10 червня 2019 року
Київ
справа №540/2217/18
адміністративне провадження №К/9901/15672/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Усенко Є.А. (суддя-доповідач), Гімона М.М., Гусака М.Б., - розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби (ДФС) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки),
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18.06.2018, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019, адміністративний позов задоволений: визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення від 07.11.2017 № 0003091306 про визначення грошового зобов'язання з військового збору в сумі 4209,45 грн ( в тому числі, штрафні (фінансові) санкції); від 14.11.2017 № 0003071306 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 49274,78 грн (в тому числі, штрафні (фінансові) санкції); рішення від 14.11.2017 № 0001621306 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасно нарахований єдиний внесок в сумі 67496,34 грн; вимога від 14.11.2017 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 67496,34 грн.
Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (пункт 7 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження і які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, встановлені нормами частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вище наведених норм дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи характер правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір, що є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, предмет доказування, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також доводи касаційної скарги, ця адміністративна справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податкові повідомлення-рішення від 14.11.2017 № 0003071306, від 07.11.2017 № 0003091306, рішення від 14.11.207 № 0001621306 про застосування штрафних санкцій та вимога від 14.11.2017 про сплату боргу (недоїмки) прийняті за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки, призначеної і проведеної з порушенням підпункту 78.1.4 пункту 78.4 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України: запит контролюючого органу про надання документальних підтверджень та пояснень, у зв'язку з ненаданням відповіді на який призначена позапланова перевірка; копія наказу про призначення перевірки та повідомлення про перевірку не були вручені позивачу до початку перевірки.
Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права до встановлених обставин є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Обґрунтовуючи довід про не відповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанцій нормам матеріального і процесуального права, скаржник не наводить доводів на спростування правильності висновку суду апеляційної інстанції щодо юридичної оцінки обставин справи. Доводи, наведені у касаційній скарзі, стосуються оцінки судом доказів у справі та встановлення на підставі цієї оцінки обставин справи.
Передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі незначної складності, не встановлені. У касаційній скарзі доводів щодо наявності таких обставин відповідач також не наводить.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, судові рішення першої та апеляційної інстанцій не підлягають касаційному оскарженню, відповідно у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 248, частиною п'ятою статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон
М.Б. Гусак ,
Судді Верховного Суду