Справа № 311/2710/18
Провадження № 2/311/91/2019
18.04.2019
18 квітня 2019 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
Головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,
при секретарі: Осінцевій Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
07 серпня 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому позивач просить: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 12018,14 гривень за кредитним договором № б/н від 23.01.2011 року, а також судові витрати в розмірі 1762,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23 січня 2011 року позичальник ОСОБА_1 отримав у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит в сумі 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В порушення умов укладеного кредитного Договору, станом на 03.07.2018 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 січня 2011 року у загальному розмірі 12018,14 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі - 3093,02 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі - 799,68 грн., заборгованості за пенею - 7076,96 грн., а також штрафи, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 548,48 грн. АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов'язків ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим на підставі рішення Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 змінено найменування позивача з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено у п.1.7. Статуту АТ КБ «ПриватБанк». До теперішнього часу відповідач ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.01.2011 року у добровільному порядку не погасив, тому позивач АТ КБ «ПриватБанк» вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
12 вересня 2018 року відкрито провадження у справі ухвалою судді Василівського районного суду Запорізької області Степаненко Ю.А. Дана цивільна справа в подальшому перебувала в провадженні судді Степаненко Ю.А.
22 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив на позов, який складений представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Опанасенко Лілією Валеріївною (а.с.48-51).
09 листопада 2018 року від представника позивача АТ КБ «Приватбанк» в особі Гаренко Н.В. до суду надійшла відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_1 . - адвоката Опанасенко Л.В. (а.с.59-64,85-90).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2019 року, відповідно до Розпорядження №21 від 26.02.2019 року, у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Степаненко Ю.А., - дана цивільна справа №311/2710/18 (провадження №2/311/91/2019) розподілена судді Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В.
Ухвалою Василівського районного суду від 04 березня 2019 року справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (а.с.134).
В судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» повторно не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду надано заяву представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» в особі Савіхіної А.М., в якій остання просить розглянути справу у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують (а.с.33).
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Опанасенко Л.В. повторно не з?явилися, про день та час розгляду справи були сповіщені судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте на адресу суду надано заява представника позивача ОСОБА_1 в особі адвоката Опанасенко Л.В., в якій просить розглянути справу без їх участі, проти позовних вимог заперечують з підстав, викладених у відзиві. В задоволенні позову просять відмовити у повному обсязі (а.с.143).
Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, та заперечення проти позову, надані відповідачем, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.
Частиною 2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
У відповідності до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В ч.2 ст.509 ЦК України зазначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст.626 ЦК України).
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно вимог ст.1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. На підставі ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 23.01.2011 року позичальник ОСОБА_1 отримав в банківській установі - ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит в сумі 800,00 грн. вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Згідно умов укладеного договору, кредитний Договір складається із: заяви позичальника, умов та Правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою та тарифами банку (а.с.7,8,9-23).
Згідно наданих позивачем статутних документів, Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов'язків Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", у зв'язку з чим на підставі рішення Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 змінено найменування з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК", про що зазначено у п.1.7. Статуту АТ КБ "ПриватБанк" в новій редакції (а.с.29-30). Станом на 14.06.2018 року проведено державну реєстрацію вищевказаних змін, що вбачається з відомостей з ЄРДПОУ (а.с.26-28).
Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг (а.с.9-23), Банк після отримання від відповідача необхідних документів, а також заяви, приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку, та за своїм рішенням встановити розмір кредитного ліміту (п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4); банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік; банк має право проводити зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків (п.2.1.1.12.6), а позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором (п.2.1.1.5.5); у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку (п.2.1.1.5.6); власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту (п.1.1.2.7); при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову (п.2.1.1.7.6); у разі незгоди зі зміною Правил та/або «Тарифів банку», які викладені на банківському сайті, позичальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість (п. 1.1.2.4).
При оформленні кредитної картки позичальник ОСОБА_1 був ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, тарифами банку, та підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, про що зазначено в анкеті-заяві про приєднання та підтверджується підписом у заяві про видачу кредиту від 23 січня 2011 року (а.с.7 зворот).
Отримання кредитної картки відповідачем не оспорено.
Факт користування кредитною карткою і отримання грошей відповідачем також не оспорено, підписання заяви та виконання умов договору щодо погашення кредиту свідчить, що між сторонами виникли та існували тривалий час кредитні відносини, які виконувалися обома сторонами.
При укладанні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме 23.01.2011 року надав відповідачу кредитну картку «Універсальна» із встановленим кредитним лімітом у розмірі, встановленому Договором.
В порушення умов укладеного кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання своєчасно та належним чином не виконував, передбачені умовами договору платежі для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов Договору, своєчасно не вносив, у зв'язку з чим за кредитним договором № б/н від 23.01.2011 року утворилася заборгованість.
Згідно наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.01.2011 року, відповідач ОСОБА_1 станом на 03 липня 2018 року має заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.01.2011 року у загальному розмірі - 12018,14 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі - 3093,02 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі - 799,68 грн., заборгованості за пенею - 7076,96 грн., а також штрафи, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 548,48 грн. (а.с.5,6).
Вказаний розрахунок відповідачем ОСОБА_1 не оспорений, контррозрахунок відповідачем не наданий.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги невиконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_1 за Кредитним договором б/н від 23 січня 2011 року, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту на суму - 3093,02 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі - 799,68 грн., згідно розрахунку заборгованості за договором станом на 03.07.2018, доданим до позовної заяви (а.с.5,6), є обґрунтованими.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами кредитного договору одночасно передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення, та сплату штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення строків платежів за будь яким із грошових зобов'язань.
Оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року (справа №6-2003цс15), де зазначено, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавлена певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
З урахуванням вищевказаного, суд вважає необґрунтованим нарахування позивачем штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, а саме: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 548,48 грн. штраф (процентна складова), з одночасним нарахуванням пені як цивільно-правової відповідальності за порушення строків виконання зобов'язання, а тому у цій частині позову має бути відмовлено.
У відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положення ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватись зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Виходячи з загальних положень цивільного законодавства про відповідальність та про забезпечення виконання зобов'язання санкція у вигляді пені спрямована на забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань по поверненню позики.
Розмір санкції в грошовому виразі має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до збагачення.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2013 року по справі №1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (п.3.2.) вказав, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У наведених «Керівних принципах для захисту інтересів споживачів» визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Отже, ч.3 ст.551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.5 ст.12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1120цс15.
Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України при розгляді справи № 6-100цс14 у постанові від 03 вересня 2014 року.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, розмір неустойки (пені) за кредитним договором становить 7076,96 грн., що значно, майже вдвічі, перевищує розмір збитків (заборгованість по тілу кредиту та заборгованість по відсоткам за користування кредитом). Такий розмір неустойки суд вважає таким, що значно перевищує розмір збитків.
Враховуючи зазначені обставини у сукупності, очевидну неспівмірність між нарахованою пенею і розміром зобов'язань відповідача ОСОБА_1 , керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, суд приходить до висновку, що на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, розмір пені підлягає зменшенню, що забезпечить задоволення інтересів кредитора і водночас не порушить баланс між інтересами кредитора та боржника, буде сприяти виконанню боржником своїх зобов'язань по поверненню позики.
У зв"язку з тим, що нарахування штрафу носить разовий характер, в той час як пеня нараховується за кожен день прострочення виконання грошового зобов"язання за кредитним договором, враховуючи встановлений кредитним договором подвійний характер відповідальності за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним, суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Згідно положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Згідно ч.2 ст.616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якшо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів шодо їх зменшення.
Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч 2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до наданого Позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 23 січня 2011 року вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 нараховано пеню на суму 7076,96 грн. за несвоєчасне погашення кредиту та процентів.
Частина 3 ст.551 ЦК України, з урахуванням положень ст.4 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.5 ст.12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Вимога позивача про стягнення пені в розмірі, який значно перевищує заборгованість спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
В судовому засіданні встановлено, що розмір пені, нарахований в сумі 7076,96 грн., значно перевищує розмір збитків, який складає 3093,02 грн., та є таким, що не відповідає передбаченим п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, та є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.
Крім того, ч.3 ст.551 ЦК України, ч.2 ст.616 ЦК України, з урахуванням положень ст.3 ЦК України про загальні засади цивільного законодавства та п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам в реалізації їхніх прав, та враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також дружину ОСОБА_4 , яка на теперішній час не працює та перебуває у відпустці по догляду за малолітньою дитиною ОСОБА_3 , та яка потребує постійного медичного обстеження у зв'язку з наявними медичними показниками, що підтверджується відповідними належними документами, які містяться в матеріалах справи (а.с.113-125), а також те що саме на кредитора покладено обов'язок доводити реальний розмір збитків, чого ним не було зроблено, тому суд приходить до висновку про необхідність зменшення суму пені до загального розміру тіла кредиту, до 3093,02 грн.
Разом з тим, приймаючи до уваги те, що пеня є різновидом неустойки, згідно визначення у положеннях статті 549 ЦК України, то суд приходить до висновку, що нарахувавши штрафи, Позивач вже реалізував своє право на неустойку за порушення зобов'язань відповідачем.
В той же час, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, передбачено сплату штрафу за порушення позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів. Виходячи з цього, нарахування штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг є подвійною
Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 21.10.2015 року під час розгляду іншої аналогічної справи.
Тому суд вважає, що одночасно застосовувати і штраф і пеню в даному випадку є неправомірним.
Таким чином, суд вважає необхідним відмовити позивачу в частині задоволення заявлених АТ КБ «ПриватБанк» позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором № б/н від 23 січня 2011 року, в сумі 7076,96 грн., а саме з причин недопустимості застосування подвійної відповідальності, за вищенаведеними правовими підставами.
Та, відповідно, штраф (відсоткова складова) - 5% від суми позову, буде становити не 548,48 грн., як зазначено у позовній заяві, а безпосередньо розмір - 194,64 грн. ((тіло кредиту 3093,02 грн. + заборгованість по відсоткам 799,68 грн.) * 5/100 = 194,64 грн.).
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позичальник ОСОБА_1 дійсно своєчасно та належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором № б/н від 23 січня 2011 року, передбачені умовами укладеного Договору платежі для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, своєчасно не вносив, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, а тому вимоги АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, заборгованості по процентам за користування кредитом та нараховані штрафи, підлягають задоволенню.
За таких обставин, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 січня 2011 року в загальному розмірі - 4587,34 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в сумі - 3093,02 гривень; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі - 799,68 гривень; штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 194,64 грн. Щодо стягнення заборгованості за пенею, то в цій частині позивачу АТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог слід відмовити за вищенаведеними підставами недопустимості застосування подвійної відповідальності.
За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1762,00 гривень, тому, відповідно до положень ст.ст.133, 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем та документально ним підтверджені судові витрати по оплаті судового збору (а.с.1), пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі: 672,56 грн., виходячи з наступного розрахунку, а саме: 4587,34 грн. х 100 % : 12018,14 грн. = 38,17 % (відсоток розміру задоволених позовних вимог); 1762,00 грн. х 38,17 % : 100 % = 672,56 грн. (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволених позовних вимог).
Керуючись ст.ст.509,526,527,530,623,638,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст. 9, 12, 13, 76, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001 м.Київ, вул.Грушевського, буд.1 «Д», розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 ПАТ КБ «Приватбанк», МФО - 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.01.2011 року в загальному розмірі - 4587 (чотири тисячі п'ятко вісімдесят сім) гривень 34 копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 3093,02 грн.; нарахованих відсотків за користування кредитом в сумі 799,68 грн.; штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі - 194,64 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001 м.Київ, вул.Грушевського, буд.1 «Д», розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 ПАТ КБ «Приватбанк», МФО - 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі - 672 (шістсот сімдесят дві) гривні 56 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
Василівського районного суду
Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО