сторін виявились різні погляди на життя, на сімейні відносини, тому вважає, що сім'я подружжя розпалась остаточно, термін для примирення призначати не потрібно. Крім того, місце проживання дитини просить визначити з матір'ю, враховуючи вік дитини, наявність у позивачки постійного місця реєстрації у м. Києві .
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений судом належним чином, в матеріалах справи наявна заява відповідача, в якій він визнає позовні вимоги щодо розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини разом з матір'ю і просив розглянути справу у його відсутність.
Заслухавши представника позивачки, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
У відповідності до ч.1, ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
За правилами ч.2, ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
11.04.2017 року був укладений шлюб між сторонами, який був зареєстрований Службою Цивільного реєстру Агентства з розвитку державних сервісів, актовий запис №01173002123. Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину: доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як встановлено у судовому засіданні, спільне життя у сторін не склалось, близько року вони не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбних відносин, мають окремий бюджет для кожного, стосунки між сторонами стали напружені.
Згідно ч.2, ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За змістом п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Аналізуючи докази в їх сукупності, суд вважає, що сім'я даного подружжя розпалась остаточно, терміну на примирення призначати не потрібно, так як встановлено судом, що будь-які відносини між ними припинені, сторони обопільно дійшли до згоди про розірвання шлюбу. За таких обставин укладений шлюб підлягає розірванню, при цьому позивачці необхідно залишити прізвище „ ОСОБА_1 , а відповідачу - „ОСОБА_1".
У відповідності до ч.1, ст.163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.
Як передбачає ч.2-3, ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно ч.1, ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Частина 2 цієї статті наголошує, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" наголошує, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст.160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Оцінюючи диспозиції вказаних статей Сімейного Кодексу України, суд приходить до висновку, що питання про визначення судом місця проживання неповнолітньої дитини з батьком або з матір'ю вирішується у випадку окремого проживання батьків, при цьому особа, яка досягла 14-річного віку, сама визначає своє місце проживання.
Судом встановлено, що позивачка повернулась проживати разом з дитиною до своїй квартирі АДРЕСА_2 , де вона зареєстрована, а відповідач залишився проживати у Грузії. Вік дитини, а це на час розгляду справи становить майже два роки, вказує на те, що дитина фізіологічно та морально пов'язана з природою матері, яка піклується і турбується за його стан здоров'я та духовний розвиток. За таких обставин суд вважає необхідним визначити місце проживання малолітньої дитини з матір'ю ОСОБА_1 , яка має задовільний фінансовий стан, належні житлові умови та вкладає всі зусилля для забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ст.133, 141 ЦПК України при задоволенні позову з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 736 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого останньою при зверненні до суду.
Керуючись ст.10; 11; 57-59; 60; 79; 88; 169; 209; 213-215; 226 ЦПК України, на підставі ч.1, ст.51 Конституції України, ст. 3; 110-112; 141; 160-161; 163 СК України, п.10; 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суд
Позов задовольнити.
Шлюб зареєстрований Службою Цивільного Реєстру Агенства з розвитку державних сервісів 11.04.2017 року, актовий запис №01173002123 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвати.
Після розірвання шлюбу присвоюються прізвища: йому - ОСОБА_2 ; їй - ОСОБА_1 .
Визначити місця проживання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дарницького районного суду м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення, а учаснику справи, якому не було вручене повне заочне рішення в день його проголошення - протягом 20 днів з дня вручення його повного тексту заочного рішення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини заочного рішення через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя: