проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"06" червня 2019 р. Справа № 905/820/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.
за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вх. №984 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 06.06.2018 у справі №905/820/15 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Ніколаєвою Л.В., повне рішення складено 26.06.2018)
за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ,
до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Макіївкагаз”, м.Макіївка, Донецька область,
про стягнення 3 270 544,85 грн,
В липні 2015 року ПАТ “НАК “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ПрАТ по газопостачанню та газифікації “Макіївкагаз” 3 270 544,85 грн, з яких: 2 464 032,74 грн основний борг, 326 451,86 грн пеня, 21 828,56 грн 3% річних, 458 231,69 грн інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.01.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017, позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ по газопостачанню та газифікації “Макіївкагаз” на користь ПАТ “НАК “Нафтогаз України” 2 464 032,74 грн основного боргу, 458 231,69 грн інфляційних втрат, 21 614,98 грн 3% річних, 58 876,34 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017 та рішення Господарського суду Донецької області від 26.01.2017 в частині позовних вимог про стягнення пені скасовано. Справу у цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області. В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017 та рішення Господарського суду Донецької області від 26.01.2017 у справі залишено без змін.
Постанова суду касаційної інстанції обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували умови п. 6.1 договору, якими сторони погодили здійснення покупцем поточної оплати за газ протягом місяця поставки або ж у разі неповної оплати здійснення остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу. При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставини зміни сторонами передбаченого вказаною умовою договору терміну виконання покупцем зобов'язання щодо поточної щомісячної оплати за газ. Тому, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 530 ЦК України, таке зобов'язання підлягало виконанню саме у цей термін, та, відповідно, час прострочення оплати щодо окремих обсягів газу мав обчислюватись з відповідного числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу.
Водночас, як зазначено касаційним судом, з вказаної в судових рішеннях редакції п. 7.2 договору не вбачається встановлення сторонами певного іншого строку виконання саме зобов'язань з оплати поставленого газу, адже вказана умова договору пов'язує з обставинами здійснення повної оплати фактично отриманого за договором природного газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, лише обов'язок покупця сплатити продавцеві пеню.
При розгляді позовної вимоги про стягнення пені суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги час прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати відповідних обсягів газу за кожен місяць у спірний період, а відтак належним чином не перевірили правильність нарахування позивачем сум пені за відповідні порушення.
Крім того, як зазначено в постанові, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили питання щодо правильності нарахування позивачем пені з урахуванням приписів Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”, який набрав чинності 07.02.2015, та згідно з ч. 2 ст. 2 якого встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, у зв'язку з чим період нарахування пені підлягав обмеженню до 07.02.2015.
Після нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Донецької області відмовлено Публічному акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню у розмірі 326451,86 грн, відшкодувати за рахунок відповідача понесені Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” судові витрати за подання скарги.
Скарга обґрунтована тим, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем встановлених п.6.1. договору №13-296-Б від 20.12.12 порядку та строків оплати за поставлений позивачем газ (неналежне виконання умов договору). Однак, при винесенні оскаржуваного рішення суд зробив неправильний висновок, що пеня нараховується згідно із п.7.2. договору починаючи з 21-го числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу, на суму заборгованості, яка існувала станом на дату закінчення строку дії договору, що протирічить ч.3 ст.549 ч.1 ст.612 ЦК України та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». З редакції п.7.2. договору не вбачається встановлення сторонами іншого строку виконання зобов'язань відповідачем з оплати поставленого газу, ніж це визначено вимогами п.6.1. договору чи досягнення сторонами згоди щодо не нарахування чи встановлення тривалості строків нарахування пені у випадку прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором.
Таким чином, як зазначає скаржник, протягом всього строку дії договору, в кожному випадку прострочення покупця, останній має сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Іншого чинним законодавством не визначено та умовами договору визначено не може бути.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Відповідач у судове засідання не прибув.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 20.12.2012 між ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, продавцем, та ПрАТ по газопостачанню та газифікації “Макіївкагаз”, покупцем, укладений договір на купівлю-продаж природного газу №13-296-Б, згідно з яким, в редакції додаткової угоди №8 від 22.12.2014, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 - 2015 роках природний газ, а покупець прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Згідно з п.1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу.
Продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 по 31.03.2015 газ в обсязі до 5422,390 тис. куб. м. (п.2.1. договору в редакції додаткової угоди №9 від 05.02.2015).
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання - передачі.
За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором (п.7.1. договору).
Згідно з п.7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1. договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
28.04.2014 між сторонами укладено додаткову угоди №3, згідно з якою п. 6.1 договору викладено у наступній редакції: “Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць”.
Відповідно до п.7.2. договору в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2013 у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Розділом 11 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
В подальшому сторони неодноразово домовлялись про продовження строку дії договору (додаткові угоди №2 від 31.12.2013, №8 від 22.12.2014).
У п.3 додаткової угоди №8 від 22.12.2014 сторони виклали статтю 11 договору в наступній редакції: “Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.03.2015, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення”.
Додатковими угодами №1 від 10.07.2013, №2 від 31.12.2013, №3 від 28.04.2014, №4 від 15.05.2014, №5 від 05.09.2014, №6 від 10.11.2014, №7 від 08.12.2014, №9 від 05.02.2015 до договору сторони домовлялись про зміну ціни на газ, викладаючи п.5.2. договору в новій редакції.
З актів приймання-передачі природного газу вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв у січні 2013 року - грудні 2014 року природний газ в загальному обсязі 3837,390 тис. куб. м. на загальну суму 16 084 449,96 грн.
Акти підписані без зауважень і скріплені печатками сторін.
Поставлений у січні, лютому та квітні - грудні 2013 р., лютому - жовтні 2014 р. газ відповідач оплатив своєчасно і в повному обсязі; поставлений у березні 2013 р. та січні 2014 р. газ - повністю, але з простроченням; поставлений у листопаді 2014 року газ - частково в розмірі 126 969,70 грн. та з простроченням. Поставлений у грудні 2014 р. газ відповідач не оплатив.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.01.2017 позов щодо стягнення 2 464 032,74 грн основного боргу, 458 231,69 грн інфляційних втрат, 21 614,98 грн 3% річних задоволено.
Предметом нового розгляду справи є вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 326 451,86 грн.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом, визначеним в частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з пунктами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тобто, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.
Право на нарахування пені сторони узгодили в пункті 7.2. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2013), яким передбачили, що у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу (розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
При цьому, у п. 8 додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 сторони визначили, що дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 01.01.2013.
Відповідно до розділу ХІ договору в редакції додаткової угоди № 8 від 22.12.2014, останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Відповідно до статей 251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні правила визначення початку перебігу строку, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, враховуючи те, що пункт 7.2. договору містить вказівку на подію, а саме: нездійснення оплати отриманого природного газу до 20-го числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору, враховуючи загальні положення обчислення строків, закріплені в статтях 253, 254 Цивільного кодексу України, перебіг строку нарахування пені у спірних правовідносинах, що склались між сторонами, починається з 21.01.2016, тобто з наступного дня після 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/15065/16, від 28.03.2018 у справі №907/529/16.
За таких обставин, як вірно зазначено судом першої інстанції, в даному випадку, відповідно до умов п. 7.2 договору позивач мав би право на нарахування пені на суму боргу - 2 464 032,74 грн, яка існувала як на дату закінчення договору - 31.03.2015, так і на дату настання строку оплати - 20.04.2015, починаючи з наступного дня після 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору - 21.04.2015. І таке нарахування припиняється або в день погашення боргу, або відповідно до приписів п. 6 ст. 232 ГК України через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, чи обмежується у випадках, встановлених законом.
Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції положень п.6.1. договору від 20.12.2012 №13-296-Б не приймаються до уваги колегією суддів, з огляду на те, що в розділі 6 договору сторони встановили Порядок та умови проведення розрахунків, зокрема, п.6.1. договору регулює питання оплати за газ, в той час відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору встановлюється розділом 7, зокрема, п.7.2. договору, який як було встановлено судом, було викладено в редакції додаткової угоди №2.
Отже, позивачем безпідставно та всупереч умовам договору нараховано пеню з 20.04.2013 по 22.04.2013 на суму боргу 72 813,47 грн за зобов'язанням березня 2013р., з 20.02.2014 по 27.02.2014 на суму боргу 61 634,51 грн за зобов'язанням січня 2014р., з 20.12.2014 по 20.04.2015 на суму боргу 1311040,58 грн за зобов'язанням листопада 2014р., з 20.01.2015 по 20.04.2015 на суму боргу 1152992,16 грн за зобов'язанням грудня 2014р., в зв'язку з чим місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині.
За таких обставин, як вірно зазначено місцевим господарським судом, враховуючи неправомірність позовних вимог в частині стягнення пені, підстави для застосування положень ч.2 ст. 2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” до даних правовідносин відсутні.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, в зв'язку з чим рішення Господарського суду Донецької області від 06.06.2018 у справі №905/820/15 слід залишити без змін.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 06.06.2018 у справі №905/820/15 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.06.2019.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль
Суддя О.В. Шевель