ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
06 червня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1792/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання - Полінецька В.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача - ОСОБА_1 , посвідчення адвоката України № 3879/10 від 22.01.2009р.; довіреність № б/н, дата видачі : 20.05.19; Копійка О.О., витяг з ЕДРПОУ;
від відповідача - Рибак А.В., посвідчення адвоката України № 002608 від 21.03.2014р.; ордер серія КВ № 774406, дата видачі : 06.06.19.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту)
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22 березня 2019 року, повний текст якого складений та підписаний 29 березня 2019 року
у справі № 915/1792/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ”
до відповідача Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту)
про визнання договору № А3-А про встановлення сервітуту від 04.07.2013 року продовженим (пролонгованим);
визнання права користування позивача причалом №12 (інв.№1031039), залізничними коліями №53, №54 (інв.№1031085, №1031086) та підкрановими коліями (інв.№ ІНФОРМАЦІЯ_1 ), розташованими за адресою: Україна, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23 до 18 липня 2024 року включно на тих самих умовах, які передбачені договором № А3-А про встановлення сервітуту від 04.07.2013 року, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 08.08.2013 року та від 01.04.2014 року
головуючий суддя - Алексєєв А.П.
місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області
В судовому засіданні 06.06.2019 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Учасники судового процесу про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
В грудні 2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” (далі - позивач, ТОВ “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ”) звернулось з позовом до Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) (далі - відповідач, МФ ДП "АМПУ") про:
- визнання договору № А3-А про встановлення сервітуту від 04.07.2013 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” та державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, продовженим (пролонгованим) до 18 липня 2024 року включно на тих самих умовах, які передбачені договором № А3-А про встановлення сервітуту від 04.07.2013 року, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 08.08.2013 року та від 01.04.2014 року;
- визнання права користування товариства з обмеженою відповідальністю “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” причалом №12 (інв. № 1031039), залізничними коліями №53, №54 (інв. №1031085, №1031086) та підкрановими коліями (інв. № ІНФОРМАЦІЯ_1 ), розташованими за адресою: Україна, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, до 18 липня 2024 року включно на тих самих умовах, які передбачені договором № А3-А про встановлення сервітуту від 04.07.2013 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” та державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 08.08.2013 року та від 01.04.2014 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на умови договору № А3-А про встановлення сервітуту від 04.07.2013 року, якими передбачено автоматичну пролонгацію договору, а також на приписи ст.ст. 396, 525, 526, 629, 651 Цивільного кодексу України та ст.ст. 188, 193 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2019 у справі №915/1792/18 (суддя Алексєєв А.П.) позов задоволено. Визнано договір №А3-А про встановлення сервітуту від 04.07.2013 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” та державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, продовженим (пролонгованим) до 18 липня 2024 року включно на тих самих умовах, які передбачені договором № А3-А про встановлення сервітуту від 04.07.2013 року, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 08.08.2013 року та від 01.04.2014 року.
Визнано право користування товариства з обмеженою відповідальністю “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” причалом №12 (інв. № 1031039), залізничними коліями №53, №54 (інв. №1031085, №1031086) та підкрановими коліями (інв. № ІНФОРМАЦІЯ_1 ), розташованими за адресою: Україна, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, до 18 липня 2024 року включно на тих самих умовах, які передбачені договором № А3-А про встановлення сервітуту від 04.07.2013 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” та державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 08.08.2013 року та від 01.04.2014 року.
Стягнуто з державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” судовий збір в сумі 3524 грн.
Судове рішення мотивоване відсутністю повідомлення позивача про припинення договірних відносин, а тому в силу ст. 629 ЦК України, згідно п. 14.1. Договору, Договір № А3-А про встановлення сервітуту від 04.07.2013 року є автоматично продовженим на той самий строк (5 років 6 місяців 18 днів - до 18.07.2024 року) на тих самих умовах. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Не погодившись з прийнятим рішенням, МФ ДП "АМПУ" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2019 у справі №915/1792/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме:
- судом не застосовано до спірних правовідносин положення ч.1 ст.406 Цивільного кодексу України;
- господарським судом не застосовано до спірних правовідносин положення ч.5 ст.403 Цивільного кодексу України;
- суд першої інстанції неповно дослідив порядок автоматичної пролонгації.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі № 915/1792/18 за апеляційною скаргою Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2019р. призначено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) на 23 травня 2019 року об 14:30 год.
11.05.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ” надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
23.05.2019 року від Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про відвід, відповідно до якої відповідач заявляє відвід колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Савицького Я.Ф., Разюк Г.П. у справі №915/1792/18.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 року провадження у справі № 915/1792/18 зупинено до вирішення питання про відвід колегії суддів: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Савицького Я.Ф., Разюк Г.П.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019 року, для розгляду заяви про відвід визначено суддю Мишкіну М.А.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 року у задоволенні заяви представника Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів: Савицького Я.Ф., Разюк Г.П. у справі №915/1792/18 відмовлено.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2019р. поновлено апеляційне провадження у справі № 915/1792/18, розгляд справи № 915/1792/18 призначено на 06.06.2019 року об 12:30 год.
У судовому засіданні 06.06.2019 року представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, судова колегія апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.
Як встановлено господарським судом та перевірено під час апеляційного перегляду, 04.07.2013 року між державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, як володільцем та товариством з обмеженою відповідальністю “НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ”, як користувачем укладено договір № А3-А про встановлення сервітуту (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого сервітут встановлюється щодо користування причалом та причальною інфраструктурою, які розташовані за адресою: 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23 (том 1 а.с. 156-161).
В преамбулі та п. 2.1. Договору визначено, що Договір укладено у зв'язку із необхідністю виконання користувачем комплексу робіт і послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт) через причал №12 та з використанням причальної інфраструктури (залізничні колії та підкранові колії), а також забезпечення володільцем можливості користування користувачем вказаними причалами та причальною інфраструктурою.
Відповідно до п. 3.1 Договору видом права сервітуту є право користування майном (причалом та причальною інфраструктурою) згідно з планом-схемою причалу №12 та причальної інфраструктури наступною довжиною:
- причал №12 (інв. №1031039) -187,0 м.п., технологічна ширина 15,0 м.п.;
- залізничні колії №53, №54 (інв. №№1031085, 1031086) - 355,68 м.п.;
- підкранові колії (інв. №1031068) -180,0 м.п. у дві нитки.
Відповідно до п. 3.2 Договору сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування користувачем причалом та причальною інфраструктурою, визначених у п. 3.1 Договору.
Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. Договору зміст права сервітуту полягає у наданні права користування причалом та причальною інфраструктурою згідно п. 3.1 Договору. Сервітут є строковим та оплатним.
Відповідно до п. 4.4 Договору сервітут, встановлений за даним Договором, є речовим правом користувача, має абсолютний характер і підлягає захисту від неправомірних дій невизначеного кола осіб відповідно до діючого законодавства України.
Відповідно до п. 9.1.4 Договору володілець має право вимагати припинення сервітуту у випадках, встановлених діючим законодавством України.
Відповідно до п. 14.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє по 31.12.2018 року включно. У випадку якщо користувач не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії Договору не повідомить володільця про намір припинити його дію, Договір вважається автоматично пролонгованим на той самий строк на тих самих умовах.
Відповідно до п. 14.2 Договору сторони домовились, що умови цього Договору розповсюджуються на відносини між ними, які виникли з 13.06.2013 року.
Відповідно до п. 14.4 Договору одностороння відмова від виконання даного Договору (розірвання даного Договору) не допускаються.
Відповідно до п. 14.5 Договору цей Договір може бути припинений за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до Договору, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленої печатками. Цей Договір вважається припиненим з дати набуття чинності відповідної Додаткової угоди.
Відповідно до п. 14.6 Договору дія сервітуту підлягає припиненню у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до пунктів 15.1, 15.2 Договору зміни податкових, розрахункових банківських реквізитів сторін, які наведені у статті 17 цього Договору, повідомляються письмово листом, який вважатиметься невід'ємною частиною Договору. Будь-які інші зміни і доповнення до даного Договору мають силу тільки у випадку, якщо вони оформлені у письмовому виді, підписані повноважними представниками обох сторін та скріплені печатками.
Відповідно до п. 16.2 Договору інші права і обов'язки сторін регламентуються нормами чинного законодавства України про сервітут.
Сторонами були підписані додаткові угоди №1 від 08.08.2013 року та №2 від 01.04.2014 року до Договору (том 1 а.с. 163-167).
Речове право позивача на користування причалом №12 та причальною інфраструктурою (сервітут) відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9430088 від 15.04.2015 року, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, № витягу 36533986 від 21.04.2015 року (том 1 а.с. 169).
Відповідач листом №7714/3296/10-01-01/вих від 13.11.2018 pоку направив на адресу позивача повідомлення про припинення з 31.12.2018 року сервітуту за Договором у зв'язку зі спливом строку його дії (том 1 а.с. 170). Цим же листом відповідач повідомив, що з 01.01.2019 року будуть відхилені заявки позивача, подані в рамках Договору на прийом суден для перевалки вантажів, зокрема, наливних.
Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов Договору вчиняє дії, направлені на позбавлення позивача права користування причалом №12 та причальною інфраструктурою з 01.01.2019 року. Згідно умов Договору (п. 14.1) у випадку якщо користувач не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії Договору не повідомить володільця про намір припинити його дію, Договір вважається автоматично пролонгованим на той же самий строк на тих самих умовах. Жодних повідомлень на адресу відповідача про припинення дії Договору позивач, як користувач за Договором не направляв.
Оскільки відповідач не визнає право позивача на автоматичну пролонгацію Договору, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі місцевий господарський суд виходив з положень укладеного між сторонами Договору, якими сторони погодили, що тільки позивач має право відмовитися від його автоматичної пролонгації шляхом направлення відповідачу повідомлення про намір припинити дію Договору не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну його дії. Враховуючи відсутність доказів повідомлення позивача про припинення договірних відносин, Договір № А3-А про встановлення сервітуту від 04.07.2013 року є автоматично продовженим на той самий строк на тих самих умовах.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 175 ГК України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, Умовами Договору (п. 14.1) сторони передбачили, що у випадку якщо користувач не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії Договору не повідомить володільця про намір припинити його дію, Договір вважається автоматично пролонгованим на той самий строк на тих самих умовах.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідачем не надано доказів визнання недійсним п. 14.1 Договору, дострокового розірвання або припинення Договору. З зустрічними позовними вимогами щодо визнання недійсним п. 14.1 Договору відповідач не звертався.
Позивач зазначає, що не мав та не має наміру припиняти договірні відносини з відповідачем, у вказаний в п. 14.1. Договору строк не повідомляв володільця за Договором про свій намір припинити дію Договору з 01.01.2019 року, а також не вчиняв будь-яких інших дій, які б свідчили про такий намір.
Доказів іншого відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.
Відтак, правові підстави для відмови від продовження Договору № А3-А від 04.07.2013р. в односторонньому порядку у відповідача в даному випадку були відсутні.
Не передбачають таких підстав і умови зазначеного Договору, на які посилається апелянт, оскільки не містять перелік підстав для припинення договору в односторонньому порядку або відмовити позивачу в пролонгації Договору на той самий строк на тих самих умовах.
Виходячи з положень Договору, сторони між собою погодили, що тільки позивач має право відмовитися від його автоматичної пролонгації шляхом направлення відповідачу повідомлення про намір припинити дію Договору не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну його дії, тобто до 30.11.2018 року.
Відтак, судова колегія цілком погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що Договір № А3-А про встановлення сервітуту від 04.07.2013 року є автоматично продовженим на той самий строк (5 років 6 місяців 18 днів - до 18.07.2024 року) на тих самих умовах.
Посилання скаржника на положення ч.1 ст.406 ЦК України та ч.5 ст.403 ЦК України, як на підставу для припинення Договору №А3-А від 04.07.2013р. в односторонньому порядку є безпідставними з огляду на положення п.14.1 Договору, яким чітко визначено, що продовження Договору настає автоматично. Крім того, укладаючи Договір з умовою про автоматичну пролонгацію, сторони, відповідно до ст.627 ЦК України, реалізували своє право на свободу умов договору.
За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.
Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Миколаївської області норм матеріального права при прийнятті рішення від 22.03.2019р. не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування цього рішення колегія суддів не вбачає.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2019 у справі №915/1792/18 - без змін.
Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.
Повний текст постанови
складено та підписано
10.06.2019
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький