79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" червня 2019 р. Справа №909/284/19
Місто Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.
суддів Бойко С.М.
Мирутенко О.Л.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу: Акціонерного товариства комерційний банк ,,Приватбанк'', м.Київ, вих № б/н від 19.04.19
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2019 (суддя Неверовська Л.М. м.Івано-Франківськ) про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу від 25.02.19
у справі № 909/284/19
за заявою (стягувач) : Акціонерного товариства комерційний банк ,,Приватбанк'', м.Київ
до боржника: Фізичної особи-підприємця Паславської Наталії Василівни, м.Івано-Франківськ,
про: видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання кредитного договору №б/н від 21.11.2017 в розмірі 19349,28 грн, з яких: 13071,31 грн - заборгованість за кредитом, 2361,39 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 3877,83 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 38,75 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також 192,10 грн. судового збору.
без повідомлення учасників справи,
короткий зміст вимог позову та ухвали суду першої інстанції:
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2019, (суддя Неверовська Л.М., у справі № 909/284/19) у задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про видачу судового наказу від 25.02.2019 (вх. № 5658/19 від 25.03.2019) за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Паславської Наталії Василівни заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання кредитного договору № б/н від 21.11.2017 в розмірі 19349,28 грн, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 13071,31 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 2361,39 грн , заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 3877,83 грн, 38,75 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також 192,10 грн. судового збору- відмовлено.
Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2019 мотивована тим, що заявлені Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» вимоги щодо стягнення: 2361,39 грн. - заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість; 3877,83 грн. - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 38,75 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, суперечать вимогам положень ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, адже, за своєю правовою природою заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії та пеня не є заборгованістю за договором.
Щодо заявленої вимоги про стягнення 13071,31 грн. заборгованості за кредитом, суд першої інстанції зазначив про неможливість розгляду такої вимоги, оскільки вважав вимоги щодо стягнення: 2361,39 грн. - заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість; 3877,83 грн. - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 38,75 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та вимогу про стягнення основної заборгованості повязанами, що робить окремий їх розгляд неможливим, а отже наведене є підставою для відмови у видачі судового наказу на підставі ч.3 ст.152 ГПК України.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
в апеляційній скарзі скаржник Акціонерне товариство комерційний банк ,,Приватбанк'', просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2019 по справі № 909/284/19 . В обґрунтування вимог апеляційної скарги банк посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду обставинам справи, зазначаючи, що висновки суду суперечать вимогам ст. 147, 148 Господарського процесуального кодексу України; нарахування відсотків, комісії та неустойки здійснюється за Умовами та правилами надання послуг «КУБ».
Фізична особа-підприємець Паславська Наталя Василівна своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалась, відзив на апеляційну скаргу не надала, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції.
Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :
Як вбачається із поданої Акціонерним товариством комерційного банку "Приватбанк" заяви про видачу судового наказу, 21.11.2017 Фізичною особою - підприємцем Паславською Наталією Василівною було підписано із використанням електронного цифрового підпису і подано через систему інтернет-клієнт-банкінгу до АТ КБ "Приватбанк" анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг "КУБ", згідно якої ФОП Паславська Н.В. приєдналась до розділу 3.2.8 "Умов та правил надання банківських послуг", які разом із анкетою-заявою складають кредитний договір б/н від 21.11.2017, та взяла на себе зобов'язання виконувати умови договору.
У п. 1.3 Анкети-заяви визначено, що строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів.
Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.5. Анкети-заяви).
Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» 22.11.2017 було перераховано на поточний рахунок Фізичної особи-підприємця Паславської Наталії Василівни кредитні кошти у розмірі 200000,00 грн.
У п. 3.2.8.3. Умов та правил надання послуги «КУБ» визначено, що надання кредитів у рамках послуги здійснюється на наступних умовах: Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту терміновий кредит в обмін на зобов'язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород. Відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, їх кількість і дати їх здійснення вказуються в Заяві. Заява на приєднання до Послуги в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом підписується електронним підписом, є способом укладання кредитного договору в електронному вигляді.
Згідно з п. 3.2.8.3.1. Умов та правил надання послуги «КУБ» повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу тільки 6 останніх місяців користування кредитом. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку Клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.
За умовами п. п. 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов та правил надання послуги «КУБ» Боржник взяв на себе зобов'язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.8.3.2., а також, повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також, зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.
Відповідно до п. 3.2.8.9.1 Умов та правил надання послуги «КУБ» за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1., 3.2.8.3. цього Договору Клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.
Положеннями п. 3.2.8.3.2. Умов та правил надання послуги «КУБ» передбачено, що за користування Послугою Клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі, що зазначені в Заяві та Тарифах, а саме: 2% від початкової суми кредиту.
Пунктом 3.2.8.9.2. Умов та правил надання послуги «КУБ» передбачено, що сплата процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, передбаченої пунктом 3.2.8.3.2. Умов, здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві, про що зазначено у п. 3.2.8.3.1 Умов.
В зв'язку з неповерненням вищезазначеної суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за користування кредитом, банком було нараховано пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Вищезазначені нарахування та заборгованість за кредитом боржником сплачені не були, що і стало підставою для звернення заявника з заявою про видачу судового наказу на стягнення заборгованості.
Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
Частиною 1,2 ст.147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Згідно зі ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України наведено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, згідно з якими заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для предявлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Положеннями ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів. Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається із оскарженої ухвали суду, останнім відмовлено заявнику у видачі наказу та зазначено, що вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором підлягають розгляду в порядку позовного провадження, з дослідженням та перевіркою судом нарахованих сум, їх розміру, підстав таких нарахувань, періодів нарахувань тощо, оскільки останнього не вимагає процесуальний механізм наказного провадження.
Судова колегія частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження розміру нарахованих відсотків, комісії та пені надано розрахунок заборгованості з поясненнями до нього.
Пунктом 3.2.8.1. Умов та правил надання послуги «КУБ» визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту «Кредит КУБ» для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни. Кредитування Клієнта здійснюється і межах встановленого Банком ліміту кредитування, про який Банк повідомляє Клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі Заява), а також в системі Приват24.
Відповідно до пункту 3.2.8.3.1.3 Умов та правил надання послуги «КУБ» Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.
Пунктом 3.2.8.3.3. Умов та правил надання послуги «КУБ» визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві.
В Анкеті-заяві, підписаній Фізичною особою-підприємцем Паславською Наталією Василівною у п. 1.6 визначено, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї Заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4 % на місяць від суми заборгованості.
Згідно з п. 3.2.8.9.2. Умов та правил надання послуги «КУБ» нарахування прострочених відсотків здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користуванні кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується.
З урахуванням п. 3.2.8.3.3, 3.2.8.9.7 та п. 1.6 Анкети-заяви, Фізична особа-підприємець Паславська Наталія Василівна має сплачувати 48 % річних від суми залишку непогашеного кредиту.
Пунктом 1.4 Анкети-заяви визначено, що проценти (комісія) за користування кредитом: 2 % в місяць від початкового розміру кредиту.
З наданого заявником розрахунку вбачається, що оплат за відсотками, нарахованими на залишок простроченої заборгованості та відсоткам у вигляді щомісячної комісії боржником здійснено не було.
Як проценти за користування наданими кредитними коштами, так і комісія є платою за надану послугу, а отже висновки місцевого господарського суду щодо невідповідності заявлених до стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 2361,39 грн., та заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмір 3877,83 грн. -вимогам ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, є передчасними та такими, що зроблені без належної оцінки наданих заявником доказів.
Що стосується вимог про видачу наказу на 38,75 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, судова колегія зазначає наступне.
За змістом ст.ст. 524, 533-535, ст. 625 Цивільного кодексу України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов'язана сплачувати у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені передбачена Законом або договором.
Відтак, вимоги про сплату пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Отже, вимоги в частині стягнення пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
Відповідно до ч.3 ст. 152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Беручи до уваги вищенаведе, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлена вимога про стягнення пені не є взаємопов'язаною із іншими заявленими вимогами, а отже підлягає окремому розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Окрім того, колегія суддів зазначає про підставність розгляду вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом (основної заборгованості) та вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість та відсотками у вигляді щомісячної комісії, в порядку наказного провадження як таких що відповідають вимогам положень ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів зазначає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в частині відмови Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Паславської Наталії Василівної заборгованості за кредитом в розмірі 13071,31 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 2361,39 грн. та заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 3877,83 грн., а матеріали справи №916/38/19 в цій частині направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі ст. 280 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати за апеляційний перегляд підлягають покладенню на сторін.
Керуючись ст.ст. 129, 147-148, 150, 152-154, 255, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2019 у справі №909/284/19 задоволити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2019 у справі №909/284/19 скасувати в частині відмови Акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк» у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Паславської Наталії Василівної - 13071,31 грн. заборгованості за кредитом, 2361,39 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість та 3877,83 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та в цій частині матеріали справи № 909/284/19 передати для продовження розгляду до Господарського суду Івано-Франківської області.
3. В частині відмови у стягненні пені в розмірі 38,75 грн. ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 04.04.2019 у справі №909/284/19 залишити без змін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк
Судді С.М.Бойко
О.Л.Мирутенко