вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
м. Київ
"30" травня 2019 р. Справа № 911/676/19
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи
За позовом Фізичної особи-підприємця Кушнірчук Віталія Зіновійовича
до Дочірнього підприємства "Рітейл Центр"
простягнення 393 309,77 грн.
Представники сторін:
від позивача: Дудник А.В.;
від відповідача: Волтарніст М.О.;
Фізична особа-підприємець Кушнірчук Віталій Зіновійович звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Рітейл Центр» про стягнення 393 309,77 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо виконання умов договору в частині оплати за отриманий товар. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем було подану зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 393 309,77 грн. основного боргу.
Ухвалою суду від 11.03.2019 було відкрито провадження у справі № 911/676/19 та призначено підготовче засідання на 10.04.2019, запропоновано відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву позивачу.
10.04.2019 до канцелярії суду надійшов від відповідача відзив на позов разом із клопотанням на поновлення строку для його подачі.
В судовому засіданні 10.04.2019 представником позивача надано оригінали документів по справі (для огляду).
Представник відповідача в даному судовому засіданні надав усні пояснення щодо клопотання про поновлення строку для подачі відзиву на позов та просив суд його задовольнити та долучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву.
Суд, дослідивши зазначене клопотання, визнав його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, у зв'язку із чим долучив поданий відзив до матеріалів справи.
В судовому засіданні 10.04.2019 судом встановлено відповідачу строку для подачі заперечення на відповідь на відзив протягом п'яти днів з моменту отримання відповіді на відзив на позовну заяву та оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 08.05.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.
23.04.2019 від позивача до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, а 03.05.2019 - клопотання про долучення додаткових доказів по справі з додатками.
08.05.2019 представником відповідача подано до суду клопотання про долучення додаткових матеріалів по справі.
В судовому засіданні 08.05.2019 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 16.05.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.
16.05.2019 представником позивача подано до суду клопотання про долучення додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 16.05.2019 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження по справі та призначення розгляду справи по суті на 30.05.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.
В судовому засіданні 30.05.2019 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити повністю з посиланням на наступне.
30.01.2017 між Фізичною особою-підприємцем Кушнірчуком Віталієм Зіновійовичем (далі - постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством "Рітейл Центр" (далі - покупець, відповідач) укладено договір № РЦ035297. Пунктом 1 зазначеного правочину сторони узгодили, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів "Фуршет".
Як стверджує позивач, на виконання умов договору за період з 14.02.2017 по 17.10.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 580 955,22 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи. У зв'язку із недопостачаю товару та/або виявленням бракованого товару, а також наявності частини нереалізованого товару, сторонами було підписано акти розбіжностей до видаткових накладних та накладні на повернення, згідно переліку, зазначеного в позовній заяві (копії актів розбіжностей представлені позивачем до матеріалів справи) на загальну суму 18 007,40 грн. (на момент подачі позову 15 901,28 грн.). Одночасно, сторонами здійснено взаємозалік вимог на суму 58 244,17 грн. (на момент подачі позову 28 244,17 грн.).
Разом із тим, відповідач свій обов'язок щодо оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість.
Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення суми основного боргу у розмірі 393 309,77 грн.
В свою чергу, представник відповідача, в судовому засіданні 30.05.2019 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував повністю та просив суд в позові відмовити повністю з урахуванням наступного.
Відповідач стверджує в своєму відзиві на позовну заяву, що оскільки на рахунок позивача не поступають кошти відвідповідача, то товар позивача не продано, що на думку відповідача свідчить про ненастання строку оплати за поставлений товар. Більше того, відповідач зазначає, що позивач має доступ в мережі магазинів «Фуршет» до поставленого ним товару та може мати інформацію про реалізацію даного товару, проте доказів підтвердження реалізації товару позивачем не надано.
Крім того, відповідач вважає, що всі видаткові накладні оформлені неналежним чином. За твердженнями відповідача, з видаткових накладних не вбачається за можливе ідентифікувати особу представника покупця, а також неможливо встановити повноваження особи яка отримала товар. За твердженнями відповідача, зазначені обставини з урахуванням умов договору(п. 7.10) є підставою для затримання плати за товар.
Одночасно, Дочірнім підприємством "Рітейл Центр" наголошено, що позивачем не враховано зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 30 000,00 грн.
Приймаючи до уваги, що відповідач скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 30.05.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
30.01.2017 між Фізичною особою-підприємцем Кушнірчуком Віталієм Зіновійовичем (далі - постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством "Рітейл Центр" (далі - покупець, відповідач) укладено договір № РЦ035297. Пунктом 1 зазначеного правочину сторони узгодили, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів "Фуршет".
Товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні. Пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця (п. п. 3.1, 3.4 договору).
Відповідно до п. 3.6 договору, постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю наступну супровідну документацію: - накладні, в яких повинно бути чітко зазначена кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ, а також номер податкової накладної, сформованої під дану поставку. Одиницею виміру кількості товару вважається одиниця виміру товару для продажу його кінцевому споживачеві в магазинах покупця ("шт", для штучного товару, "кг" для вагового). Постачальник несе відповідальність за арифметичні помилки в накладних; - товарно-транспортні накладні; - належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов'язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; - погоджений з покупцем примірник замовлення. Зазначені документи мають бути складені українською мовою та надані в оригіналах чи належним чином посвідчених копіях.
Пунктом 7.8 договору поставки узгоджено, що загальна сума цього договору складається з суми накладних, за якими здійснена поставка товару.
Відповідно до п. 7.1 договору, покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних; ціна на товар в специфікації вказується у гривнях.
Згідно з п. 7.9 договору, оплата за товар здійснюється в українській валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника щосереди кожні 40 днів після реалізації товару; у випадку, якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому, відповідним пунктом сторонами узгоджено, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше 500,00грн з кожного магазину.
Крім того, сторонами підписано специфікацію від 30.01.2017 до вказаного договору, в якій останні погодили вартість товару.
Як встановлено судом, позивачем за період з 14.02.2017 по 17.10.2018 поставлено відповідачу товар на загальну суму 580 955,22 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.
Згідно з пунктами 3.7.1 та 3.7.2 договору, у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продажу у роздрібній мережі покупця для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився не якісним при тестуванні, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, а також перелік торгівельних точок з яких постачальник зобов'язаний протягом 3 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивезти такий товар. Покупець оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів.
Матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку із недопостачаю товару та/або виявленням бракованого товару, а також наявності частини нереалізованого товару, сторонами було підписано акти розбіжностей до видаткових накладних та накладні на повернення, згідно переліку, зазначеного в позовній заяві (копії актів розбіжностей та накладних на повернення представлені позивачем до матеріалів справи) на загальну суму 15 901,28 грн. Також, відповідачем 07.05.2019 (після відкриття провадження у справі) здійснено повернення товару на суму 2 106,12 грн., на доказ чого долучено до матеріалів справи копію накладної на повернення № 2219194766 від 07.05.2019 на суму 2 106,12 грн.
Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця (п. 5.1. договору).
Відповідно до п. 14.1 договору, покупець має право зменшити суму, що належить до сплати постачальнику за товар, на суму штрафних санкцій, які зобов'язаний сплатити постачальник, вартості товарів, повернутих постачальникові, послуг, а також іншої заборгованості, що має бути сплачена постачальником згідно з цим договором або іншим договором, укладених між постачальником та покупцем, шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог, коли це не заборонено українським законодавством. Залік зустрічних вимог проводиться покупцем без підписання сторонами додаткових документів (актів заліку зустрічних вимог, протоколів заліку зустрічних вимог, тощо). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за письмовою заявою покупця.
Як встановлено судом, між покупцем та постачальником 30.01.2017 додатково укладено два договори про надання послуг № ВЗ РЦ035297 та № Р РЦ035300, відповідно до пунктів 1.1 яких, виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику маркетингові послуги, перелік та вартість яких визначатиметься у додатках до цього договору, в порядку і на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Сторонами проведено взаємозалік зустрічних вимог на загальну суму 58 244,17 грн., що відображено у акті перевірки розрахунків між сторонами від 14.05.2019, який контрагентами підписано без зауважень та заперечень (копія міститься у матеріалах справи).
Згідно з п. 10.1 договору, даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № РЦ035297 від 30.01.2017, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставивши відповідачеві товар на загальну суму 580 955,22 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 143 500,00 грн. та повернуто нереалізований товар разом із врахуванням актів розбіжностей на загальну суму 18 007,40 грн. Також сторонами здійснено взаємозалік однорідних вимог на суму 58 244,17 грн.
Позивач у позовній заяві вказує, що на момент звернення з позовом до суду, неоплаченою є частина поставленого товару на суму 393 309,77 грн. Одночасно, 16.05.2019 позивачем подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи Акту перевірки розрахунків станом на 14.05.2019, в якому встановлена та погоджена сторонами сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 361 203,65 грн.
Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено у п. 7.9 договору, що оплата за товар здійснюється в українській валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника щосереди кожні 40 днів після реалізації товару; у випадку, якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому, відповідним пунктом сторонами узгоджено, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше 500,00 грн. з кожного магазину.
При цьому, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на вищенаведений пункт договору та наголошує на тому, що строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару ще настав, оскільки у позивача немає відомостей щодо реалізації відповідачем поставленого товару.
Судом, заперечення відповідача, відхиляються виходячи з наступного.
09.11.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату, відповідно до якої вимагав оплатити поставлений товар, а також провести звірку реалізованого товару та звірку по залишкам товару, що є у наявності, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 09.11.2018 та накладною №0314603586888 (копії наявні у матеріалах справи).
Як вказує позивач, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення; доказів зворотного не надано під час розгляду даної справи.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
При цьому в пункті 7.9 договору обов'язок відповідача (покупця) оплатити поставлений товар сторони поставили у залежність від певної обставини - продажу відповідного товару третім особам (його реалізації).
Між тим, сторони, виходячи з умов договору, ніяким чином не визначили порядок інформування відповідачем позивача про обсяги реалізації за певний період або звітування про це, як і права позивача здійснювати перевірку обсягів нереалізованого товару у магазинах (складах) відповідача. Укладений сторонами договір лише визначає зобов'язання сторін підписувати акти звірки взаєморозрахунків не рідше ніж кожні три місяці.
При цьому, в матеріалах справи наявний акт перевірки розрахунків станом на 14.05.2019, відповідно до якого, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у сумі 361 203,65 грн. Зазначений акт з боку відповідача підписаний та скріплений печаткою підприємства без жодних зауважень та заперечень.
В силу ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
При цьому, договір, за змістом ч. 2 ст. 202 ЦК України, є двостороннім (багатостороннім) правочином.
Згідно ч. 2 ст. 212 ЦК України, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Наразі суд встановив, що відповідач не надав позивачу інформації про залишки нереалізованого товару на його вимогу, а товар, як визначено п. 5.1 договору поставки, перейшов у власність відповідача з моменту його передачі та підписання сторонами накладних у пункті поставки (складі покупця), що фактично дозволяє йому вільно і у будь-який час ним розпорядитись. Крім того, договір не передбачає обов'язку відповідача реалізовувати переданий йому у власність товар, що дозволяє йому не здійснювати дій щодо його реалізації.
Таким чином, оскільки товар не був повернутий після пред'явлення вимоги про його оплату, а відповідач не надав доказів того, що товар досі не реалізований(а ні до звернення позивача з позовом, а ні в процесі розгляду справи), суд вважає, що строк оплати відповідного товару настав і відповідач мав здійснити оплату протягом 7 днів з дня отримання вимоги відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
При цьому, посилання відповідача на те, що видаткові накладні оформлені не належним чином не спростовують факту поставки товару позивачем відповідачу, і, в свою чергу, отримання відповідачем поставленого товару у власність. Більше того, всі видаткові накладні з боку відповідача підписані та скріплені штампом підприємства без будь-яких зауважень та заперечень.
Доказів у спростування того факту, що товар не отримано або не отримано його разом із пакетом документів, визначеним п. 3.6 договору, а також доказів того, що товар не реалізовано на момент прийняття рішення у справі відповідач не надав.
Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання з оплати переданого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, ч.1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що всі твердження відповідача у відзиві спростовуються вищенаведеним, а також наявними матеріалами справи.
Крім того, відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 361 203,65 грн.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 5 418,06 грн.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Рітейл Центр" (місцезнаходження: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г; код ЄДРПОУ 38734018) на користь Фізичної особи-підприємця Кушнірчука Віталія Зіновійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) 361 203,65 грн. основного боргу та 5 418,06 грн. судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2019.
Суддя Л.В. Сокуренко