"03" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1075/19
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.А. Липі
за участю представників:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-АСПЕКТ"; (вул.Новозабарська,21-А,Київ 74,04074)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" (вул.Канатна,85,Одеса,Одеська область,65012)
про стягнення 39900 грн.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-АСПЕКТ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО", в якому просить господарський суд: про стягнення 39900 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов оплати за поставлений товар .
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.04.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "15"травня 2019 р. о 15:00.
15.05.2019р. у судовому засіданні оголошено протокольну ухвалу про перерву, про що було відображено в протоколі судового засідання.
Позивач в судове засідання призначене на 03.06.2019р. не з'явився, але звернувся до суду із заявою (вх. 9555/19 від 15.05.2019р.) про розгляд справи без участі представника позивача. Крім того, відповідач повністю підтримав позовні вимоги.
Відповідач про місце, дату та час судового засідання призначене на 03.06.2019р. повідомлявся належним чином, але в судове засідання не з'явився. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
У судовому засіданні 03.06.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи суд встановив.
12.04.2018р. та 13.04.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-АСПЕКТ" здійснило поставку фанери до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" на загальну суму 50350грн., що підтверджується видатковими накладними.
Відповідач розрахувався частково в сумі 10450грн, що підтверджується випискою по особовим рахункам.
Отже, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 39900грн.
Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-АСПЕКТ", позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 39900 грн. та судові витрати 1921грн..
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Положеннями ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Так, в порушення вимог чинного законодавства України та прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати товару Відповідач не здійснює оплату тому стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 39900 грн. за за поставлений товар.
Отже, судом встановлено існування заборгованості відповідача, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 39900 грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-АСПЕКТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат малоповерхового домобудівництва "КАМБІО" (вул.Канатна,85,Одеса,Одеська область,650, код ЄДРПОУ 23857192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-АСПЕКТ"; (вул.Новозабарська,21-А,Київ 74, 04074 код ЄДРПОУ 39486150) заборгованість в розмірі 39900 грн. (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот грн. 00 коп.) та судовий збір в сумі 1921 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 10 червня 2019 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов