10 червня 2019 року
Київ
справа №9901/316/19
адміністративне провадження №П/9901/316/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про перевірку нормативно-правових актів на відповідність Конституції України, скасування Законів Верховної Ради України та Постанов Кабінету Міністрів, -
05 червня 2019 року на розгляд Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) з вимогами про:
- перевірку на предмет конституційності нормативно-правових актів будь-якого органу, щодо дотримання прав осіб, на яких розповсюджується Закон від 28.02.1991, № 796;
- скасування Законів та Постанов Верховної Ради України, якими Верховна Рада України звузила права осіб, на яких розповсюджується дія Закону № 796-12 від 28.02.1991;
- скасування постанов Кабінету Міністрів України, які скасували права осіб, на яких розповсюджується Закон України від 28.02.1991, № 796.
Позовні вимоги мотивує тим, що ВРУ та Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) усупереч Конституції України, Протоколу № 1 Євроконвенції, Загальної декларації прав людини (ООН 1948 року), Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду - ядерного Закону № 334/96-ВР від 12.07.1996, рішень Конституційного Суду України, знищили гарантії визнаних прав людини, гарантованих Законом України від 28.01.1991р. № 796-12
Дослідивши матеріали позовної заяви Верховний Суд установив наступне.
Згідно ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Глава 2розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції. Зазначена главаКАС Українитакож розмежовує предметну, інстанційну юрисдикцію та територіальну підсудність різних адміністративних судів.
За приписами ч.4 ст.22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Тобто зазначений перелік спорів, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним.
У пункті першому частини другій статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Згідно частини 1 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII до повноважень Суду належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що невідповідність Конституції України актів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів може бути підставою для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо їх неконституційності, та це свідчить про неможливість розгляду таких справ у порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин розгляд зазначених вище вимог віднесено до юрисдикції Конституційного суду України.
Щодо вимог про скасування постанов Кабінету Міністрів України Верховний Суд зазначає, що частиною 1 статті 27 КАС України встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України <…> вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Відтак, вимоги щодо скасування Постанов Кабінету Міністрів підлягають розгляду за виключною підсудністю окружному адміністративному суду м. Києва.
Тобто, з числа заявлених Верховному Суду як суду першої інстанції заявлені вимоги, які відносяться до юрисдикції Конституційного суду України та заявлені вимоги щодо оскарження Постанов Кабінету Міністрів, які відносяться до підсудності Окружного адміністративного суду м. Києва.
Відповідно до частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
У свою чергу, частиною четвертою статті 172 КАС України передбачено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належать розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, частиною п'ятою статті 172 КАС України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
З урахуванням зазначеного, позивач порушив правила об'єднання позовних вимог,які належить розглядати в порядку різного судочинства. Крім того, щодо заявлених ОСОБА_2 вимог, визначена виключна підсудність різним судам.
Пунктом шостим частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу)
Враховуючи, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, за правилами пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 22 грудня 2017 року у справі № 9901/3/17, від 12 лютого 2018 року у справі № 9901/426/18, від 03 жовтня 2018 року у справі № 9901/795/18 та від 12 листопада 2018 року у справі № 9901/876/18.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 29, 169, 172, 243, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
Позов ОСОБА_2 до Верховної Ради України про перевірку нормативно-правових актів на відповідність Конституції України, скасування Законів Верховної Ради України та Постанов Кабінету Міністрів, разом з доданими до нього матеріалами повернути позивачу.
Повернення адміністративного позову не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Шишов