10.06.2019 Справа № 908/1415/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
розглянувши заяву Приватної фірми “СНОВ” про забезпечення позову
у справі № 908/1415/19
за позовом: Приватної фірми “СНОВ” (юридична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 82, кв. 31; адреса для листування: 69091, м. Запоріжжя, вул. АДРЕСА_1 )
до відповідача: Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 3)
про скасування паспортів прив'язки тимчасових споруд
Без виклику представників сторін
Приватна фірма “СНОВ” звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. б/н від 04.06.2019 року до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради, в якій просить суд скасувати паспорти прив'язки тимчасових споруд по продажу товарів народного споживання № ТС-В-253/1477 від 04.12.2017 року по вул. Сталеварів, 30 та № ТС-В-252/1485 від 06.12.2017 року по вул. Сталеварів, 21, видані Товариству з обмеженою відповідальністю “Запоріжелітбуд”.
При цьому на першому аркуші поданої позовної заяви позивач визначив третьою особою Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжелітбуд”.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2019 року наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Разом із позовною заявою 06.06.2019 року на адресу суду від Приватної фірми “СНОВ” надійшла заява про забезпечення позову за вих. № б/н від 04.06.2019 року, в якій останнє просить в порядку приписів ст. ст. 136-139 ГПК України забезпечити позов Приватної фірми “СНОВ” шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо демонтажу кіоску 42а, що розміщений за адресою: вул. Сталеварів, 30, який розташовано на земельній ділянці площею 0,0012 га кадастровий номер НОМЕР_1 : НОМЕР_2 : НОМЕР_3 : НОМЕР_4 та кіоску 39а, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці площею 0,0021 га (кадастровий номер 2310100000:05:005:0100) до вирішення справи в господарського суду Запорізької області.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.06.2019 року наведену вище заяву про забезпечення позову у справі № 908/1415/19 передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 10.06.2019 року позовну заяву Приватної фірми “СНОВ” за вих. № б/н від 04.06.2019 року залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач повідомляє, що на теперішній час ТОВ “Запоріжелітбуд” вчиняються дії щодо знесення кіосків, належних позивачеві для встановлення власних кіосків за спірними паспортами прив'язок. При цьому позивач вказує, що третя особа намагається звільнити земельну ділянку від кіосків належних позивачеві, шляхом визнання їх самовільно розміщеними об'єктами через виконавчий комітет міської ради, що в свою чергу, унеможливить поновлення прав позивача на розміщення кіосків, у разі прийняття господарським судом Запорізької області рішення про скасування паспортів прив'язок, виданих відповідачем третій особі. Вважає, що в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист та поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду. Також зазначає, що обраний ним вид забезпечення позову не завдасть шкоди майновим правам та інтересам інших осіб, навпаки, незабезпечення позову може стати суттєвим ускладненням для позивача при виконанні рішення суду в даній справі.
Розглянувши подану заяву, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.
Відповідно до приписів ч. 1, 6 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно із ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема: забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно із пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із подальшими змінами) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК (яка кореспондується із ст. 74 ГПК України чинної редакції), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до абзаців 2, 3, 4 пункту 3 вказаної вище постанови Пленуму достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.
Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази повинні міститься в позовних матеріалах або в заяві про забезпечення позову, тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані позивачем до позову або до заяви про забезпечення позову.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 74 ГПК України позивач зобов'язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Однак, позивачем не підтверджена будь-якими доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, а також не надано доказів на підтвердження зазначених у заяві обставин.
Таким чином, позивачем не надано доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого заходу до забезпечення позову у даній справі, у той час як саме лише посилання позивача на потенційну загрозу в ускладненні відновлення його порушених прав без надання відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Приватної фірми “СНОВ” про забезпечення позову з огляду на її необґрунтованість.
Разом з тим, позивачем не було належним чином обґрунтовано подане клопотання про забезпечення позову в частині встановлення заборони вчиняти дії щодо демонтажу кіоску 42а та кіоску 39а необмеженому колу осіб.
З огляду на положення ст. 129 ГПК України та Закону України “Про судовий збір”, оскільки заяву про вжиття заходів забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 960,50 грн., відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Суд роз'яснює позивачу, що відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із подальшими змінами) клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Керуючись ст. ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Приватної фірми “СНОВ” про забезпечення позову у справі № 908/1415/19 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 10.06.2019 року та відповідно до ч. 8 ст. 140, ст. 235, п. 3 ч. 1 ст. 255, ст. 256 та пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя О.Г. Смірнов