10 червня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/352/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О. розглянувши матеріали позовної заяви №21.32/3174 вих 19 від 31.05.2019 (вх. №428 від 03.06.2019)
за позовом: Заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури, бульвар Т.Шевченка, 7, м. Тернопіль, 46000, в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, проспект Перемоги, 14, Шевченківський район, м. Київ, 03135
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталі-Світтранс ЛТД", вул. Громницького, буд. 2, кв. 126, м. Тернопіль, 46027.
про: стягнення 21445 грн. 16 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом та стягнення судових витрат.
Заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталі-Світтранс ЛТД" про стягнення 21445 грн. 16 коп. в дохід Державного бюджету України заборгованості з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні вимоги.
Розглянувши подану заступником керівника Тернопільської місцевої прокуратури позовну заяву на предмет її прийняття до розгляду, господарський суд враховує, що відповідно до ч.3 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).
Як визначено п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Згідно з абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті та Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
У пункті 1 Положення вказано, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті (підп. 1 п. 4. Положення).
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.8 Положення).
Серед матеріалів позовної заяви наявний Лист Укртрансбезпеки вих. №2966/05/15-19 від 06.05.2019, адресований Тернопільській місцевій прокуратурі із проханням звернутись до суду для забезпечення захисту інтересів держави, з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з автомобільного перевізника ТОВ "Наталі-Світтранс ЛТД", оскільки Укртрансбезпека не наділена правом звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.
Крім того, попередньо у 2018 році Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті зверталось до прокурора Тернопільської області із Листом №446/30/1-181 від 03.07.2018, в якому просило розглянути можливість щодо представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в суді з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з ТОВ "Наталі-Світтранс ЛТД", оскільки останнім часом суди відмовляють Державній службі України з безпеки на транспорті у відкритті провадження за адміністративними позовами щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.
Тернопільською місцевою прокуратурою опрацьовано лист Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області №446/30/1-18 від 03.07.2018 щодо наявності заборгованості ТОВ "Наталі-Світтранс ЛТД" з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 21445,16 грн. У відповідь на зазначений лист керівник Тернопільської місцевої прокуратури звернувся до голови Державної служби з безпеки на транспорті з Листом №2132/2213 вих. 19 від 17.04.2019 із проханням, зокрема, надіслати до 06 травня 2019 року до Тернопільської місцевої прокуратури інформацію в якій зазначити про те, чи вживала Державна служба України з безпеки на транспорті заходи (якщо так, то які) щодо стягнення з ТОВ "Наталі-Світтранс ЛТД" плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів, габаритні параметри яких перевищують нормативні вимоги, у розмірі 21445,16 грн, що еквівалентно 689,31 євро, у тому числі чи зверталась до господарського суду Тернопільської області із відповідною позовною заявою (якщо ні, то з яких причин).
Разом з тим, в обґрунтування представництва прокуратурою в позовній заяві №21.32/3174 вих. 19 від 31.05.2019, зокрема, зазначено, що Укртрансбезпека будучи наділеною повноваженнями щодо самостійного звернення до господарського суду Тернопільської області із вказаною позовною заявою, незважаючи на лист Тернопільської місцевої прокуратури від 17.04.2019 за №2132/2213 вих. 19, достовірно знаючи про наявність заборгованості у "Наталі-Світтранс ЛТД" та не вірно трактуючи норми чинного законодавства щодо відсутності відповідних повноважень. Державною службою України з безпеки на транспорті не вжито належних заходів щодо звернення до господарського суду Тернопільської області з метою захисту інтересів держави, що є доказом неналежного здійснення захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором. Крім того, прокурор у позовній заяві посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №820/1203/17, згідно якої спір за позовом Укртрансбезпеки до перевізника про стягнення вказаної плати підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Конституцією України та законами України позивача не наділено правом звернення до адміністративного суду.
Пунктом 26 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок №879) передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті (пп. 3 п. 4 Положення).
Згідно пп. 27 п. 5 зазначеного Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (пп. 27 п. 5 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №320).
Отже, враховуючи приписи п.п. 27 п.5 Положення Про Державну службу України з безпеки на транспорті, Закон України "Про автомобільний транспорт", інші підзаконні нормативно-правові акти про автомобільний транспорт, Державна служба України з безпеки на транспорті має повноваження на стягнення плати за проїзд, про що теж зазначає прокурор у поданій 03.06.2019 до господарського суду Тернопільської області позовній заяві.
При цьому варто зауважити, що Державна служба України з безпеки на транспорті не зверталась із зазначеною позовною заявою до господарського суду, оскільки має переконання, що ані Конституцією України, ані Законами України Укртрансбезпеку не наділено правом звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів, оскільки останнім часом суди відмовляють Державній службі України з безпеки на транспорті у відкритті провадження за адміністративними позовами щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування (Лист Укртрансбезпеки вих. №2966/05/15-19 від 06.05.2019).
Варто зазначити, що підвідомчість справ адміністративним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом.
Конституційний Суд України у рішенні №2-рп/2007 від 12.06.2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини). При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
З огляду на вказане вище, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.
Позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.07.2018 у справі №822/1169/17.
Суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).
На підставі викладеного, прокурор не навів належного та достатнього обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора із зазначеним позовом за можливості такого звернення Державною службою України з безпеки на транспорті, яка є юридичною особою, що вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого за №1005397166 станом на 31.05.2019 (додано до позовної заяви).
Посилання заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури лише на те, що уповноважений орган не здійснює відповідні повноваження, на думку суду, для прийняття позовної заяви до розгляду не є достатніми, оскільки за змістом абз. 2 ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
Доведення цих підстав здійснюється у загальному порядку відповідно до вимог ст.ст.73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання належних та допустимих доказів. Зокрема, такими доказами можуть бути: докази внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 КК України(службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків.
Аналогічний висновок викладений у постанові КГС ВС від 06.02.2019 по справі №927/246/18 .
Пунктом 4 частини 5 статті 174 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з ч. 7 ст. 174 ГПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Керуючись ст. ст. 53, 162, 174, 234, 235 ГПК України, господарський суд -
1.Повернути позовну заяву №21.32/3174 вих. 19 від 31.05.2019 (вх. 428 від 03.06.2019) (всього на 61 аркушах, в т.ч. платіжне доручення №681 від 29.05.2019) Заступнику керівника Тернопільської місцевої прокуратури, бульвар Т. Шевченка, 7, м. Тернопіль, 46000.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
3.Ухвала може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст.256, 257 ГПК України.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалу підписано: 10 червня 2019 року.
Суддя С.О. Хома