вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" червня 2019 р. м. Київ Справа № 911/772/19
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАРД" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16-Б)
до Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 9038,51 грн. заборгованості за договором № ІК 6122 від 15.12.2017 р., у тому числі - 8641,04 грн. основного боргу та 397,47 грн. пені.
секретар судового засідання: Демідова А.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАРД" (далі - ТОВ "ІНТЕРКАРД", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича (далі - ФОП Захаров О.К., відповідач) про стягнення 9038,51 грн. заборгованості за договором № ІК 6122 від 15.12.2017 р., у тому числі - 8641,04 грн. основного боргу та 397,47 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за договором поставки та надання послуг № ІК 6122 від 15.12.2017 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 8641,04 грн. основного боргу та 397,47 грн. пені, а також судовий збір.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2019 р. було відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке було призначено на 16.05.2019 р.
У судовому засіданні 16.05.2019 р. представник позивача позовні вимоги підтримував; представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2019 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи на 03.06.2019 р.
27.05.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 7 від 20.05.2019 р. (вх. № 10437/19 від 27.05.2019 р.), за замістом якого, серед іншого, позивач просить суд подальший розгляд справи здійснювати без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.
Також позивач у зазначеному клопотанні надав пояснення щодо утворення заборгованості ФОП Захарова О.К. перед ТОВ "ІНТЕРКАРД" за договором № ІК 6122 від 15.12.2017 р. Так, за твердженням позивача, 31.12.2018 р. ТОВ "ІНТЕРКАРД" було складено та направлено ФОП Захарову О .К. акт приймання-передачі товарів та послуг і звірки взаєморозрахунків за нафтопродукти та послуги за договором № ІК 6122 за грудень 2018 р., відповідно до якого в грудні 2018 року відповідач отримав від позивача нафтопродуктів та послуг на суму 14057,82 грн., при цьому його борг станом на 01.12.2018 р. становив 35,70 грн. Крім того, відповідачем було здійснено оплат на суму 15500,00 грн. Таким чином, станом на кінець місяця, з огляду на здійснення оплат відповідачем, його переплата становила 14057,82+35,70-15500,00=1406,48 грн. Поряд з цим, 31.01.2019 р. позивачем був складений та направлений відповідачу акт приймання-передачі товарів та послуг і звірки взаєморозрахунків за нафтопродукти та послуги за договором № ІК 6122 за січень 2019 року. Відповідно до акту, в січні 2019 р. відповідач отримав від позивача нафтопродуктів та послуг на суму 25047,52 грн., його переплата станом на 01.01.2019 р. становила 1406,48 грн., при цьому відповідачем було здійснено оплат на суму 15000,00 грн. Таким чином, станом на кінець місяця заборгованість відповідача перед позивачем становить 25047,52-15000,00-1406,48 = 8641,04 грн.
У судове засідання 03.06.2019 р. представники сторін не з'явилися. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Як зазначено в ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
15.12.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАРД" (компанія) та Фізичною особою-підприємцем Захаровим Олександром Костянтиновичем (клієнт) було укладено договір № ІК 6122, відповідно до п. 2.1 якого компанія від свого імені за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду придбаває в торгових точках товари для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів клієнта за межами митної території України. Місце поставки товарів знаходиться за межами митної території України, поставка товарів за договором здійснюється через мережу торгових точок на умовах ЕХW - торгова точка (за умови інтерпретації термінів відповідно до міжнародних правил «Інкотермс-2010»), компанія не здійснює жодних дій (або бездіяльності), пов'язаних із переходом прав власності на товари від їх власників до компанії. Право власності на товари переходить до клієнтів (користувачів карток) безпосередньо в момент здійснення операції з використанням картки в торговій точці.
Клієнт отримує товари в торгових точках, відповідно до умов цього договору й додатків до нього, з використанням карток, що активовані компанією клієнту, а також оплачує товари та послуги в порядку і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього (п. 2.2 договору).
У відповідності з п. 3.1 договору клієнт перераховує на банківський рахунок компанії кошти за товари та послуги (п. 1 додатку № 1) у розмірі та на умовах, викладених в цьому розділі договору та в додатку № 1 до цього договору. Датою платежу клієнта за договором є дата зарахування коштів на банківський рахунок компанії.
Умовами п. 3.5 договору передбачено, що сторони щомісяця здійснюють приймання-передачу товарів і послуг та звіряння взаєморозрахунків з підписанням відповідного акту в наступному порядку.
Компанія до 10 числа кожного місяця, наступного місяця, надає клієнту акт приймання-передачі товарів і послуг і звіт комісіонера (пп. 3.5.1 п. 3.5 договору).
У відповідності з пп. 3.5.2 п. 3.5 договору клієнт зобов'язаний підписати і повернути компанії один підписаний оригінал акту приймання-передачі товарів і послуг до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до пп. 3.5.3 п. 3.5 договору у випадку неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного акту приймання-передачі товарів і послуг, за відсутності письмової мотивованої відмови клієнта від його підписання, такий акт вважається беззаперечно визнаним клієнтом, товари і послуги вважаються прийнятими клієнтом в повному обсязі, на зазначену в акті суму, а звіт комісіонера затвердженим клієнтом без жодних зауважень.
Згідно з п. 6.2 договору у разі порушення термінів оплати клієнт сплачує компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Моментом виникнення заборгованості вважається перше число місяця, наступного за звітним періодом, протягом якого виникла заборгованість.
Відповідно до п. 5 додатку № 1 від 21.03.2018 р. до договору, плата за товари виконується клієнтом на підставі рахунків, що виставляються компанією двічі на тиждень (понеділок та четвер) за допомогою факсу, e-mail. Графік виставлення рахунків за місяць компанія надсилає на запит клієнта. Виставлений рахунок вважається отриманим клієнтом, за винятком випадків, коли клієнт доведе інше. Клієнт має здійснити оплату в повному обсязі не пізніше 3 (трьох) робочих днів, включаючи дату виставлення рахунку. У випадку оплати клієнтом рахунку не в повному обсязі в зазначений термін, компанія має право заблокувати картки клієнта.
Пункт 7 додатку № 1 до договору передбачає, що клієнт має право виконувати платежі за цим договором на підставі будь-якої інформації, отриманої від компанії, у тому числі - виписки з РО клієнта, акту, звіту комісіонера, отриманих від компанії даних про залишки коштів, перерахованих клієнтом на банківський рахунок компанії, а також цього договору.
Як слідує з матеріалів справи, акт від 31.01.2019 р. приймання-передачі товарів та послуг і звірки взаєморозрахунків за нафтопродукти та послуги за договором № ІК 6122 зі сторони клієнта не підписаний, проте компанія надсилала його клієнту 08.02.2019 р., що підтверджується роздруківками листів електронної пошти від 08.02.2019 р. та реєстром рекомендованих поштових відправлень № 3452 від 11.02.2019 р.
Водночас, позивач не отримував від відповідача відмови від підписання акту від 31.01.2019 р. приймання-передачі товарів та послуг і звірки взаєморозрахунків за нафтопродукти та послуги за договором ІК 6122.
Отже, позивач виконав свої зобов'язання за договором № ІК 6122 від 15.12.2017 р. належним чином. Станом на 31.01.2019 р., згідно акту від 31.01.2019 р. приймання-передачі товарів та послуг і звірки взаєморозрахунків за нафтопродукти та послуги за договором № ІК 6122, у січні 2019 р. відповідач отримав від позивача нафтопродукти та послуги на суму 25047,52 грн., що підтверджується, зокрема, роздруківками електронних чеків за період з 01.01.2019 р. до 31.01.2019 р., оформлених компанією та клієнтом, відповідно до договору.
При цьому, згідно з актом сума заборгованості компанії клієнту становила 1406,48 грн., а сума платежів відповідача на користь позивача становила 15000,00 грн. за період з 01.01.2019 р. до 31.01.2019 р., що також підтверджується платіжним дорученням № 255 від 11.01.2019 р.
Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав взяті на себе зобов'язання і не сплатив ТОВ "ІНТЕРКАРД" заборгованість за договором № ІК 6122 від 15.12.2017 р., а саме - за актом від 31.01.2019 р. в сумі 8641,04 грн., останнє і звернулось з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між позивачем та відповідачем договір № ІК 6122 від 15.12.2017 р. за характером правовідносин є змішаним та містить елементи договорів поставки і надання послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності з приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач доказів оплати заборгованості за договором № ІК 6122 від 15.12.2017 р. в сумі 8641,04 грн. суду не надав.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № ІК 6122 від 15.12.2017 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 8641,04 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 397,47 грн. пені.
Як зазначалось вище, у відповідності з п. 6.2 договору у разі порушення термінів оплати клієнт сплачує компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Моментом виникнення заборгованості вважається перше число місяця, наступного за звітним періодом, протягом якого виникла заборгованість.
Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Визначений позивачем розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача за період з 01.02.2019 р. до 19.03.2019 р., в сумі 397,47 грн. є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАРД" у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАРД" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16-Б, код 41760137) 8641 (вісім тисяч шістсот сорок одну) грн. 04 коп. основного боргу, 397 (триста дев'яносто сім) грн. 47 коп. пені, 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 10.06.2019 р.
Суддя В.М. Бабкіна