вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" червня 2019 р. Справа№ 910/16146/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
за участю представників: не викликались
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Структурний підрозділ «Волноваське вагонне депо»
на рішення Господарського суду міста Києва, ухвалене 28.02.2019, повний текст якого складено та підписано 05.03.2019
у справі № 910/16146/18 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмежено відповідальністю «Лемтранс»
про стягнення 16 478,88 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 16 478,88 грн. за договором на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням № Дон/В-16976/НЮ від 30.12.2016.
Рішенням Господарського суду міста Києва, ухваленим 28.02.2019, повний текст якого складено та підписано 05.03.2019, у справі № 910/16146/18 відмовлено в позові повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано усіх необхідних документів для нарахування відповідачем плати за користування вагонами.
Вказаних висновків суд першої інстанції дійшов з огляду на те, що :
- відповідно до п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за № 113, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23;
- матеріали справи не містять та позивачем не надано Пам'ятки про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, акти про затримку вагонів форми ГУ-23а, на підставі яких складаються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46;
- акти загальної форми ГУ-23, надані позивачем, свідчать про те, що вони складені фактично через 14 місяців після завершення перевезення, що не відповідає положенням Статуту залізниць України та Правил складання актів. Вказані акти складені позивачем в односторонньому порядку на підставі перевірки, проведеної з приводу наявності або відсутності відповідних порушень у діяльності станції Волноваха регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», результати якої не можуть встановлювати зобов'язань для відповідача.
Не погоджуючись з рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Структурний підрозділ «Волноваське вагонне депо» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/16146/18 в повному обсязі та постановити нове рішення, яким задовольнити вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в повному обсязі.
У апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що оспорюване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному встановленні обставин, що мають істотне значення для справи.
У обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що:
- підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивачу судом вказано термін складення актів загальної форми ГУ-23 - через 14 місяців після завершення перевезення, проте підставлю для складення таких актів слугував саме факт виявлення обставин не нарахування плати за користування, який був встановлений на підставі акту ревізії в березні 2018, а відповідні акти загальної форми ГУ-23 фіксують саме цю обставину в момент, коли вона була виявлена (березень 2018 року), а відтак, вказані акти складені своєчасно та у відповідності до Правил складення актів;
- акти загальної форми ГУ-23 складені між вантажоотримувачем (структурний підрозділ «Волноваське вагонне депо») та представником станції Волноваха, а відтак, присутність представника відповідача при їх складенні не передбачена. Вказані акти самі по собі не створюють зобов'язання для позивача, а лише фіксують факт події, а зобов'язання відповідача щодо відшкодування витрат по платі за користування вагонами випливає з п. 2.1 спірного договору;
- судом першої інстанції не прийнято до уваги, що в період з 01.02.2017 по 16.02.2017 у відповідача не існувало передоплати за спірним договором.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2019 справа № 910/16146/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.
Ухвалою від 15.04.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:
- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Структурний підрозділ «Волноваське вагонне депо» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/16146/18;
- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 02.05.2019;
- учасникам судового процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);
- учасникам роз'яснено що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
23.04.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з посиланням на те, що:
- відомості плати за користування вагонами форми та акти загальної форми ГУ-23, які надані позивачем, не можуть бути визнані достовірними та допустимими доказами у цій справі;
- позивачем не надані пам'ятки про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, акти про затримку вагонів форми ГУ-23а, на підставі яких складаються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46;
- висновок позивача про відсутність передоплати за спірним договором є необґрунтованим.
07.05.2019 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги (направлені до суду 04.05.2019), проти врахування яких відповідач заперечив у поданому суду 15.05.2019 клопотанні.
Щодо вказаних пояснень колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Ухвалою від 15.04.2019, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Структурний підрозділ «Волноваське вагонне депо» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/16146/18, встановлено строк для подання пояснень - до 02.05.2019, проте позивач пояснення до суду направив 04.05.2019, тобто з пропуском встановленого судом строку.
За приписами ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, пропущений процесуальний строк може бути поновлений судом виключно за заявою учасника справи, проте з відповідною заявою позивач до суду не звертався.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, а саме протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення суду, тобто у спірному випадку до 25.03.2019 включно.
Наслідки пропуску процесуальних строків встановлені ст. 118 ГПК України згідно з якою:
- право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1);
- заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).
З огляду на викладене, подані позивачем додаткові пояснення колегією суддів до уваги не приймається.
Станом на 10.06.2019 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у цьому випадку 192 100,00 грн. (1 921,00 грн.*100).
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді справи № 910/16146/18 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 192 100,00 грн., тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Структурний підрозділ «Волноваське вагонне депо» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/16146/18 відкрито 15.04.2018, розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався, з урахуванням вихідних та святкових днів, 02.05.2019, апеляційна скарга має бути розглянута по 14.06.2019 включно.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
30.12.2016 позивач як підрядник та відповідача як замовник уклали договір на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням № Дон/В-16976/НЮ (далі Договір) (а.с. 66-71), в п. 1.1 якого погодили, що позивач зобов'язується, на свій ризик та за завданням відповідача виконувати технічне обслуговування з відчепленням вагонів відповідача (надалі - послуги): ТОв-1 (технічне обслуговування порожніх вантажних вагонів з відчепленням при підготовці їх до перевезень) та ТОв-2 (технічне обслуговування вантажних вагонів з відчепленням їх від поїздів) силами та на базі структурних підрозділів позивача - вагонних депо (зазначених в п. 4.7 Договору), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Одним із таких підрозділів є структурний підрозділ «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що протягом лютого 2017 року вагони, що є власністю відповідача та що потребували технічного обслуговування з відчепленням, були спрямовані на адресу структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» позивача, проте кількість одночасно наданих вагонів не узгоджувалась з керівництвом структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» та значно перевищувала переробні можливості підприємства, а надходження вагонів здійснювалось в період відсутності передоплати, що є порушенням умов Договору.
Позивач зазначив про те, що проведеною в березні 2018 року перевіркою окремих питань діяльності станції Волноваха регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за період з 01.01.2017 по 06.02.2018 встановлена сума недоборів по платі за користування вагонами в розмірі 7 748 501,16 грн. без урахування ПДВ, в тому числі за лютий 2017 року - 280 364,40 грн. (336 437,28 грн. включаючи ПДВ), з яких 13 732,40 грн. без урахування ПДВ (16 478,88 грн. включаючи ПДВ) - сума за користування вагонами відповідача в лютому 2017 року, які відповідачем в добровільному порядку погашені не були, наслідком чого стало звернення до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
У п. 2.1 Договору сторонами, серед іншого, передбачено, що у випадку одночасного надання позивачу вагонів у більшій кількості, ніж погоджено сторонами або не здійснення відповідачем передоплати, то якщо через затримку таких вагонів на станційних коліях структурному підрозділу позивача - вагонному депо нараховується відповідна плата, то відповідач сплачує позивачу 50 відсотків плати за користування вагонами за весь час знаходження (простою) таких вагонів відповідача на коліях залізничної станції примикання ВРП або на підходах до неї. Розмір плати за користування вагонами визначається тарифним керівництвом.
Щодо посилань позивача на те, що в період з 01.02.2017 по 16.02.2017 відповідачем було порушено умову щодо внесення передоплати, слід зазначити таке.
Згідно з п. 4.5 Договору відповідач здійснює передоплату протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку в розмірі, який визначено позивачем, виставленим на підставі калькуляцій. Остаточний розрахунок за цим договором між сторонами проводиться протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунків відповідачем, виставлених позивачем на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг або повідомлення про приймання Вагонів форми ВУ-36М.
Водночас зі змісту п.п. 2.9., 5.2.3 Договору слідує, що позивач зобов'язується після надання послуг, не пізніше дванадцятого числа місяця наступного за звітним, оформити та надати відповідачу, серед іншого, оформлені два примірники Акту виконаних робіт та повідомлення про приймання вагону з ремонту форми ВУ-36М.
З наданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2018 (а.с. 97), а також доданих відповідачем до відзиву на позов рахунків та платіжних доручень (а.с. 138-166) слідує та сторонами не заперечується, що:
- в якості передоплати за січень 2017 року відповідачем у січні 2017 року здійснено попередню оплату у сумі 600 000,00 грн.;
- загальна вартість наданих послуг в січні 2017 року становила 667 587,97 грн.;
- 16.02.2017 відповідачем сплачено 67 587,97 грн. (повна оплата за січень);
- 16.02.2017 в якості передоплати за лютий 2017 року на підставі рахунку № 20 від 07.02.2017 відповідачем здійснено попередню оплату у сумі 700 000,00 грн.
- загальна вартість наданих послуг в лютому 2017 року становила 484 291,09 грн., яка фактично оплачена шляхом внесення передоплати.
За змістом п. 4.5 Договору, як строк внесення відповідачем передоплати, так і строк остаточного розрахунку, пов'язаний з датою отримання відповідачем від позивача відповідного рахунку.
Доказів на підтвердження дати отримання відповідачем як рахунку на остаточний розрахунок за січень 2017 року в сумі 67 587,97 грн., так і рахунку на внесення передоплати за лютий 2017 року в сумі 700 000 грн., матеріали справи не містять, а відтак, наявними у матеріалах справи документальними доказами не підтверджується порушення відповідачем умов Договору як в частині остаточного розрахунку за січень 2017 року, так і в частині передоплати за лютий 2017 року.
Водночас відповідно до п. 4.5 Договору, в разі нездійснення відповідачем передоплати для надання послуг за Договором на підставі рахунку, вагони на ВРП для ТОв-1 не подаються; відповідно до п. 4.8 Договору позивач має право притримувати (зупиняти експлуатацію) вагони відповідача до проведення остаточного розрахунку за цим Договором.
Те, що позивач, за його твердженням, у період з 01.02.2017 по 16.02.2017 надавав послуги з технічного обслуговування вагонів відповідача, не спростовує недоведеності факту порушення відповідачем умов Договору в частині проведення розрахунків за виконані роботи.
Щодо посилань позивача на те, що кількість одночасно наданих вагонів не узгоджувалась з керівництвом структурного підрозділу позивача «Волноваське вагонне депо», слід зазначити таке.
З матеріалів справи слідує, що вказаний факт встановлений проведеною в березні 2018 року перевіркою окремих питань діяльності станції Волноваха регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за період з 01.01.2017 по 06.02.2018, за результатами якої складений акт, де була встановлена сума недоборів по платі за користування вагонами в розмірі 7 748 501,16 грн. без урахування ПДВ, в тому числі за лютий 2017 року - 280 364,40 грн. (336 437,28 грн. включаючи ПДВ), з яких 13 732,40 грн. без урахування ПДВ (16 478,88 грн. включаючи ПДВ) - сума за користування вагонами відповідача в лютому 2017 року.
Саме на підставі вказаного акту ревізії від 06.03.2018 було здійснено коригування відомостей плати за користування вагонами на загальну суму 16 478,88 грн.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457.
Статтею 2 Статуту залізниць України (далі - Статут залізниць) передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць.
Порядок і умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (Правила користування вагонами і контейнерами).
Згідно зі статтею 119 Статуту, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.
Відповідно до п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.
У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.
Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.
Відповідно до п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
Пунктом 8 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять та позивачем не надано Пам'ятки про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Акти про затримку вагонів форми ГУ-23а, на підставі яких складаються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46.
Щодо наданих позивачем Актів загальної форми ГУ-23, на підставі яких було здійснено коригування в відомостях плати за користування вагонами, слід зазначити, що в якості обставин, що викликали складання вказаних актів, зазначено (мовою оригіналу): «На основании акта проверки ст.Волноваха ревизора ЦКРУ от 06/03-18, установлены факті задержки вагонов на ответственности клиента ВЧД-Волноваха (9743) л/с 6804375 собственного вагона на путях станции до подачи на п/п», проте конкретної причини затримки вагонів в актах ГУ-23 не зазначено.
Відповідно до п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюються Правилами.
Згідно п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Акти повинні складатися у день вивантаження або в день видачі вантажу вантажоодержувачу, а на вантаж, який перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню актами, але не пізніше наступної доби вказаного строку.
Водночас надані позивачем Акти загальної форми ГУ-23, свідчать про те, що вони складені фактично через 14 місяців після спірного періоду, що не відповідає наведеним положенням Статуту залізниць України та Правил складання актів.
При цьому, вказані акти складені позивачем в односторонньому порядку на підставі перевірки, проведеної з приводу наявності або відсутності відповідних порушень у діяльності станції Волноваха регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», результати якої не можуть встановлювати зобов'язань для відповідача.
Отже, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено законності його вимог, виходячи з умов укладеного сторонами Договору, про стягнення з відповідача 16 478,88 грн. плати за користування вагонами у лютому 2017 року.
За таких обставин, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Встановлені вище обставини спростовують викладені в апеляційній скарзі посилання.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Структурний підрозділ «Волноваське вагонне депо» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/16146/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, в тому числі і за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Структурний підрозділ «Волноваське вагонне депо» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/16146/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/16146/18 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16146/18.
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець