Справа № 437/9592/13-а
10 червня 2019 року , м.Сватове
Сватівський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Реки А.С.,
за участю секретаря судового засідання Вєдєрникової Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове Луганської області матеріали справи за заявою ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Встановив:
До Сватівського районного суду Луганської області надійшла заява ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що 22 листопада 2013 року суддею Ленінського районного суду міста Луганська було прийнято постанову по справі № 437/9592/13-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,у відповідності до якої було задоволено її позовні вимоги частково. 19 травня 2014 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43459200, але рішення суду не виконане через початок АТО. Оскільки вона має намір отримати дублікат виконавчого листа та реалізувати право на отримання допомоги, просить суд відновити втрачене судове провадження по справі № 437/9592/13-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заву про розгляд справи за її відсутності, наполягає на задоволенні заявлених вимог.
Учасники справи, а саме представник відповідача - Департаменту управління Державної казначейської служби України у Луганській області, представник третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській областіпро місце, день та час слухання справи були повідомлені належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ч.11 ст. 128 ЦПК України та ст.12-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». До суду не з'явилися, причини своєї неявки не повідомили.
Суд, перевіривши заяву та додані до неї матеріали, приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 22 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково; визнано протиправними дії Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років та зобов'язано Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на відповідний період, з 26.12.2012 року по 22.11.2013 року з урахуванням проведених виплат. Стягнуто з місцевого бюджету м. Луганська на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 34 гривні 41 копійка. В іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с.13-14).
Відповідно до ст. 384 КАС України, відновлення повністю або частково втраченого судового провадження в адміністративній справі, закінченій ухваленням судового рішення або в якій провадження закрите, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 385 КАС України, втрачене судове провадження в адміністративній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
На підставі ст. 386 КАС України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно розпорядження Вищого спеціалізованого суду України від 02.09.2014 року №27/0/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ», до територіальної підсудності Сватівського районного суду Луганської області відносяться справи, підсудні Ленінському районному суду міста Луганська.
У відповідності до ч.1 ст. 389 КАС України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:а) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо);б) документи, надіслані (видані) адміністративним судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів;в) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи;г) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи;ґ) відомості Єдиного державного реєстру судових рішень;д) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі;е) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.
Як вбачається з положення ч.1 ст. 390 КАС України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
Судом встановлено, що в зібраних матеріалах міститься копія постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 22.11.2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, що є належним та достатнім доказом для відновлення втраченого провадження по вказаній адміністративній справі згідно поданої заяви про відновлення втраченого судового провадження в частині постанови.
Враховуючи викладене, з урахуванням зібраних і перевірених матеріалів, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.384-386, 389-390 КАС України, суд, -
Ухвалив:
Відновити втрачене судове провадження по справі № 437/9592/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині постанови Ленінського районного суду міста Луганська від 22 листопада 2013 року, а саме:
Справа № 437/9592/13-а
іменем України
22 листопада 2013 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі: головуючого судді Вінтоняк Н.Д., при секретарі Середа Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася з позовом до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради про визнання дій протиправними, мотивуючи свої вимоги тим, що вона має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на теперішній час перебуває на обліку у Департаменті з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, як особа, застрахована у системі соціального загальнообов'язкового страхування. Вона отримує від відповідача допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, який складає 130,00 грн. на місяць. Вважає дії відповідача по нарахуванню та виплаті їй вказаної допомоги протиправними, оскільки відповідно до чинного законодавства допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованій особі надається у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Просила суд визнати дії Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити донарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на відповідний період, з моменту перебування на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Луганську ради, Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради по день винесення постанови суду з урахуванням проведених виплат.
Позивач в судове засіданні не з'явилася, просила суд розглянути справу за її відсутності.
Представник відповідача - Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради до суду надала заперечення, в яких просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 № 107, який набрав чинності з 01.01.2008 року, було внесено зміни до ч. І ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. На підставі вищевикладеного, позивач щомісячно отримує допомогу у розмірі 130,00 грн., тому просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 19.08.2013 до участі у справі у якості третьої особи було залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надав суду заперечення, в яких позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі та розглянути справу у відсутність представника Головного управління Державної казначейської сужби України у Луганській області.
Ухвалою суду від 21.10.2013 позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 24.06.2011 по 25.12.2012 включно залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу на підставі заявленого позову та з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про народження дитини є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з чим перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримує грошову допомогу як застрахована особа у розмірі 130,00 грн., виплату якої здійснювало до 31.12.2012 Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Луганську ради, а з 01.01.2013 здійснює Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради, що підтверджується довідкою відповідача (а.с. 11, 15).
В травні 2013 року позивач зверталася до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради з питання виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, на що отримала відмову відповідача (а.с. 12-13).
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням» (далі - Закон № 2240).
Статтею 1 Закону № 2240 визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 2 Закону № 2240 страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.
Відповідно до ст.ст. 4, 5, 29, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.
Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40- 44.
Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40- 44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.
Оскільки ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», не встановлювалось на 2011 та на 2012 роки іншій, ніж у Законі № 2240-III розмір допомоги, а положення Постанови КМУ № 1751 «Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27.12.2001 було затверджене саме на виконання Закону № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (п.1), то застосовувати зазначену постанову Кабінету Міністрів України до особи, яка застрахована в системі загальнообов'язкового страхування не можливо, оскільки на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2012 року.
За приписами частини другої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» також не встановлювався іншій розмір вказаного виду допомоги, ніж у Законі України № 2240.
Прожитковий мінімум (відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум») - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Згідно ст.ст. 12 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років складає - з 1 січня - 893 гривні, з 1 квітня - 911 гривень, з 1 липня - 917 гривень, з 1 жовтня - 930 гривень, з 1 грудня - 961 гривня., ст. 7. Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» - з 1 січня - 972 гривні, з 1 грудня - 1032 гривні.
Позивачка отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому від законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Тобто, своїми діями відповідач порушив права позивача на гарантовану державою матеріальну підтримку материнства та належний соціальний захист, який гарантується державним соціальним забезпеченням, що має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.
Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог, оскільки спір виник щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Разом з тим, позивачка просить суд зобов'язати відповідача здійснити донарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на відповідний період, з моменту перебування на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Луганську ради, Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради по день винесення постанови суду з урахуванням проведених виплат, але оскільки Жовтневою районною у місті Луганську ради було прийнято рішення щодо припинення діяльності Управлінні праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Луганську ради без визначення правонаступника, суд вважає за необхідне зобов'язати Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради здійснити донарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 26.12.2012 по 31.12.2012, оскільки Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради на теперішній час є єдиним органом соціального захисту населення, що здійснює функції з виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а відтак є єдиним органом, що має можливість відновити порушені права позивачки за вказаний період.
Згідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України ( або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). За таких обставин, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з місцевого бюджету м. Луганська пропорційно задоволених вимог.
Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням», Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", ст. 22 Конституції України, ст. ст. 2, 6-10, 17, 104, 105, 128, 158-163, 186 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років.
Зобов'язати Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на відповідний період, з 26.12.2012 року по 22.11.2013 року з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з місцевого бюджету м. Луганська на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 34 гривні 41 копійка.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Н.Д. Вінтоняк
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сватівського
районного суду А.С. Река