"05" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1056/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ступнікова Івана Євгенійовича ( АДРЕСА_4 )
про стягнення 46 762,17 грн.
Суть спору: 12.04.2019 року позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк „Приватбанк" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. №1081/19) до відповідача - Ступнікова Івана Євгенійовича, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 03.05.2018 р. в розмірі 51 325,22 грн., з яких: 44890,28 грн. - заборгованість за кредитом; 1218,15 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 4000,00 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 1216,79 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" обґрунтовує тим, що 03.05.2018 р. Фізична особа-підприємець Ступніков Іван Євгенійович через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписав із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг „КУБ", в зв'язку з чим приєднався до розділу 3.2.8 умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті АТ КБ "Приватбанк", які разом із вказаною заявою в цілому складають кредитний договір, на підставі якого відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 100000,00 грн., однак своєчасно та в повному обсязі кредитні кошти не повернув, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість станом на 25.03.2019 у розмірі 51325,22 грн.
Ухвалою суду від 17.04.2019 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1056/19 в порядку спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання на 15.05.2019 року.
15.05.2019р. до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог вх. ГСОО №9564/19, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 03.05.2018 р. в розмірі 46762,18 грн., з яких: 44890,28 грн. - заборгованість за кредитом; 1254,23 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 617,67 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Враховуючи, що позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог подано в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює подальший розгляд справи в редакції заяви позивача вх. ГСОО №9564/19 від 15.05.2019 року.
У судовому засіданні від 15.05.2019 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 05.06.2019 року.
Позивач у судове засідання від 15.05.2019 року не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, безпосередньо під розпис у попередньому судовому засіданні враховуючи, що нез'явлення позивача не перешкоджає розгляду справи та його явка не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника АТ КБ "Приватбанк".
Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причини неявки суд не повідомив, між тим, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на його адресу, які були отримана відповідачем про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових відправлень. Враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами у відповідності до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 05.06.2019 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, повний текст якого буде складено 10.06.2019 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Як встановлено судом, 03.05.2018р. відповідачем через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (а.с.19 з оборотом).
Так, із змісту вказаної анкети-заяви вбачається, що відповідач приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги "КУБ", які розміщені на сайті Приват Банку pb.ua.
Отже, 03.05.2018р. між відповідачем та позивачем було укладено кредитний договір б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із зазначених вище Анкети-заяви та Умов.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. №2121-III (з наступними змінами і доповненнями) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність", банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
За таких обставин, укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений між сторонами кредитний договір б/н від 03.05.2018р., як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Підпунктом 3.2.8.1 Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до умов та правил надання послуги „КУБ" (далі - заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі „Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.
У відповідності до п.п. 3.2.8.2 Умов, розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуги, складає від 50 000 до 1 000 000 грн.
14.05.2018 р. на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку № 23902054200591.
Пунктом 3.2.8.3.1 Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві.
Клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту (п.п. 3.2.8.3.1.3 Умов).
У відповідності до п.п. 3.2.8.5.2, 3.2.8.5.3. Умов, клієнт зобов'язався оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2, а також повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2, 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.
Відповідно до п. 3.2.8.5.5 Умов клієнт зобовязався сплатити банку проценти згідно з п.п. 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2 .
За змістом п. 3.2.8.3.2 Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах, а саме: 2% в місяць від початкової суми кредиту. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2).
Підпунктом 3.2.8.9.2 Умов передбачено, що нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.
За умовами п.п. 3.2.8.9.3 Умов, сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п. 3.2.8.3.1 Умов). Пунктом 1.3 заяви встановлено строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів.
Погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.5 заяви).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості станом на 13.05.2019 року (а.с. 48) за кредитом у сумі 44890,28 грн., заборгованості за процентами у сумі 1254,23 грн., вважає його вірним та обґрунтованим.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув, у зв'язку з чим, за ним станом на 13.05.2019 року рахується заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту в розмірі 444890,28 грн., погашення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 1254,23 грн.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів погашення заборгованості, яка виникла станом на 13.05.2019 року перед позивачем за відповідним договором.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" та щодо стягнення з відповідачів 44890,2833 грн. - заборгованість за кредитом та 1254,23 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання, а також відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.
Пунктом 3.2.8.10.1 Умов визначено, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.8.3.2, 3.2.8.3.1, п. 3.2.8.9, 3.2.8.3.1 цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.
Так, з посиланням на зазначені положення Умов та правил надання банківських послуг позивачем було здійснено нарахування відповідачу до сплати пені у розмірі 617,67 грн., у зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань.
Відповідно до п. 3.2.8.10.3 Умов, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у сумі 617,67 грн. нарахованої по 13.05.2019р., з урахуванням положень п. 3.2.8.10.3 Умов вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" та щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Ступнікова Івана Євгенійовича заборгованості за кредитом у розмірі 44890,28 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 1254,23 грн. та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 617,67 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути Фізичної особи-підприємця Ступнікова Івана Євгенійовича ( АДРЕСА_4 ; ід. код: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; поштова адреса: 49027, м. Дніпро, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570)
44 890/сорок чотири тисячі вісімсот дев'яносто/грн. 28 коп. заборгованості за кредитом, 1254/одна тисяча двісті п'ятдесят чотири/грн. 23 коп. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість, 617/шістсот сімнадцять/грн. 67 коп. пені та 1921/одна тисяча дев'ятсот двадцять одна/грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 10 червня 2019 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська