Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/703/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м.Київ
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", м.Харків
про стягнення 19 608,28грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (надалі - відповідач), в якому, з урахуванням уточненого тексту позовної заяви наданого 02.04.2019, просило стягнути з відповідача на свою користь 19608,28грн., з яких: 13372,05грн. страхового відшкодування, 382,48грн. 3% річних, 4487,13грн. пені, 1366,62грн. інфляційного збільшення.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до нього, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування №129179гд6х від 29.11.2016, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Ухвалою від 08.04.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.04.2019.
Ухвалою від 24.04.2019 підготовче засідання відкладено на 07.05.2019.
Ухвалою від 07.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2019.
У призначене судове засідання представник позивача не з'явився, однак 17.05.2019 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи за наявними матеріалами без участі його представника.
Відповідач відзиву не надав, представника в судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.
Частиною 9 статті 165 ГПК України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
29 листопада 2016 року між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, укладено Договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №129179гд6х від 29.11.2016, предметом якого є страхування транспортного засобу "Infinity" моделі Q50, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
09 серпня 2017 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Mazda 323", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 ., який не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований автомобіль "Infinity Q50", д.н.з. НОМЕР_1 .
Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 17.10.2017 у справі №638/12637/17 встановлено, що під час даної ДТП водій ОСОБА_2 порушив п.10.9 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП, у зв'язку з чим притягнутий до адміністративної відповідальності.
Дана постанова набрала законної сили 28.10.2017.
Внаслідок зазначеної ДТП автомобіль "Infinity Q50", держномер НОМЕР_1 , отримав пошкодження, що підтверджується вищевказаною постановою районного суду, а також наявним у матеріалах справи протоколом огляду колісного транспортного засобу №832.
11 серпня 2017 року страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заявою на виплату страхового відшкодування.
За страховим випадком (ДТП) позивачем було складено страховий акт №АХА2225465 від 28.08.2017 за договором страхування та визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 15372,05грн.
На підставі даного страхового акту позивач перерахував страхувальнику 15372,05грн., що підтверджується платіжним дорученням №365028 від 29.08.2017.
Цивільна відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ "СК "Мега-Гарант" згідно полісу АК 7075486. Відповідно до даного полісу відповідач взяв на себе обов'язок щодо відшкодування шкоди майну третіх осіб в межах 100000,00грн., розмір франшизи - 2000,00грн.
Позивач направив відповідачу претензію №ЕЛ_4432 від 18.12.2017, в якій на підставі статей 993, 1188, 1191 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" просив компенсувати в порядку регресу 15372,05грн. у 30-денний термін, починаючи з дня одержання даної вимоги.
Дана заява отримана представником відповідача 22.12.2017, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач вказані грошові кошти позивачу не перерахував.
У зв'язку із вказаними обставинами позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 13372,05грн. страхового відшкодування, 382,48грн. 3% річних, 4487,13грн. пені, 1366,62грн. інфляційного збільшення.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до норм статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Отже, відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, позивач після виплати страхового відшкодування страховику в розмірі 15372,05грн., отримав право зворотної вимоги до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності особи, винної у скоєнні ДТП, згідно поліса АК7075486.
Статтею 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
У відповідності до положення пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом АК7075486 встановлено, що ліміт за шкоду майну складає 100000,00грн., а розмір франшизи - 2000,00грн.
Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 13372,05грн. суми страхового відшкодування (15372,05грн. - 2000,00грн.)
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не надав доказів відшкодування позивачу вказаної суми, а також не навів жодних заперечень по суті спору, а тому позовні вимоги про стягнення 13372,05грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання, позивач здійснив нарахування відповідачу 3% річних у розмірі 382,48грн. за період з 23.03.2018 по 05.03.2019 та інфляційне збільшення в розмірі 1366,62грн. за період квітень 2018 року - лютий 2019 року.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, з факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідносини, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. Правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на таку юридичну природу, на них також поширюється дія положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Крім того, відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Отже, забезпечення зобов'язання може виникати на підставі договору, а також ґрунтуватися на положеннях чинного законодавства України. Неустойка в певних випадках виникає безпосередньо із закону всупереч бажанню сторін. Згідно статті 551 Цивільного кодексу України неустойка, виражена в грошовій формі, може бути як договірною, так і законною.
Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно з пунктом 36.5. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Враховуючи, що відповідач у визначений п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" строк зобов'язання з виплати позивачу страхового відшкодування не виконав, позивачем нараховано пеню за прострочку платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в розмірі 4487,13грн. за період з 23.03.2018 по 05.03.2019.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування, виходячи з того, що визначений пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк розгляду претензії позивача №ЕЛ_4432 від 18.12.2017, отриманої відповідачем 22.12.2017, прийняття рішення та здійснення виплати відшкодування в порядку регресу - 90 днів - закінчився 22.03.2018, слід зазначити наступне.
За розрахунком суду, вимоги позивача в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційного збільшення підлягають задоволенню у таких розмірах:
- вимоги про стягнення інфляційного збільшення за період з 23.03.2018 по 05.03.2019 (квітень 2018 року - лютий 2019 року) в розмірі 1018,88грн., тобто в меншому розмірі, ніж було заявлено позивачем;
- вимоги про стягнення 3% річних за період з 23.03.2018 по 05.03.2019 в розмірі 382,48грн., тобто у розмірі, який заявлено позивачем;
- вимоги про стягнення пені за період з 23.03.2018 по 23.09.2018 в розмірі 2337,36грн., тобто в меншому розмірі, ніж заявлено позивачем. При цьому, суд виходить з положень частини 6 статті 232 ГК України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м.Харків, вул.Донця-Захаржевського, буд.6/8, код 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8, код 20474912) 13372,05грн. страхового відшкодування, 382,48грн. 3% річних, 2337,36грн. пені, 1018,88грн. інфляційного збільшення, а також 1676,32грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "10" червня 2019 р.
Суддя М.В. Калантай