Справа № 570/962/19
Номер провадження 2/570/783/2019
10 червня 2019 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.
за участю секретаря судового засідання Соломицька Л.М.
прокурора Рівненської місцевої прокуратури Прокопчук О.В.
у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області по цивільній справі за позовом заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до Олександрійської сільської ради Рівненського району про визнання незаконним та скасування рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, рішення про затверження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок у власність, скасування державної реєстрації права власності, -
Ухвалою суду від 18 березня 2019 року вказана позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10 год. 00 хв. 15 квітня 2019 року.
15 квітня 2019 року в звязку із неявкую учасників справи та клопотанням відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, проведення підготовчого засідання відкладено на 09 год. 00 хв. 22 травня 2019 року.
22 травня 2019 року в зв'язку із неявкою учасників справи та клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи, проведення підготовчого засідання відкладено на 12 год. 00 хв. 10 червня 2019 року.
10 червня 2019 року представник позивача, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання, до суду не з'явилась, заступником начальника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язкі із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
10 червня 2019 року представник відповідача, Олександрійської сільської ради та відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, до суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позов, клопотань про розгляд справи без їх участі або відкладення розгляду справи не подали.
10 червня 2019 року в підготовчому судовому засіданні прокурор пославшись на обставини викладенні в позовній заяві вказала, що предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог та склад учасників судового процесу не змінився, вважає, що є всі підстави для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до положень ст.223 ЦПК України повторна неявка учасника справи або його представника, які були належним чином повідомленими про судове засідання не перешкоджає проведенню судом підготовчого засідання у такій справі.
Ознайомившись із змістом позовної заяви, заслухавши думку прокурора, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність залишення даної позовної заяви без розгляду.
Так, за ч.2 ст.4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Відповідно до ч.3 ст.56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор, зокрема, звертається до суду з позовною заявою.
Стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» регламентує порядок та підстави представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді.
Так, згідно з ч.1 цієї статті, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.4 ст.56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Аналізуючи положення вищеописаних норм, суд приходить до переконання, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).
Пунктом третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. За таких обставин, необхідно з'ясувати, що мається на увазі під «виключним випадком» і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.
Випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави». «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
В силу частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження або у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні представника відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Відсутність обґрунтованих законних підстав для представництва інтересів держави є підставою для повернення позовної заяви в порядку передбаченому п1. ч.4 ст.185 ЦПК України або залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 257 ЦПК України.
Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається із змісту позовної заяви заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури звертається у Рівненський районний суд Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, яке вказує позивачем у позові. Поряд з цим, не надає жодних обґрунтувань та доказів того, що позивач, як уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження по захисту інтересів держави у даних спірних правовідносинах.
Отже, суд вважає, що у даній справі прокурором не доведено обставини, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання своїх функцій Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області по захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду часу, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.
Разом з тим, суд не бере до уваги твердження заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури про те, що Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області для здійснення захисту інтересів держави не наділене повноваженнями для звернення до суду. В такому випадку, відповідно до вимог абзацу другого частини п'ятої статті 56 ЦПК України прокурор набуває статусу позивача, а не виступає альтернативним суб'єктом звернення до суду, як у справі за даною позовною заявою.
Враховуючи, що заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури в позовній заяві та прокурор під час підготовчого судового засідання не довели належними доказами наявність обґрунтованих законних підстав для представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, суд приходить до переконання про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 257 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.200 та ч.1 ст.257 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.
В силу вимог п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у разі залишення позовної заяви без розгляду сплачена сума судового збору підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
На підставі ст.ст. 129, 131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 56, 198, 200, 257, 263, 354 ЦПК України, суд,-
Позов заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до Олександрійської сільської ради Рівненського району про визнання незаконним та скасування рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, рішення про затверження проекту землеустрою та передачі земельних ділянок у власність, скасування державної реєстрації права власності - залишити без розгляду.
Суму сплаченого судового збору - повернути особі, яка його сплатила.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський районний суд Рівненської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Штогун О.С.