ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.05.2019Справа № 910/22712/17
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта"
про стягнення 24 615 145,86 грн.
При секретарі судового засідання: Єрмоловій Р.М.
Представники сторін:
від позивача: Пегза К.К. - представник за довіреністю № 1490 від 10.12.2018 р.;
від відповідача: Новікова В.О. - представник за ордером серії КС № 493960 від 03.01.2019 р.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта" (відповідач) суми штрафу за договором поставки №ЦЗВ-14-04517-01 від 20.10.2017р. в розмірі 24 615 145,86 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору не здійснив поставку обумовленого сторонами товару (дизельного палива), замовленого позивачем, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф, нарахований за несвоєчасну поставку товару, у розмірі 24 615 145,86 грн. (15% від суми непоставленого в строк товару) на підставі п. 9.4. Договору.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2018 року вирішено розгляд справи №910/22712/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 року у справі №910/22712/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 року скасовано. Справу № 910/22712/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу №910/22712/17 передано на новий розгляд судді Мудрому С.М.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2018 справу № 910/22712/17 прийнято справу до провадження; підготовче засідання призначено на 16.10.2018 р.
09.10.2018 р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечення явки представника у судове засідання.
У судове засідання 16.10.2018 представники позивача та відповідача не з'явились, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.2018 року відкладено підготовче засідання у справі № 910/22712/17 на 19.11.2018 року.
02.11.2018 року до канцелярії суду позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог на 29 866 376,98 грн.
В судовому засіданні 19.11.2018 року представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.12.2018 року.
21.11.2018 року до канцелярії суду позивачем подано письмові пояснення з урахуванням постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2018 року.
23.11.2018 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог.
30.11.2018 року канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив на заяву про збільшення позовних вимог.
04.12.2018 року суд постановив протокольну ухвалу про залишення заяви про збільшення розміру позовної заяви без розгляду.
Також, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.01.2019 року.
22.12.2018 року до канцелярії суду позивачем подано додаткові документи щодо зміни типу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне.
22.12.2018 року до канцелярії суду позивачем подано клопотання про повернення судового збору.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2018 року клопотання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" про повернення судового збору задоволено.
У судове засідання 15.01.2019 р. представник відповідача не з'явився, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, але 15.01.2019 р. до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та письмові пояснення по справі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2019 року відкладено судове засідання у справі на 28.01.2019 року.
24.01.2019 р. до канцелярії суду відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні 28.01.2019 р. представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, просив суд задовольнити.
Представник позивача заперечував проти даного клопотання, просив суд відмовити в задоволенні.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2019 року залишено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта" про зупинення провадження у справі без розгляду.
Представник відповідача у судовому засіданні 28.01.2019 року подав клопотання про відвід судді, відповідно до якого просить відвести суддю господарського суду міста Києва Мудрого Сергія Миколайовича від розгляду справи № 910/22712/17 за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" до товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта" про стягнення 24 615 145,86 грн.
Представник позивача заперечували проти заяви про відвід судді.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2019 року зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід судді Мудрого С.М. від розгляду справи № 910/22712/17 за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" до товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта" про стягнення 24 615 145,86 грн. Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта" про відвід судді Мудрого С.М. від розгляду справи № 910/22712/17 за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" до товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта" про стягнення 24 615 145,86 грн. передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2019 року (суддя Сівакова В.В.) відмовила в задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта" про відвід судді Мудрого С.М.
31.01.2019 року товариством з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта" подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.01.2019 року.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 28.01.2019 року - без змін.
02.04.2019 року матеріали справи №910/22712/17 повернулися до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2019 року поновлено провадження у справі №910/22712/17. Розгляд справи по суті призначено на 22.04.2019 року.
19.04.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі.
В судовому засіданні 22.04.2019 року представник відповідача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі.
Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, просив суд відмовити в його задоволенні.
Суд залишив клопотання про зупинення провадження у справі без розгляду.
Суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви на 21.05.2019 року.
21.05.2019 р. відповідач до канцелярії суду подав клопотання про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні 21.05.2019 р. представник відповідача підтримав дане клопотання та просив суд задовольнити.
Представник позивача заперечував проти даного клопотання, просив суд відмовити в задоволенні.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2019 року залишено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта" про зупинення провадження у справі без розгляду.
В судовому засіданні 21.05.2019 року представник відповідача подав клопотання про оголошення перерви.
Представник позивача заперечував проти даного клопотання.
Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
20.10.2017 року між філією «Центр забезпечення виробництва» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Елемент Нафта» (постачальник) укладено договір поставки №ЦЗВ-14-04517-01.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язувався поставити, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити нафту і дистиляти (дизельне паливо), назване в подальшому «товар», найменування, марка та кількість якого вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.
Згідно з п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно п. 2.1 договору ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється в національні валюті України - гривні на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються у рознарядках замовника (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2010р.), і включає: вартість товару, всі податки та збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ, і вказуються в специфікаціях до даного договору.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що сторони планують за цим договором поставити товару на суму 186 334 135,35 грн., крім того ПДВ 20% - 37 266 827,07 грн., на загальну суму 223 600 962,42 грн.
Також, в специфікації №1 до договору (а.с.21-23) сторони погодили, зокрема, найменуванням товару - паливо дизельне, кількість - 9395,000т, ціну однієї тони - 19833,33грн., вартість товару складає - 186334135,35грн., крім того ПДВ 20% - 37266827,07грн., на загальну суму 223600962,42грн., умови поставки (FCA (Франко-перевізник)), термін поставки (протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня надання рознарядки.
У відповідності до п. 3.1 договору постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2010р.), пункт призначення за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника.
Відповідно до п.3.2 договору постачальник здійснює поставку товару партіями протягом терміну дії договору, тільки при наявності рознарядки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому товару. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення поштою цінного листа з описом вкладення та направленням сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail). Після отримання рознарядки по електронній пошті (Е-mail) постачальник повинен протягом доби направити замовнику лист на електронну пошту (Е-mail) замовника, що підтверджує отримання рознарядки, та повідомлення про готовність виконання рознарядки у зазначені терміни.
Згідно з п.3.3. договору замовник протягом 1 (одного) робочого дня із моменту надання постачальнику рознарядки забезпечує оформлення наказів або телеграфних розпоряджень ПАТ "Укрзалізниця" на станцію відправлення, відповідно до умов поставки і вказаних у рознарядці замовника реквізитів вантажоодержувачів.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що постачальник здійснює відвантаження товару протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня надання рознарядки.
Відповідно до п.3.6 договору поставка товару підтверджується актом прийому-передачі. Акт прийому-передачі складається на підставі накладної (залізничної) та підписується, за умови надання постачальником передбачених цим пунктом документів.
Датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення в межах України на накладній (залізничній), на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, які вказуються в рознарядці замовника (п. 3.7 договору).
За змістом п.п.4.1., 4.2. договору кількість товару, який планується до поставки за цим договором, вказується в специфікаціях до цього договору. Кількість партії товару, який підлягає поставці, вказується в рознарядці замовника.
У випадку відвантаження постачальником товару без рознарядки замовника, постачальник несе всі витрати та відповідальність за всі можливі збитки, які виникли в зв'язку з цією обставиною (п.9.3. договору).
Згідно п.9.4 договору за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару, а за прострочення понад 15 днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від суми непоставленого в строк товару за кожний день прострочення.
Термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2017. Проте в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов'язань та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника, - до повного виконання (п.12.2. договору).
Матеріали справи містять акти прийому-передачі до договору №ЦЗВ-14-04517-01 від 20.10.2017, а саме: №3088 від 02.11.2017, №3089 від 02.11.2017 та №3090 від 03.11.2017, згідно яких відповідач на підставі договору передав, а позивач прийняв 2493,079т дизельного палива на загальну суму 59 335 270,22 грн.
Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідач неодноразово звертався до позивача з питанням щодо необхідності зміни передбаченої договором ціни за одиницю товару в бік збільшення, що вбачається з листів №525 від 23.10.2017, б/н від 01.11.2017 та №611/1 від 21.11.2017, оскільки з моменту становлення ціни товару на електронному аукціоні вартість нафтопродуктів на вітчизняному ринку суттєво зростала, що підтверджувалось довідкою ДП "Держзовнішінформ" №116/1304 від 08.11.2017, доданою до листа від 21.11.2017, в результаті чого, на думку відповідача, настали передбачені п.2.4, 2.5 договору та ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі") обставини для укладення додаткової угоди до договору.
Відповідно до п.12.10 договору можуть змінюватись у випадках, передбачених ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Проте, матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач надав відповідь на лист відповідача щодо зміни ціни товару.
Крім того, суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Як вказувалось вище, за умовами п. п. 3.6., 3.7. Договору поставка товару підтверджується актом прийому-передачі. Датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення в межах України на накладній (залізничній), на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, які вказуються в рознарядці Замовника.
При цьому, суд визнає безпідставними застосування відповідачем до спірних правовідносин ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі, у зв'язку з невиконанням позивачем умов п. 2.5. Договору щодо зміни ціни договору враховуючи підвищення ціни на дизельне паливо на ринку України, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
При цьому, норма пункту 2 частини четвертої статті 36 названого Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар.
Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше як на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.
Враховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов'язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу.
Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим в кожному окремому випадку.
При цьому, одночасне застосування зазначених випадків не є можливим, оскільки одночасне внесення таких змін призведе до зміни істотних умов (ціни договору у бік збільшення) договору про закупівлю у непередбачених Законом випадках.
Така позиція викладена в листі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" від 27.10.2016 №3302-06/34307-06.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив щодо відсутності порушення ним п. 2.5 договору, необов'язковості надання відповіді на пропозицію укласти додаткову угоду, а відтак і порушення ст. 188 Господарського кодексу України, відсутності у матеріалах справи повідомлення про зупинення здійснення поставки, як власне і його безпідставність, враховуючи вище викладене та відповідно безпідставність доводів відповідача щодо недотримання позивачем порядку зміни істотних умов договору.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу за невиконання останнім свого обов'язку з поставки товару у встановлений договором строк.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання п. 3.2 договору надіслано засобами поштового зв'язку цінним листом з описом вкладення рознарядку №ЦЗВ-20/4927 від 10.11.2017р. на поставку 6 895,000 т дизельного палива за ціною 19 833,33 грн./т без ПДВ протягом 5 банківських днів за відповідними вантажними реквізитами.
З інформації, яка міститься на офіційному сайті ПАТ "Украпошта" вбачається, що рознарядку №ЦЗВ-20/4927 від 10.11.2017 відповідачу вручено 06.12.2017 (поштовий ідентифікатор відправлення рознарядки цінним листом з описом вкладення - 0304903178360).
Щодо твердження відповідача, викладених в письмових поясненнях, отриманих судом 15.01.2019 року щодо зміни адреси місцезнаходження та не отримання у зв'язку з цим рознарядки, то суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2017 року ТОВ «Елемент Нафта» змінило адресу свого місцезнаходження з: 01010, м. Київ, Хрестовий провулок 2, офіс 404 (яка міститься і в договорі) на 01010, м. Київ, Хрестовий провулок 2, офіс 401, про що внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як зазначено відповідачем, на виконання умов договору постачальник повідомив замовника про зміну юридичної адреси, а 09.11.2017 року сторони підписали додаткову угоду №1 до договору поставки №№ЦЗВ-14-04517-01 від 20.10.2017 року, якою змінили місцезнаходження постачальника.
Відповідно до додаткової угоди №1 до договору поставки №№ЦЗВ-14-04517-01 від 20.10.2017 року місцезнаходженням постачальника ТОВ «Елемент Нафта» є: 01010, м. Київ, Хрестовий провулок 2, офіс 401.
Так, з наданого опису вкладення у цінний лист від 10.11.2017 року щодо направлення рознарядки №ЦЗВ-20/4927 від 10.11.2017р. вбачається, що він направлений позивачем на ім'я ТОВ «Елемент Нафта», а саме: Україна, 01010, м. Київ, Хрестовий провулок 2, офіс 401, що спростовує твердження відповідача про направлення рознарядки не на належну адресу місцезнаходження відповідача.
В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №910/22712/17 зазначено, що порядок надання замовником рознарядки на поставку товару, передбачений пунктом 3.2 договору №ЦЗВ-14-04517-01, та 5-денний строк виконання постачальником зобов'язання з поставки товару, чітко визначений пунктом 3.4 цього договору, не є тотожними поняттями, що не враховано судами попередніх інстанцій, тому передчасним є їх висновок про відсутність підстав для нарахування замовником штрафу за прострочення виконання ТОВ "Елемент Нафта" зобов'язання з поставки товару. Адже, за змістом пункту 3.4 договору №ЦЗВ-14-04517-01 строк відвантаження (поставки) товару настає не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня фактичного надання постачальнику оригіналу рознарядки, тобто настання цього строку жодним чином не залежить від направлення замовником сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail).
А також, що колегія суддів відхиляє твердження замовника про настання терміну поставки товару відповідачем за цією рознарядкою 15.11.2017, тобто протягом 5 днів з моменту її надсилання поштою на адресу постачальника, а також про те, що встановлений пунктом 3.4 договору №ЦЗВ-14-04517-01 строк поставки товару має відраховуватися не з дати отримання рознарядки засобами поштового зв'язку, а з дати надання рознарядки замовником, оскільки це свідчить про помилкове ототожнення скаржником фактичного надання (вручення) відповідачу оригінала рознарядки з її направленням на адресу постачальника, що суперечить змісту пунктів 3.2, 3.4 договору №ЦЗВ-14-04517-01 у їх сукупності.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що в матеріалах справи наявні докази отримання ТОВ «Елемент Нафта» оригіналу рознарядки засобами поштового зв'язку 06.12.2017 року та те, що 5-денний строк поставки рахується з дня наступного за днем фактичного отримання відповідачем оригіналу рознарядки поштою (06.12.2017 року), тому першим днем прострочення виконання зобов'язання з поставки є 12.12.2017 року.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 14.12.2017 року, що підтверджується датою реєстрації заяви судом - 14.12.2019 року вх.. №22712/17.
Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
Таким чином, прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставники товару станом на дату позову настало.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.9.4 договору за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Таким чином, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам статтею 231 ГК України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
А тому, суд вважає, що п.9.4 договору відповідає нормам чинного законодавства.
Суд погоджується з розрахунком штрафу в розмірі 24 615 145,86 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129ст.ст. 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта" (49000, м. Дніпро, вул. Глинки, будинок 7, офіс 1119, код ЄДРПОУ 39564815) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ 40075815) штраф у розмірі 24 615 145 (двадцять чотири мільйони шістсот п'ятнадцять тисяч сто сорок п'ять) грн. 86 коп., судовий збір в розмірі 240 000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в апеляційні інстанції в розмірі 360 000 (триста шістдесят тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в касаційній інстанції в розмірі 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата підписання рішення: 10.06.2019 року.
Суддя С.М. Мудрий