10.06.2019 року м.Дніпро Справа № 904/5790/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)
Суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 ( суддя Васильєв О.Ю.) у справі № 904/5790/18
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ
до Приватного підприємства “Атланта-Агро”, м. Дніпро
про стягнення 41 905, 00 грн.
Позивач - ПАТ “Українська залізниця” звернувся із позовом до відповідача - ПП “Атланта-Агро” про стягнення штрафу за невірне зазначення маси вантажу в накладній в розмірі 41 905, 00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 у справі №904/5790/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати по справі покладено на позивача.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, позивач - Акціонерне товариство “Українська залізниця” звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 скасувати та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що в зв'язку з відсутністю на станції Тимкове посад працівників, які визначені Правилами складання актів, спірний комерційний акт підписаний повноважними представниками станції - начальником станції (ДС) Лаврукович Л.В., старшим приймальником поїздів (згідно з наказом від 01.02.2018 року за № ДН-3-01/45) Биченко Н.С. та працівником станції (приймальником поїздів) Леонченко ОСОБА_1 І., про що був виданий наказ щодо підписання комерційних актів.
Як вважає апелянт, суд не мав процесуальних повноважень відхиляти комерційний акт як неналежний доказ, оскільки питання про наявність недоліків в комерційному акті відповідачем не заявлялось, в зв'язку з чим і наказ не надавався в якості доказу повноважень. Адже Правила складання актів не передбачають додання до складеного комерційного акті повноважень (наказів, інструкцій тощо) підписантів, а отже дана обставина повинна перевірятись.
Таким чином, порушення у правильності складання та засвідчення обставин актами, на які посилається суд, спростовуються наказом та діючими Правилами складання актів.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін, у зв'язку з тим, що воно є законним, обґрунтованим, ухваленим у відповідності до вимог чинного законодавства України, постановленим з врахуванням всіх фактичних обставин справи, в межах наданих суду повноважень ( відзив на апеляційну скаргу).
Відповідно до частин 1, 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
В даному спорі ціна позову становить 41905 грн., що менше від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 01.01.2019 ця сума дорівнює 192100 грн.), отже, справа в суді апеляційної інстанції підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі № 904/5790/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019, постановлену суддею Васильєвим О.Ю. ( підписано 26.02.2019року) у справі №904/5790/18.
Розгляд апеляційної скарги визначено провести відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що за накладною № 45049764 зі станції Балівка Придніпровської залізниці відповідач відправив на адресу «МСП Ніка-Тера» станція призначення Жовтнева Одеської залізниці, дев'ять вагонів з вантажем - пшениця, зазначивши в накладній масу вантажу 620000 кг, зокрема у вагоні № 95758335 - 68 500 кг, тара - 21 500 кг.
18.07.2018р. станцією Тимкове Одеської залізниці складено комерційний акт № 414115/25/40. Згідно комерційного акта, виявлена різниця у дійсній вазі та зазначеній відповідачем в накладній.
В вагоні № 95758335 відповідно до накладної маса вантажу складає: нетто - 68 500 кг, в комерційному акті: брутто - 81 000 кг, нетто - 59 500 кг, тара - 21 500 кг, різниця проти накладної в сторону зменшення складає 9000 кг.
Під час перевірки маси вантажу згідно ст.24 Статуту залізниць України на станції Тимкове Одеської залізниці позивачем була встановлена невідповідність зазначеної в накладній маси вантажу у вагоні №95758335, а саме - фактично встановлено, що маса вантажу складає 59 500, 00 кг, про що складено комерційний акт №414115/25/40 від 18.07.18р. Згідно з розділом “Д” вищезазначеного комерційного акту зазначено наступне:
“ На підставі акту загальної форми №98 від 18.07.18р. ст. Тимкове Од. старшим приймальником поїздів ОСОБА_2 ., у присутності: ДС Лаврукович Л.В. , пр/п Леонченко А.І., ВОРХ Фощій М. проведено комісійне зважування вагону №95758355 на справних 150т. зал. тензометричних статичних вагах ст. Тимкове Од ВТВ-1СТ (держ. повірка 25.04.18р.), де маса вантажу склала: брутто 81000 кг, тара вагона з ПД 21500 кг, нетто 59500 кг, згідно документа: тара 21500 кг, нетто 68 500 кг, що менше документу на 9 000 кг. В документі зазначено 7-м ЗПП відправника №№А490461, А490491, А490493, А490494, А490495, А490497, А490499. Фактично вагон - зерновоз №95758355 прибув за 7-ма справними непошкодженими ЗПП відправника, що відповідають перевізному документу. Завантажувальні люки закриті щільно, ЗПП №№ А490461, А490493, А490495, А490494, пломби шайби “Баловка Атланта Агро”. Розвантажувальні люка закриті щільно, просипання вантажу нема, є задувка піною по-старому , ЗПП №№ А490499, А490497, А490491, пломби-шайби “Баловка Атланта Агро”.Згідно технічного акта ф ГУ-106 №5 від 17.07.18р. ст. Тимкове Од., вагон в технічному відношенні справний. З моменту прибуття на станцію і до моменту відправлення зі станції вагон знаходиться під безперервною охороною залізниці. Зважування вагона проводилося двічі, вага менше документу на 9 000 кг підтвердилась”. Вищезазначений акт було підписано ДС Лаврукович Л.В. , ст. приймальником поїздів ОСОБА_2 . та приймальником поїздів Леонченко А.І.” (а.с.11)
Звертаючись до Приватного підприємства «Атланта-Агро» із позовом про стягнення штрафу за невірне зазначення маси вантажу в накладній в розмірі 41 905, 00 грн., позивач - акціонерне товариство «Українська залізниця» посилався на ту обставину, що має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній та встановленої при контрольному зважуванні, а тому, керуючись ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, просив стягнути з відповідача штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати (8 381, 00 грн. ) за всю відстань перевезення, який складає 41 905, 00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що факт неправильного зазначення відповідачем у накладній маси вантажу зафіксовано позивачем у комерційному акті №414115/25/40 від 18.07.18р., який підписано та оформлено з порушенням вимог пункту 10 Правил складання актів за відсутності обов'язкового підпису завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформ; оскільки підписання комерційного акту іншими працівниками залізниці замість зазначених посадових осіб не допускається. В комерційному акті не обґрунтовано, чому саме вказаними особами його підписано, не зазначено їх повноваження на підписання такого акту, а тому він не може вважатись таким, що складений у відповідності до Правил складання актів ( затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.).
Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача суми штрафу за невірне зазначення маси вантажу в накладній в розмірі 41 905, 00 грн. з огляду на наступне.
Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України № 1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року (далі - Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до частини 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
У відповідності до статті 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
За договором залізничного перевезення вантажу, згідно з частиною 1 статті 22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (частини 1, 2, 3 статті 23 Статуту залізниць України).
Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (частини 1, 2 статті 24 Статуту залізниць України).
Судом встановлено факт неправильного зазначення відповідачем у накладній маси вантажу, що зафіксовано позивачем у комерційному акті №414115/25/40 від 18.07.18р., який підписано від імені залізниці начальником станції Тимкове Од.Зал. - Лаврукович Л.В., старшим приймальником поїздів - Биченко Н.С. та приймальником поїздів - Леонченко ОСОБА_3 .
Як зазначалось вище, спір у цій справі виник щодо правомірності пред'явлення залізницею до стягнення з відповідача, як відправника вантажу третій особі-одержувачу до станції призначення позивача, штрафу у зв'язку з неправильним зазначенням у накладних маси вантажу на підставі пунктів 118, 122 Статуту залізниць.
За змістом пунктів 6, 105, 118, 122 Статуту залізниць вбачається, що залізничні перевезення оформляються накладною як обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред'явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Приписами пункту 129 Статуту залізниць визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини 1 статті 77 ГПК України є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Порядок складання комерційних актів визначено Правилами складання актів, які затверджено наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002.
Так, пунктом 10 Правил передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже, в пункті 10 Правил складання актів передбачено перелік осіб-працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) та начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи)), а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці. За сукупності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт буде вважатися таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил складання актів.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, спірний акт підписано та оформлено з порушенням вимог пункту 10 Правил складання актів за відсутності обов'язкового підпису завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформ; оскільки підписання комерційного акту іншими працівниками залізниці замість зазначених посадових осіб не допускається. В комерційному акті не обґрунтовано, чому саме вказаними особами його підписано, не зазначено їх повноваження на підписання такого акту, а тому він не може вважатись таким, що складений у відповідності до Правил складання актів ( затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р.), а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний акт є неналежним доказом. (Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 23.11.18р. по справі №916/2450/17).
При цьому, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про те, що порушення у правильності складання та засвідчення обставин актами, на які посилається суд, спростовуються наказом про покладання обов'язків щодо підписання комерційних актів по станції Тимкове з огляду на наступне.
Так, позивачем до апеляційної скарги додано наказ від 01.02.2018 року № ДН-3-01/45 про покладання обов'язків щодо підписання комерційних актів по станції Тимкове.
За змістом даного наказу, під час відсутності начальника станції Тимкове Лаврукович ОСОБА_4 .В., покласти виконання обов'язків начальника станції Тимкове на заступника начальника станції Тимкове Ванду Д ОСОБА_5 І.; у зв'язку із відсутністю по станції Тимкове посади начальника вантажного району ( завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика), покласти на старших приймальників поїздів ОСОБА_6 ., ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 . ОСОБА_10 ., Залєвську ОСОБА_11 , обов'язки щодо участі у комісійній перевірці кількості та стану вантажу ( багажу), підписання оформлених комерційних актів, приймання участі у розслідуванні випадків незбережених перевезень за оперативним повідомленнями та комерційними актами.
Начальнику станції Тимкове внести відповідні зміни та доповнення у робочі інструкції старших приймальників поїздів.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як вбачається з матеріалів справи, даний наказ, доданий до апеляційної скарги, не був наданий позивачем до суду першої інстанції, та ним не наведено поважності причин неподання такого доказу.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що питання про наявність недоліків в комерційному акті відповідачем не заявлялось, в зв'язку з чим і наказ не надавався в якості доказу повноважень підписантів комерційного акту, є необґрунтованим, оскільки відповідно до статті 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані подавати всі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, а відповідно до статті 80 ГПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Оскільки позивачем заявлялась вимога про стягнення штрафу на підставі комерційного акту, який був складений іншими особами, ніж зазначено у Правилах, то він зобов'язаний був саме з позовною заявою подати відповідний наказ, на підтвердження повноважності осіб, які його підписали.
Частиною 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки позивач не вчинив відповідні процесуальні дії щодо своєчасного подання наказу на обґрунтування своїх позовних вимог, даний доказ не був предметом дослідження суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищезазначене, господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, означене у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
Керуючись ст.ст.264,270,275,278,281,282 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 у справі № 904/5790/18 -залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Акціонерне товариство “Українська залізниця”, м. Київ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 10.06.2019року.
Головуючий суддя О.В.Березкіна Суддя М.О.Дармін
Суддя О.Г.Іванов