Справа № 640/5469/19
н/п 2/640/1729/19
10 червня 2019 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Ніколаєнко І.В.,
при секретарі - Медведєвої Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у володінні та користуванні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим, -
Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить усунути перешкоди в користуванні власністю та визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що є власником квартири на підставі договору довічного утримання, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач по справі є батьком доньки позивача, який зареєстрований у вказаній квартирі. Однак, відповідач з квітня 2016 р. фактично не проживає у вказаному будинку, не несе витрат на його утримання, не сплачує за комунальні послуги, у житловому приміщенні відсутні його особисті речі. Таким чином, позивач позбавлена права розпоряджатись власністю на власний розсуд, що значно обмежує її законні права. Будь-яких перешкод у користуванні відповідачем житловим приміщенням ніколи не вчиняла, відповідач в добровільному порядку змінив своє місце проживання, яке позивачу не відомо по теперішній час.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21.03.2019 року відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін.
Згідно зі ст. 274 ЦПК України дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення відповідача проти розгляду справи в поряду спрощеного позовного провадження не надходили, відзив на позовну заяву судом не отримано.
Відповідно до наявної в матеріалах справи заяви позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що позивач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 28999187 від 14.02.2011 р. квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_1
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Як вбачається з довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, частиною 1 ст. 383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати приміщення для власного проживання, проживання членів його сім'ї, інших осіб.
На підставі ст. 391 ЦК України закріплено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Підстави для збереження житлового приміщення за тимчасово відсутніми громадянами, визначені ст. 71 Житлового кодексу України, відсутні. Приписами ст. 72 Житлового кодексу визначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до копії акту від 12.02.2019 року, складеного ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 зазначено про те, що підтверджують, що за адресою: АДРЕСА_2 мешкає ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за вищевказаною адресою не проживає протягом останніх двох років, в приміщенні відсутні його особисті речі.
Таким чином, судом встановлено, що у відповідача наміру проживати за місцем реєстрації та користуватися житловою площею немає, у спірному будинку не проживає протягом тривалого часу з 2017 року. Наявність реєстрації відповідача у квартирі перешкоджає позивачу здійснювати право власності, оскільки передбачає право відповідача на користування житловим приміщенням за місцем реєстрації.
Існування домовленості між сторонами про право користування житловим приміщенням не встановлено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 71, 72, 156 ЖК України, ст.ст. 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 264-265, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні, володінні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою, за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 10.06.2019 року.
Суддя І.В. Ніколаєнко