ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
10.06.2019Справа №910/7337/19
Господарський суд міста Києва у складі судді О.Є. Блажівської, розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страндарт»
про стягнення 8 280 000,00 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» 5 червня 2019 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страндарт» про стягнення 8 280 000,00 грн.
Суд відзначає, що позовну заяву подано без додержання вимог статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як встановлено судом, позивач у позовній заяві просить відстрочити сплату судового збору, у зв'язку з тим, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», перебуває в стані ліквідації та його неспроможність, як боржника, відновити свою платоспроможність свідчить про тяжкий фінансовий стан та позбавляє можливості на даний момент сплатити суму судового збору за подання даної позовної заяви, що є достатньою підставою для відстрочення позивачу сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Пунктом 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст.8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Отже, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Таким чином, обов'язковою умовою для відстрочення сплати судового збору є наявність обґрунтованих обставин, що свідчать про неможливість сплати судового збору. При цьому, обов'язок по доведенню наявності таких обставин покладається на заявника.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинз» про відстрочення сплати судового збору.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року - 1921,00 гривні.
Так, згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страндарт» про стягнення 8 280 000,00 грн.
Отже, позивачем, при поданні вказаної позовної заяви мало бути сплачено 124 200,00 грн судового збору (8 280 000,00 грн х 1,5%).
Натомість, всупереч наведеним вимогам закону позивачем не надано належних доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
П.26 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» передбачено, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).
Разом з тим, згідно із вимогами п.8 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналі письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач в додатках до позовної заяви зазначає наступний документ:
- клопотання про витребування доказів (для суду).
Проте, вказаний вище додаток до позовної заяви відсутній в матеріалах позовної заяви, а відтак позивачем не дотримано вимог п.8 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, оскільки позивачем не дотримано вимог, встановлених ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити вказану позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення допущених недоліків.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» про відстрочення сплати судового збору.
2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страндарт» про стягнення 8 280 000,00 грн залишити без руху.
3. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» строк для усунення недоліків - протягом 7 днів з дня вручення даної ухвали.
4. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- доплати до Державного бюджету України за належними реквізитами судового збору в сумі 124 200,00 грн та подання суду відповідного розрахункового документу в оригіналі;
- подання доказів зарахування сплаченого судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України;
- зазначення переліку документів та інших доказів, що додаються до позовної заяви, відповідно до приписів п.8 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України.
5. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
6. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню.
Суддя О.Є.Блажівська