Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1016/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м. Київ
до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Коваленко А.О.
В квітні 2019 року до суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (ПрАТ "СК"Україна") (код за ЄДРПОУ 20033533) з позовом про стягнення Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна Страхова Компанія" (код за ЄДРОПУ 31236795) грошових коштів у розмірі 37251,03 грн., витрати по сплаті судового збору позивач просив покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «СК «Уніка» набуло права зворотної вимоги до ТДВ «Міжнародна СК» (страховика винної в ДТП особи) у сумі виплаченого страхового відшкодування в межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
Ухвалою від 09.04.2019 р. було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи та призначено судове засідання на 22.04.2019 р. о 12:00.
Ухвалою від 22.04.2019 р. та ухвалою від 07.05.2019 р. розгляд справи відкладався, з метою створення учасникам справи умов для надання до суду доказів і викладення доводів на підтвердження заявлених доводів та заперечень.
24.05.2019 р. через канцелярію господарського суду від ПрАТ «СК «Уніка» надійшла заява (вх. №12704), в якій позивач повідомляє суд про неможливість забезпечити явку в судове засідання свого представника та просить суд провести розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги позивач підтримує.
Представник позивача у призначене на 04.06.2019 р. судове засідання не з'явився.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача підтримав викладені у відзиві заперечення та просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Розглянувши надані учасниками судового процесу докази і заяви по суті справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
30.11.2017 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_1 , був укладений Договір добровільного страхування «Пряме врегулювання» №030202/4640/0000210 (далі - Договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу «Хонда», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
05.10.2018 року в м. Києві, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 16.11.2018 року №760/26623/18, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення Маліцьким ОСОБА_3 . Правил дорожнього руху України.
За Звітом про оцінку КТС № 01-31/10 від 31.10.2018 року, складеного ФОП Куліш О.В., розмір відновлювального ремонту склав 86205,15 грн. (без урахування ПДВ), а матеріального збитку - 37251,03 грн. (без урахування ПДВ).
Частиною 2 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Звіт про оцінку транспортного засобу є попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення. Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2014 р. у справі №910/3023/13, Верховного Суду від 13.03.2018 р. у справі № 910/9396/17.
У відповідності до умов Договору страхування, ПрАТ «СК «Уніка», на підставі Страхового Акту, здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 37251,03 грн. на рахунок Страхувальника без урахування ПДВ (платіжне доручення № 054457).
Відповідно до п. З ст. 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку Страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається умовами договору.
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про страхування», страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Пунктом 1.2.2. Договору страхування передбачено франшизу у розмірі 0% від страхової суми. Таким чином, виплачене страхове відшкодування складає 37251,03 грн.
Відповідно до ч.2 сіп. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до cт. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, у даному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах загального строку позовної давності та у межах фактичних витрат незалежно від коефіцієнту зносу, ПДВ, оцінки транспортного засобу тощо, право вимоги переходить до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки. Виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, ПрАТ «СК «Уніка» набуло права зворотної вимоги до страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ «Міжнародна СК», за полісом АМ/6262633 (страхова сума по майну 100000,00 грн., франшиза 0 грн,), згідно Розширеної Довідки УПП та Централізованої бази МТСБУ.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. За ст. 9.1. Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. 9.2. розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Відповідно до ст. 12.1. страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи (ст. 22).
Згідно ст. 36.2 вказаного Закону Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Із заявою про відшкодування витрат в порядку Суброгації та на умовах ст. 35 Закону, позивач звернувся до Відповідача 13.12.2018 року (вих. №9445), яку було отримано відповідачем 17.12.2018 року. Однак, як зазначав позивач, до цього часу Відповідач добровільно не відшкодував шкоду.
У відзиві на позовну заяву (вх. №9383 від 16.04.2019 р.) відповідач вказував, що згоден з наданим позивачем висновком про оцінку КТЗ №01-31/10 від 31.10.2018 р., але проти задоволення позову заперечує у зв'язку з тим, що 17.12.2018 р. одержав претензію позивача щодо сплати 37251,03 грн. в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування», проте до неї не було додано додатків, перелічених в претензії, про що представниками ТДВ «МСК» був складений відповідний акт про відсутність документів в поштовому відправленні від 17.12.2018 р. 03.02.2019 р. відповідачем на адресу позивача був направлений лист (запит) з пропозицією додатково надати всі додатки, визначені претензією. Відповідач зазначав, що за відсутності вказаних документів був позбавлений можливості прийняти відповідне рішення щодо виплати страхового відшкодування або відмови у його здійснені, тому вважає, що позивачем не було наведено доказів порушення його прав і позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).
Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За положеннями ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Враховуючи зазначені положення діючого законодавства України, судом було встановлено, що ПрАТ «СК «Уніка», на підставі Страхового Акту, здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 37251,03 грн. на рахунок Страхувальника у зв'язку із заподіянням шкоди, в результаті ДТП, яке відбулося 05.10.2018 року в м. Києві за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.11.2018 року №760/26623/18 встановлено, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення Маліцьким ОСОБА_4 .І. Правил дорожнього руху України. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ «Міжнародна СК», за полісом АМ/6262633. Вказані обставини не заперечуються учасниками справи.
ПрАТ «СК «Уніка» 13.12.2018 р. (вих. №9445) звернулося до відповідача із заявою про відшкодування витрат в порядку суброгації та на умовах ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яку було отримано відповідачем 17.12.2018 року. Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний був: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Однак, протягом зазначеного строку відповідне рішення не було прийнято. Після звернення позивача з позовом до суду, незважаючи відсутність заперечень відповідача щодо обґрунтованості вимог заявника, відповідачем також не було здійснено страхове відшкодування.
Враховуючи зазначені положення діючого законодавства України, встановлені обставини, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЖНАРОДНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" (61023, Харківська обл., місто Харків, Київський район, ВУЛИЦЯ МИРОНОСИЦЬКА, будинок 99 А-3, ідентифікаційний код особи 31236795) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УНІКА" (01032, м.Київ, Голосіївський район ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО буд. 70-А, ідентифікаційний код особи 20033533) заборгованість у розмірі 37251,03 грн. та судовий збір 1921,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено "10" червня 2019 р.
Суддя Л.С. Лаврова