79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.06.2019 р. Справа № 914/488/19
За позовом: Приватного акціонерного товариства "Фінансова компанія "Княгиня Ярославна", м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гнатковського Богдана Юрійовича, м. Львів
про стягнення 191 772 грн. 09 коп.
Суддя Морозюк А.Я.
за участю секретаря Іванів Н.С.
Представники сторін:
від позивача:Барабанова Ю.С. - представник
від відповідача: Антонюк О.О. - адвокат
Процесуальні дії у справі:
Позов заявлено Приватним акціонерним товариством "Фінансова компанія "Княгиня Ярославна" до Фізичної особи-підприємця Гнатковського Богдана Юрійовича про стягнення 191772 грн. 09 коп., з яких: 160650 грн. 00 коп. - основного боргу, 28679 грн. 33 коп. - пені, 2442 грн. 76 коп. - 3% річних за користування чужими коштами.
Ухвалою суду від 08.04.2019 р. (після усунення позивачем недоліків на виконання ухвали суду від 25.03.2019 р. про залишення позовної заяви без руху) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.05.2019 р.
02.05.2019 р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнає та заперечує, просить в їх задоволенні відмовити повністю.
Ухвалою суду від 07.05.2019 р. розгляд справи по суті відкладено на 04.06.2019 р.
03.06.2019 р. від відповідача. на адресу суду надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
03.06.2019 р. від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
В судовому засіданні 04.06.2019 р. представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Зазначила, що 30.05.2017 р. між сторонами було укладено договір технічної підтримки на програмне забезпечення "Brainify", ліцензійну угоду на програмне забезпечення "Brainify", гарантійний лист на програмне забезпечення "Brainify", ці документи є частинами одного цілого та складають повну угоду між сторонами. Наголосила, що саме користування програмним забезпеченням "Brainify" без його налаштування під конкретні потреби позивача не має змісту, таких налаштувань відповідач не здійснив, акту виконаних робіт сторонами не підписано, тому сплачена позивачем сума коштів на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №69 від 06.06.2017 р. підлягає поверненню.
В судовому засіданні 04.06.2019 р. представник відповідача проти позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки відповідач виконав зобов'язання, передбачені укладеною сторонами ліцензійною угодою від 30.05.2017 р. на програмне забезпечення "Brainify" та надав позивачу доступ до використання програмного забезпечення "Brainify", за що виставив позивачу рахунок-фактуру №69 від 06.06.2017 р. на передоплату винагороди за шість місяців користування програмним забезпеченням і на підставі якого позивач здійснив сплату коштів.
Суд, заслухавши позицію представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши, що обом сторонам були створені всі необхідні можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог та заперечень, взявши до уваги встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.
Позиція позивача:
Позовна заява обґрунтована тим, що 30.05.2017 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір технічної підтримки на програмне забезпечення «Brainify», відповідно до умов якого позивач, як замовник, доручив, а відповідач, як виконавець, розвиваючи та вдосконалюючи функціонування програмного забезпечення «Brainify», прийняв на себе зобов'язання щодо надання послуг із комп'ютерного програмування та іншої діяльності у сфері інформатизації для вирішення завдань, погоджених сторонами, з метою оптимізації роботи програмного забезпечення через створення або налаштування програмних компонентів (п. 2.1. договору), строк дії договору складав 1 рік з моменту підписання, тобто з 30.05.2017 р. по 30.05.2018 р. (п. 7.2. договору).
Відповідно до гарантійного листа від 30.07.2017 р. відповідач зобов'язується надати програмне забезпечення «Brainify» на основі веб-технологій та надати послуги із комп'ютерного програмування, іншої діяльності у сфері інформатизації з метою оптимізації роботи програмного забезпечення «Brainify» через створення або налаштування програмних компонентів шляхом виконання технічних завдань позивача отриманих у письмовій чи в усній формі, а позивач зобов'язується здійснити оплату за даним договором шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок розробника, протягом 7 (семи) банківських днів з дня підписання сторонами акту про надання послуг. Гарантійним листом відповідач гарантує, що функціонування програмного забезпечення «Brainify» відповідає вимогам Законодавства України та специфікаціям, обумовленим угодами укладеними із користувачем; безкоштовне усунення виявлених користувачем технічних неполадок програмного забезпечення «Brainify» (програмних збоїв у роботі, помилок у відображені інформації, недоступності функціональних модулів, тощо) протягом усього терміну дії ліцензійної угоди та договору технічної підтримки.
06.06.2017 р. відповідачем було виставлено позивачу рахунок - фактуру № 69 на суму 160 650,00 грн. з призначенням платежу - «Авансовий платіж за користування програмним забезпеченням «Brainify» згідно ліцензійної угоди за 6 місяців від 06.06.2017р.», зазначений платіж було здійснено позивачем 08.06.2017 р., що підтверджується платіжним дорученням № 1200, проте сторонами не було підписано акту про надання послуг.
Відповідачем не було належним чином здійснено програмування та налаштування програмних компонентів програмного забезпечення «Brainify» під потреби позивача, а отже не виконані технічні завдання користувача, що підтверджується відсутністю підписаного акту прийому-передачі наданих послуг.
Позивач вважає, що основні зобов'язання, які виникли у відповідача внаслідок укладення договору це поставка і передача товару, а у позивача - прийняття товару та оплата його вартості, а відтак, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, позивач має право вимагати повернення суми попередньої оплати в розмірі 160 650,00 грн., окрім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 30.05.2018 р. по 30.11.2018 р. в сумі 28 679,33 грн. та три проценти річних за користування чужими коштами від дня коли товар мав бути переданий, тобто за період з 30.05.2018 р. по 30.11.2018 р., в сумі 2 442,76 грн.
У відповіді на відзив позивач додатково зазначив, що відповідно до п. 4.4. ліцензійної угоди від 30.05.2017 р. та п. 3.5. договору технічної підтримки від 30.05.2018 р., підставою для оплати має бути підписаний між сторонами акт і саме акт визначає фактичну вартість послуг, що підлягають оплаті. Також позивач наголошує, що рахунок-фактура №69, виставлений відповідачем містить призначення платежу: «Авансовий платіж за користування програмним забезпеченням «Brainify» згідно ліцензійної угоди за 6 місяців від 06.06.2017р.», хоча сторонами не укладалось жодних документів, датованих 06.06.2017 р.
Крім того, у відповіді на відзиві позивач неодноразово посилається на фрази відповідача, розміщені в електронних повідомленнях між працівниками позивача та відповідача, які наведені безпосередньо в тексті відзиву та в доданих до нього копіях електронного листа працівника від 21.09.2017 р. з історією комунікації з позивачем.
Позиція відповідача:
В строк, встановлений ухвалою суду від 08.04.2019 р. відповідач подав суду відзив на позовну заяву з належними доказами надіслання копії відзиву на адресу позивача. У відзиві відповідач позовні вимоги не визнає та заперечує в повному обсязі.
Відповідно до п.4.1. ліцензійної угоди, укладеної 30.05.2019 р. між позивачем, як ліцензіатом, та відповідачем, як ліцензіаром, відповідач отримує права на використання програмного забезпечення, а також права на підтримку, лише після здійснення повної і своєчасної виплати винагороди (роялті), відповідно до узгоджених умов оплати, а згідно з п. 4.2 та п. 4.4 вказаної угоди, відповідач направив позивачу рахунок №69 за користування програмним забезпеченням «Brainify» за 6 місяців на суму 160 650,00 грн., який позивач оплатив, при цьому підписання акту про надання послуг згідно з п.4.4. ліцензійної угоди є альтернативним варіантом рахунку на передоплату. Так, відповідач вважає, що повністю виконав свої зобов'язання щодо ліцензійної угоди від 30.05.2017 р., надавши доступ відповідачу для користування засобами та інструментами програмного забезпечення «Brainify», жодних повідомлень позивача про виявлені недоліки, помилки чи інші технічні неполадки, які істотно впливають на заявлені характеристики функціонування програмного забезпечення відповідач не отримував. Щодо умов договору технічної підтримки, укладеного сторонами 30.05.2017 р., то умови цього договору виконуються відповідачем після отримання позивачем технічних завдань, яких відповідач також не отримував ні в усній, ні в письмовій формі.
Обставини встановлені судом:
Між фізичною особою підприємцем Гнатковським Богданом Юрійовичем та Приватним акціонерним товариством «Фінансова компанія «Княгиня Ярославна» 30.05.2017 р. було укладено ліцензійну угоду на програмне забезпечення «Brainify», договір технічної підтримки на програмне забезпечення «Brainify» та гарантійний лист на програмне забезпечення «Brainify» шляхом здійснення сторонами листування електронною поштою.
У п. 8.1. ліцензійної угоди та п. 8.1. договору технічної підтримки сторони погодили, що угода та договір з додатками до них, разом з гарантійним листом, умовами користування програмним забезпеченням, політикою конфіденційності складають повну угоду між сторонами.
Зокрема, ліцензійну угоду укладено між ФОП Гнатковським Б.Ю. - уповноваженим представником правовласника програмного забезпечення «Brainify» на території України, як ліцензіаром, та ПрАТ «ФК «Княгиня Ярославна», як ліцензіатом; згідно з п. 2.1. угоди ліцензіар надає ліцензіату обмежену невиключну ліцензію на використання програмного забезпечення «Brainify» кінцевими користувачами на території всього світу та протягом терміну дії підписки на користування програмним забезпеченням, на умовах обраної підписки щодо обсягу доступу до функціоналу програмного забезпечення, й за винагороду, яка призначається цією угодою та умовами підписки, що становить додаток до цієї угоди. Відповідно до п.2.11. ліцензійної угоди програмне забезпечення захищено законами Королівства Нідерланди, України, та міжнародними угодами про авторське право та інші права інтелектуальної власності.
Договір технічної підтримки на програмне забезпечення «Brainify» від 30.05.2017 р. укладено між ФОП Гнатковським Б . Ю. - уповноваженим представником правовласника програмного забезпечення «Brainify» на території України, як розробником, та ПрАТ «ФК «Княгиня Ярославна», як користувачем; згідно з п. 2.1. договору розробник, розвиваючи та вдосконалюючи функціонування програмного забезпечення «Brainify», усі права інтелектуальної власності на яке йому належать, надає користувачу послуги із комп'ютерного програмування та іншої діяльності у сфері інформатизації для вирішення завдань, погоджених між сторонами, з метою оптимізації роботи програмного забезпечення через створення або налаштування програмних компонентів, що надаються користувачеві у використання на ліцензійних умовах та за винагороду, які визначаються цим договором.
У гарантійному листі на програмне забезпечення «Brainify» від 30.05.2017 р. ФОП Гнатковський Б.Ю . - уповноважений представник правовласника програмного забезпечення «Brainify» на території України, як розробник, надає гарантійні зобов'язання на програмне забезпечення «Brainify», яке використовує ПрАТ «ФК «Княгиня Ярославна» як користувач, на основі укладеної між ними ліцензійної угоди та договору технічної підтримки.
Суд зазначає, що у позовній заяві позивач невірно навів посилання, що відповідач зобов'язується надати програмне забезпечення «Brainify» на основі веб-технологій та надати послуги із комп'ютерного програмування, іншої діяльності у сфері інформатизації з метою оптимізації роботи програмного забезпечення «Brainify» відповідно до гарантійного листа від 30.07.2017 р.
Відповідно до визначень, наведених у ліцензійній угоді та договорі технічної підтримки, правовласником об'єкту інтелектуальної власності є іноземна юридична особа «Holmez B.V.», яка діє під торгівельною маркою «Brainify», і якій належать виключні майнові права на розроблене нею програмне забезпечення «Brainify».
Також у ліцензійній угоді та договорі технічної підтримки визначено поняття використання - отримання доступу, незалежно від пристроїв з яких він здійснюється, взаємодія, та безпосереднє користування засобами та інструментами програмного забезпечення «Brainify» на основі веб-технологій та відповідно до ліцензійних умов; підписка - умови щодо обсягу доступу користувача до функціоналу програмного забезпечення та термін користування програмним забезпеченням, за який здійснюється передплата винагороди розробникові на основі щомісячних або щорічних платежів; технічна підтримка - надання розробником послуг на підставі договору технічної підтримки.
Відповідно до п. 7.1, п. 7.2. ліцензійної угоди та договору технічної підтримки строк дії угоди та договору складає один рік з моменту підписання сторонами.
Відповідно до 3.1 ліцензійної угоди ліцензіар зобов'язаний надати ліцензіату у використання програмне забезпечення на термін та на умовах визначених цією угодою та додатками до неї. Відповідно до 4.1 ліцензійної угоди ліцензіат отримує права на використання програмного забезпечення, а також права на підтримку, лише після здійснення повної і своєчасної виплати винагороди, відповідно до узгоджених умов оплати.
Відповідно до 4.2 ліцензійної угоди винагородою (роялті) за цією угодою визнається вартість періодичної передплати на підписку «Стандартна», що встановлена цією угодою та додатками до неї, і яка підлягає сплаті на основі щорічних платежів з розрахунку 26 775,00 грн. за один місяць користування програмним забезпеченням. Сторони погодили, що перший платіж винагороди (роялті) за цією угодою буде здійснено ліцензіатом за шість календарних місяців на умовах передплати.
Відповідно до 4.4 ліцензійної угоди ліцензіат здійснює оплату за даною угодою шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок вказаний ліцензіаром в рахунку на оплату протягом 7 (семи) банківських днів з дня підписання сторонами відповідного акту надання послуг або протягом 7 (семи) банківських днів після отримання рахунку ліцензіара на передоплату. Фактична вартість послуг, що підлягає оплаті за відповідним актом, визначається сторонами в цьому акті. Ліцензіат несе повну відповідальність за здійснення платежу навизначений ліцензіаром рахунок.
06.06.2017 р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №69 на суму 160 650,00 грн. з призначенням платежу «авансовий платіж за користування програмним забезпеченням «Brainify» згідно ліцензійної угоди за 6 місяців від 06.06.2017».
Відповідно до платіжного доручення №1200 від 08.06.2017 р. позивач сплатив відповідачу кошти в розмірі 160 650,00 грн. з призначенням платежу «передплата за користування програмним забезпеченням, згідно рахунку №69 від 06.06.2017 р.».
Щодо здійснення позивачем відповідачу оплати в розмірі 160 650,00 грн. у матеріалах справи містяться доводи позивача, які суд оцінює як суперечливі з огляду на наступне.
У позовній заяві позивач стверджує, що 08.06.2017 р. здійснив платіж в розмірі 160 650,00 грн. на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №69 з призначенням «авансовий платіж за користування програмним забезпеченням «Brainify» згідно ліцензійної угоди за 6 місяців від 06.06.2017», що підтверджується платіжним дорученням №1200, проте, наголошує, що сторонами не підписано акту про надання послуг та зазначає, що підставою повернення сплачених коштів є передбачене ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. У претензії №1 про сплату заборгованості №1011 від 13.08.2018 р. зазначено, що на виконання умов договору користувач здійснив передоплату на суму 160 650,00 грн. на рахунок розробника, зазначений у рахунку-фактурі №69 від 06.06.2017 р., проте сторонами не було підписано акту про надання послуг. Водночас, у відповіді на відзив позивач стверджує, що кошти, які були сплачені відповідачу, є оплатою за умовами угоди, договору та гарантійного листа з метою підтвердження взятих на себе зобов'язань за переліченими документами, проте сума сплачених коштів не є попередньою оплатою чи авансовим платежем. При цьому призначення платежу у рахунку-фактурі не має враховуватись при винесенні рішення судом, тому що сторонами не укладалось будь-якого правочину, датованого 06.06.2017 р.
Суд зазначає, що ст. 693 Цивільного кодексу України, на котру позивач посилається як на підставу повернення сплачених ним коштів, регулює відносини саме щодо передоплати в договірних зобов'язаннях купівлі-продажу. Натомість укладені сторонами документи свідчать про відносини надання послуг, плата за договором про надання послуг регулюється статтею 903 Цивільного кодексу України. Також призначення платежу у платіжному дорученні зазначає сам платник і відповідальність за достовірність даних, зазначених у цьому обов'язковому реквізиті лежить саме на платнику. Щодо останнього-ж судження, суд зазначає, що шостим червня 2017 р. датовано рахунок-фактуру №69 на суму 160 650,00 грн.
У відповідності до положень ч. 2.ст. 1087,ч.1, ч. 4 ст. 1088 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі, зокрема, допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, а порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 1090 Цивільного кодексу України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами, банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами. Відповідно до п. 1.30 ч.1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р. реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам інструкції лише за зовнішніми ознаками.
Відтак суд дійшов висновку, що сторони вчинили дії, які свідчать про досягнення згоди у виборі способу оплати винагороди за використання програмного забезпечення, а саме шляхом виставлення ліцензіаром рахунку на передоплату та оплату ліцензіатом такого рахунку, відповідно до умов п. 4.4. ліцензійної угоди.
Наведеним також спростовується необхідність підписання сторонами акту приймання-передачі послуг, оскільки 4.4 ліцензійної угоди передбачає оплату за даною угодою шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок вказаний ліцензіаром в рахунку на оплату протягом 7 (семи) банківських днів з дня підписання сторонами відповідного акту надання послуг або протягом 7 (семи) банківських днів після отримання рахунку ліцензіара на передоплату.
Відповідно до п. 4.1. договору технічної підтримки користувач отримує права на використання компонентів програмного забезпечення, розроблених за цим договором, а також права на підтримку, лише після здійснення повної і своєчасної виплати винагороди, відповідно до узгоджених умов оплати.
Відповідно до п. 4.2. договору технічної підтримки ціна послуг розробника визначається виходячи з кількості оплачуваних годин,витрачених на надання послуг за даним договором. Ціна однієї години, витраченої нанадання послуг, становить 670 грн. 00 коп., що на момент укладання даного договору є грошовим еквівалентом 25 доларів США. У разі зміни офіційного курсу гривні додолара США, встановленого Національним Банком України на дату підписання актупро надання послуг, вартість однієї години у гривні змінюється пропорційно без укладення додаткової угоди до цього договору.
Відповідно до п. 4.4. договору технічної підтримки користувач здійснює оплату за даним договором шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний розробником в рахунку, протягом 7 (семи)банківських днів з дня підписання сторонами відповідного акту про надання послуг, якщо інший порядок не визначено у відповідному технічному завданні. Фактична вартість послуг, що підлягає оплаті за відповідним актом, визначається сторонами в такому акті.
Відтак в договорі технічної підтримки від 30.05.2017 р. передбачено інший розмір та порядок оплати послуг, що додатково підтверджує, що розрахунок між сторонами здійснювався саме на підставі ліцензійної угоди від 30.05.2017 р.
Як стверджує у позовній заяві позивач, відповідачем не було належним чином здійснено програмування та налаштування програмних компонентів програмного забезпечення «Brainify» під потреби позивача, не виконані технічні завдання користувача (позивача).
Як стверджує відповідач у відзиві на позов, сторони вели переписку по електронній пошті, позивачем було передано відповідачу дані на створення користувачів, після чого відповідачем на виконання вимог ліцензійної угоди на програмне забезпечення «Brainify» було надано доступ до системи. У базі даних відповідача (на сервері) є записи, які підтверджують авторизацію користувачів, згідно списку,який був наданий позивачем відповідачу, на підтвердження зазначеного відповідач подав суду клопотання про приєднання до матеріалів справи список користувачів та скріншот стану системи. Суд зазначає, що паперові копії електронних доказів засвідчено належним чином.
Факт надання доступу користувачам до програмного забезпечення позивач не заперечує, що представник позивача усно підтвердила в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до п.2.5. ліцензійної угоди ліцензіат повною мірою визнає та погоджується, що, за усталеною практикою в сфері інформаційних технологій, програмне забезпечення надається для використання на засаді "як є" з усіма можливими дефектами, без гарантій безперебійного та безпомилкового функціонування,задовільної якості, збережності даних, придатності специфікацій або функцій для цілей чи вимог користувача, тощо. Усі ризики, пов'язані із використанням програмного забезпечення покладаються на ліцензіата. Ця умова не позбавляє ліцензіара зобов'язання усувати недоліки програмного забезпечення, згідно п. 3.10. Згідно з п. 3.10. ліцензійної угоди після отримання повідомлення від ліцензіата про виявлені недоліки, помилки, інші технічні неполадки, які істотно впливають на заявлені характеристики функціонування програмного забезпечення, ліцензіар та/або правовласник вживають невідкладні заходи щодо їх безкоштовного усунення.
Відповідно до п.3.9. ліцензійної угоди ліцензіар, правовласник, або їх уповноважені представники, надають послуги із підтримки програмного забезпечення відповідно до умов комерційної пропозиції, прилюдно заявлених стандартів і документації та гарантій, зазначених у гарантійному листі. Ліцензіар застерігає, що підтримка програмного забезпечення не передбачає надання обслуговування за іншими явними або непрямими заявами, деклараціями, гарантіями чи умовами щодо властивостей, якості, та придатності програмного забезпечення до виконання визначених функцій.
Як стверджує у відзиві відповідач, він не отримував жодних повідомлень від позивача про виявлені недоліки, помилки, інші технічні неполадки, які істотно впливають на заявлені характеристики функціонування програмного забезпечення.
Згідно з п.3.2. договору технічної підтримки на програмне забезпечення «Brainify» розробник (відповідач) здійснює надання послуг відповідно до умов технічних завдань, які стають невід'ємною частиною цього договору, в терміни та на умовах визначених цим договором.
Відповідно до п. 3.1. договору технічної підтримки для надання послуг за цим договором сторони погоджують в письмовій, або в усній формі, технічні завдання, які містять перелік, обсяги, строки та порядок надання послуг. Технічні завдання також можуть містити ціну конкретних послуг та порядок їх оплати.
Відповідно до п. 3.5. договору технічної підтримки метою підтвердження факту надання послуг в цілому або виконання конкретного етапу на певну дату сторони складають відповідний акт надання послуг, що є достатньою підставою для здійснення розрахунків з розробником. Користувач зобов'язується своєчасно, але не пізніше 7 (семи) робочих днів з моменту надання акту виконаних послуг, приймати за актами про надання послуг та своєчасно і повному обсязі оплачувати надані розробником послуги, відповідно до умов технічних завдань.
Позивач спростовує зазначене посилаючись на історію комунікації (листування), підготовлену та надіслану позивачу відповідачем електронним листом від 21.09.2017 р., яку додано до відповіді на відзив, а також копії електронних листів розміщені в самому тексті відповіді на відзив.
Відповідно до п.8.4. ліцензійної угоди сторони обумовили, що повідомлення за цією угодою можуть здійснюватись засобами електронного зв'язку, зокрема шляхом надсилання електронного листа. Факт електронного листування визнається також відповідачем.
Відповідно до ч.3 ст. 96 ГПК України, учасники мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом.
Однак, додані до відповіді на відзив лист відповідача від 21.09.2017 р. з історією комунікації з позивачем, не засвідчено жодним чином. Неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи та є підставою для скасування судового рішення у справі (про, що зазначено у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018р. у справі №904/8549/17). Порядок засвідчення копій документів передбачений пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55. Згідно з вказаним стандартом відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Відповідно до змісту ч. 5 ст. 96 ГПК України, якщо суд ставить під сумнів відповідність поданої паперової копії оригіналу електронного документу, такий доказ не береться судом до уваги. Відтак, суд не бере до уваги лист відповідача від 21.09.2017 р. з історією комунікації з позивачем, додані позивачем до відповіді на відзив, як недопустимі докази фактичних обставин.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. В цьому випадку суд не застосовує ч. 1 ст. 75 ГПК України, оскільки сторонами визнається лише сам факт електронного листування між працівниками позивача та відповідача, а не зміст кожного електронного повідомлення, незасвідчені паперові копії яких позивач долучив до відповіді на відзив.
Як зазначалось, позивач вважає, що основні зобов'язання, які виникли у відповідача внаслідок укладення договору це поставка і передача товару, а у позивача - прийняття товару та оплата його вартості. Відповідно до ч. 2 ст.693 ЦК України, якою передбачено, що я якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Таким чином заборгованість відповідача становить 160 650,00 грн. та складається із суми фактично сплачених позивачем коштів. Позивач також нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на загальну суму 28 679,33 грн. та три проценти річних за користування чужими коштами на загальну суму 2 442,76 грн.за період з 30.05.2018 р. до 30.11.2018 р.
Однак, ліцензійна угода за своєю правовою природою є договором на використання об'єкта інтелектуальної власності, а договір на технічну підтримку - договором про надання послуг, що має наслідком застосування правового регулювання, передбаченого законодавством для цих правовідносин.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, з огляду на наступне:
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Положеннями ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГКУ допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Також згідно з ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відтак, сторони, шляхом досягнення істотних умов договору за допомогою електронного зв'язку, уклали ліцензійну угоду на програмне забезпечення «Brainify», договір технічної підтримки на програмне забезпечення «Brainify» та гарантійний лист на програмне забезпечення «Brainify» та вчинили дії по виконанню досягнутих домовленостей.
Відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комп'ютерні програми.
Сторони визнають, що програмне забезпечення «Brainify» є об'єктом інтелектуальної власності.
Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Відповідно до ліцензійної угоди від 30.05.2017 р. відповідач надав позивачу обмежену невиключну ліцензію на використання програмного забезпечення «Brainify» та надав доступ до програмного забезпечення.
Відповідно до визначення, наведеного у ліцензійній угоді, використанням програмного забезпечення є отримання доступу, незалежно від пристроїв з яких він здійснюється, взаємодія та безпосереднє користування засобами та інструментами програмного забезпечення «Brainify» на сонові веб-технологій та відповідно до ліцензійних умов.
Позивач отримав доступ до програмного забезпечення «Brainify» після передбаченої пп.4.4. ліцензійної угоди від 30.05.2017 р. передоплати винагороди за шість місяців користування на загальну суму 160 650,00 грн. відповідно до платіжного доручення №1200 від 08.06.2017 р. (26 775,00 грн., п.4.2. ліцензійної угоди * 6 = 160 650,00 грн.).
Відповідно до п.2.5. ліцензійної угоди ліцензіат повною мірою визнає та погоджується, що, за усталеною практикою в сфері інформаційних технологій, програмне забезпечення надається для використання на засаді "як є" з усіма можливими дефектами, без гарантій безперебійного та безпомилкового функціонування,задовільної якості, збережності даних, придатності специфікацій або функцій для цілей чи вимог користувача, тощо. Усі ризики, пов'язані із використанням програмного забезпечення покладаються на ліцензіата.
Отримання доступу позивача до програмного забезпечення «Brainify» та можливість користування цим програмним забезпеченням протягом шести місяців сторонами визнається та підтверджується матеріалами справи.
Умови договору технічної підтримки від 30.05.2017 р., застосовуються у разі доручення користувачем розробнику технічних завдань та за винагороду, що встановлена в цьому договорі, розмір та умови оплати такої винагороди відрізняються від розміру та умов оплати винагороди, що передбачені ліцензійної угодою від 30.05.2017 р. і відповідно до яких позивач здійснив оплату за використання програмного забезпечення «Brainify». Позивач не довів, що відповідачу було доручено виконання технічних завдань у порядку та спосіб, передбачений договором про технічну підтримку від 30.05.2017 р. щодо налаштування програмного зебезпечення під потреби користувача.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням проведеним належним чином.
Матеріалами справи доведено, що відповідач повністю виконав свої зобовязання в частині надання доступу позивачу до використання програмного забезпечення «Brainify», тому відстуні будь-які підстави для повернення сплаченої суми коштів, а також для нарахування на цю суму коштів пені та трьох відсотків річних за користування чужими коштами.
Відтак, позовні вимоги визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке:
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позову до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 876 грн. 58 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2090 від 11.03.2019 р., та випискою суду від 12.03.2019 р. про зарахування до спеціального фонду державного бюджету України.
З врахуванням наведеного, сплачений судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 252 ГПК України, суд -
1. У позові відмовити повністю.
2. Судові витрати у вигляді судового збору покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.
Повне рішення складено 10.06.2019 р.
Суддя Морозюк А.Я.