25.04.2019
Справа 431/499/19
Провадження 2/431/357/19
«25» квітня 2019 року м. Старобільськ
Старобільський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Логвіненка Т.Г.,
за участі секретаря с/з Гапотченко І.О.,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в місті Старобільську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,
21.01.2019 року до Старобільського районного суду Луганської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що їй на праві власності належить будинок АДРЕСА_1 . В будинку зареєстрована, але більше 20 років не проживає відповідач ОСОБА_2 Реєстрація відповідача перешкоджає позивачеві у здійсненні права володіння житлом та оформлення субсидії. На підставі викладеного позивач просила суд визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняти її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, про день, час та місце слухання справи повідомлена своєчасно, надала суду заяву, в якій позов підтримала та просила провести розгляд без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином, надала суду заяву, в якій позов визнала та просила провести розгляд без її участі.
Представник відповідача - Чмирівської сільської Старобільського району Луганської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав до суду заяву, в якій визнав обставини, викладені у позові, не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Судовим розглядом встановлено, що згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно та копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно будинок АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_1 (а.с. 5,6).
Згідно акту встановлення факту проживання від 17.01.2019 депутата Чмирівської сільської ради, за адресою: будинок АДРЕСА_1 зареєстрована, але не проживає більше 20 років ОСОБА_2 (а.с.10).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановлюючи наявність порушеного права позивача з боку відповідача суд зазначає наступне.
За змістом ст.4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від 4.11.1950 року, підписаної від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз вищенаведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 33, 34, 36 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року №5, застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Відповідно до положень статей 391,396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та положень ст. ст. 4, 13, 19, 78, 81 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Основні права та свободи людини, серед яких право на недоторканність житла, закріплені та гарантуються не лише в національному законодавстві держав, а й на міжнародному рівні. Однією з основних міжнародних гарантій цих прав є Конвенція про захист прав та основоположних свобод людини, у ст.8 якої передбачається просторовий аспект права на приватне життя право на повагу до житла. У ч.1 цієї статті зазначається, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див. рішення від 27 травня 2004 р. у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. theUnitedKingdom), заява № 66746/01, п. 82).
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, вимоги позивача знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, також беручи до уваги відсутність відповідача в спірному будинку понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.
Суд вважає за необхідне також зазначити, що наявність судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням, у відповідності до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року, є підставою для подальшого зняття особи з реєстраційного обліку місця проживання за вказаною адресою.
Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 19, 78, 81, 206, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 319,321,321,391,405 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку- задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Чмирівську сільську раду Старобільського району Луганської області зняти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з реєстраційного обліку за адресою: будинок АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старобільський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.Г. Логвіненко