вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" травня 2019 р. Справа№ 920/737/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Пономаренка Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,
представники сторін у судового засідання від 30.05.2019 не з'явилися
за апеляційною скаргою Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України»
на рішення Господарського суду Сумської області від 22.01.2019 (повний текст рішення складено 01.02.2019)
у справі № 920/737/18 (суддя Котельницька В.Л.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дамиріс»
до Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України»
про стягнення 302 633, 91 грн,
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,
1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи
У вересні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дамиріс» (далі - ТОВ «Дамиріс») звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України» (далі - ДП «Правдинське») про стягнення заборгованості за договором підряду від 07.08.2017 № 42 в сумі 302 633, 91 грн, в тому числі: 260 374, 80 грн основного боргу, 26 907, 70 грн пені, 13 018, 74 грн штрафу, 2 332, 67 грн 3% річних.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду щодо своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.01.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Правдинське» на користь ТОВ «Дамиріс» 260 374, 80 грн основного боргу за виконані роботи згідно умов договору підряду № 42 від 07.08.2017, 26 907, 70 грн пені, 2 332, 67 грн 3% річних, 4 344, 23 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, факт виконання позивачем робіт за договором підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, відповідачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження пред'явлення позивачу претензій стосовно неналежного виконання робіт, в тому числі стосовно обсягів виконаних робіт та ціни, доказів оплати виконаних робіт. А тому стягнення з відповідача на користь позивача 260 374,80 грн заборгованості за виконані роботи визнано судом обґрунтованими.
Крім того, суд першої інстанції, враховуючи факт невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати виконаних робіт (а право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних, пені передбачене діючим законодавством України та умовами укладеного між сторонами договору), визнав правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2332,67 грн., пені в сумі 26907,70 грн.
Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог позивача в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 13018,74 грн, оскільки (за висновками суду) відповідачем були прийняті виконані позивачем роботи, акт приймання виконаних будівельних робіт з боку відповідача підписаний. Саме невиконання таких дій передбачали накладення 5 % штрафу.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
У січні 2019 року ДП «Правдинське» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 22.01.2019 та ухвалити нове - про відмову в задоволені позовних вимог. Також скаржник просив стягнути з позивача судовий збір. До апеляційної скарги було додано новий - доказ баланс фінансовий звіт за 2017. Обґрунтування неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції та клопотання про поновлення строку для його подачі до суду подано не було.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Правдинське» на рішення Господарського суду Сумської області від 22.01.2019 у справі. Розгляд справи призначено на 10.04.2019.
27.03.2019 ухвалою суду апеляційної інстанції було задоволено клопотання ТОВ «Дамиріс» про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати в режимі відеоконференції. Доручено Господарському суду Сумської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Справа розглядалася різними складами суду.
08.04.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від скаржника надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі № 922/474/19. Також скаржник додав нові докази, а саме копію ухвали про відкриття провадження у справі № 922/474/19 та копію позовної заяви. Заяви про поновлення строку для подання такого клопотання скаржником не заявлено.
10.04.2019 ухвалою Північного апеляційного господарського суду, зокрема, відкладено розгляд апеляційної скарги на 30.05.2019 та надано позивачу строк для подання своїх заперечень чи пояснень щодо клопотання відповідача про зупинення провадження по справі.
30.05.2019 у судове засідання, здійснення якого відбувалося в режимі відеоконференції, представники сторін не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень 19.04.2019 на адресу скаржника та 24.04.2019 - на адресу позивача. Про обізнаність сторін також свідчить відзив позивача та подане клопотання про зупинення провадження скаржника.
Щодо заявленого скаржником клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі № 922/474/19, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що воно підлягає залишенню без розгляду на підставі ст. 118, 258 ГПК України з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України).
Згідно з вимогами п. 6 ч. 2 ст. 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Звертаючись в лютому до суду апеляційної інстанції (20.02.2019 згідно з відтиском штемпеля Господарського суду Сумської області), заявник був обізнаний про заявлення ним позову у справі № 922/474/19 (провадження до якої просить зупинити. Більше того, 20.02.2019 вже було відкрито провадження у іншій справі. Водночас, про ці обставини, що підлягають встановленню (на думку заявника) скаржником не зазначено.
Наслідки пропуску процесуальних строків передбачені ст. 118 ГПК України, відповідно до якої право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, подане скаржником клопотання про зупинення провадження у справі та додані до нього докази залишаються судом без розгляду. З наведених підстав, поданий новий доказ, долучений до апеляційної скарги (баланс скаржника за 2017 рік) до суду апеляційної інстанції без обґрунтування неможливості його подання до суду першої інстанції та виключності випадку в розумінні ч. 3 ст. 269 ГПК України та без заявлення клопотання про поновлення строку для його подачі, не приймається судом до розгляду.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів, зміст заперечень на відзиви
ДП «Правдинське» в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Скаржник зазначає про неправомірну відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання про об'єднання в одне провадження справи №920/734/18, №920/735/18, №920/736/18, №920/737/18 за позовом ТОВ «Дамиріс» до відповідача про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором підряду.
При об'єднанні справ в одне провадження, вбачалось би, що в продовж 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено ряд договорів підряду: №040817 від 04.08.2017; №070617 від 07.06.2017; №080617 від 08.06.2017; №180717 від 18.07.2017; №210717 від 21.07.2017; №270617 від 27.06.2017; №290617 від 29.06.2017; № 300617 від 30.06.2017; №39 від 05.08.2017; №40 від 05.08.2017; №41 від 07.08.2017; №42 від 07.08.2017; №43 від 07.08.2017; №44 від 07.08.2017; №45 від 08.08.2017; №46 від 08.08.2017; №70/1 від 08.12.2017 на загальну суму 4 302 055, 09 грн.
Скаржник зазначає, що його керівником вчинено значне господарське зобов'язання без погодження з Національною академією аграрних наук, а тому при укладанні перелічених вище договорів підряду керівником відповідача було перевищено свої повноваження.
Також скаржник переконаний, що нарахування 26 907, 70 грн пені за обставин, коли з відповідача судовим рішенням стягнуто основний борг у розмірі 260 374, 80 грн трьох відсотків річних в сумі 2 332, 67 грн та 19 671, 20 грн судових витрат, є спробою позивача збільшити власні доходи за рахунок відповідача.
5. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу
25.03.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «Дамиріс» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.
Позивач зазначає, що попри те, що володільцем об'єктів, де виконувались роботи, що визначені предметом договорів, є ДП «Правдинське» все ж ці об'єкти різні за своїм призначенням, вартістю, технічним станом та іншими характеристиками, предметом договорів є різні обсяги та види робіт, а отже не підлягає ототожненню та підсумуванню.
Також позивач вказав, що долучений до апеляційної скарги додаток № 3 - баланс (фінансовий звіт) ДПДГ «Правдинське» не подавався стороною до суду першої інстанції, тобто є новим доказом, а тому не підлягає до прийняття.
Посилаючись на розмір пені у разі, якщо однією з сторін договору є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, відповідач невірно розтлумачив зміст цього правила, адже штрафні санкції застосовуються у таких розмірах, якщо інше не передбачено законом чи як у нашому випадку, договором. Не
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, 07.08.2017 між сторонами укладено договір підряду № 42 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується виконати обумовлені договором роботи на об'єкті відповідача, відповідно до кошторисної документації, а відповідач зобов'язується надати позивачу об'єкт для виконання робіт, передати затверджену кошторисну документацію, прийняти об'єкт та оплатити роботи.
Відповідно до п. 1.2. договору вид робіт, котрі виконує підрядник: капітальний ремонт кормокухні.
Вартість робіт узгоджується сторонами, фіксується у додатку №1 «Договірна ціна» і становить 260 374, 80 грн. Вартість робіт сплачується замовником виконавцю не пізніше 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами актів виконаних робіт (п. 2.1., п. 2.2. договору).
За умовами п. 3.1. договору, виконані згідно з договором роботи підрядник здає замовнику по акту здавання-приймання виконаних робіт по формі КБ-2 та довідкою КБ-3.
Роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акту здавання-приймання виконаних робіт, який замовник зобов'язаний підписати протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту надання підрядником акту (п. 3.2. договору).
Мотивована відмова замовника від приймання робіт та підписання акту здавання-приймання робіт підряднику має бути викладена у письмовій формі, зокрема, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання. Якщо замовник не надає протягом 5 (п'яти) робочих днів письмову відмову від підписання акту здавання-приймання виконаних робіт, роботи вважаються прийнятими в повному обсязі і з належною якістю (п. 3.3. договору).
За умовами п. 4.1. договору підрядник зобов'язаний: 1) почати виконання робіт після того, як замовник виконає в сукупності наступні умови: надасть підряднику технічне замовлення та документи, передбачені законодавством; надасть об'єкт для виконання робіт в належному вигляді, а саме: вільним від устаткування та сміття; 2) виконати всі роботи, які визначено у договорі та додатках до нього, в повному обсязі, якісно, у встановлені терміни та з дотриманням дійсних в Україні нормативно технічних документів, вимог охорони навколишнього середовища, норм техніки безпеки, пожежної безпеки, охорони праці; 3) здійснити за взаємною згодою з замовником усі додаткові роботи, що виникнуть у ході виконання основних робіт; 4) забезпечити на об'єкті виконання необхідних заходів з техніки безпеки та пожежної безпеки; 5) повідомляти замовника про готові для прийому обсяги робіт щодо об'єкта і об'єкт в цілому.
Відповідно до п. 4.3. договору замовник зобов'язаний: узгодити з підрядником технічне замовлення та строк його виконання; забезпечити своєчасне передання підрядникові кошторисної документації та об'єкту на час виконання робіт; забезпечити на об'єкті до початку робіт і в період виконання робіт по цьому договору всі необхідні умови та технологічні вимоги для виконання даного виду робіт; надати підряднику можливість доступу на об'єкт для виконання робіт; забезпечити підрядника для виконання робіт водопостачанням та електроенергією; не пізніше 5-ти днів після отримання виконання робіт підрядником підписати акти виконаних робіт та оплатити виконані роботи.
Сторонами підписано договірну ціну до договору (додаток № 1) та локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1.
Так, у матеріалах справи наявні копії акту приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за 2017 рік на суму 260 374, 80 грн, що підписані сторонами, підписи скріплені печатками підприємств. Вказані акт та довідка не містять дати їх підписання.
З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2018 позивач листом за вих. № 16/05-01 надіслав відповідачу для підписання акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 на суму 260 374, 80 грн від 24.04.2018 (аналогічну вже підписаній сторонами, яка не містила дату) (опис вкладення до цінного листа від 16.05.2018, фіскальний чек № 0120149 0090062 від 16.05.2018).
Як з'ясовано судом першої інстанції, підписані сторонами акт та довідка містили недоліки, (відсутність дати підписання), тому позивач надіслав повторно на адресу відповідача акт приймання виконаних робіт від 24.04.2018 № 5 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітнень 2018 року від 24.04.2018. Згідно з інформацією з сайту https://ukrposhta.ua/ (відстеження поштових відправлень), лист від 16.05.2018 отриманий відповідачем 18.05.2018.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. За приписами ст. 4 даного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Згідно з п. 2.1, 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.
Відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств. Відтиском печатки засвідчується, серед іншого, також справжність підпису її власника. Порядок використання печатки встановлюється її власником самостійно, власник на свій розсуд розпоряджається печаткою, а також самостійно відповідає за її збереження.
Судом першої інстанції встановив, що сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в на загальну суму 260374,80 грн за 2017 рік та довідку про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3. Підписи скріплені печатками підприємств. Заперечень сторін з цього приводу матеріали справи не містять.
Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, підписуючи акт та довідку, скріплюючи їх печаткою, погодився з об'ємом та вартістю робіт, виконаних позивачем за договором. Доказів протиправності використання печатки відповідачем не надано, у зв'язку з чим відсутні правові підстави вважати, що печатка ДП «Правдинське» використовувалась не на розсуд відповідача чи всупереч його волі.
Замовник виконав свій обов'язок щодо підписання наданого йому підрядником акту приймання-передачі виконаних робіт.
Скаржник не спростовує факту виконання робіт позивачем та факту підписання акту приймання виконаних робіт.
У п. 2.1 договору сторони визначили, що вартість робіт становить 260 374, 80 грн. Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт, їх вартість складає 260 374, 80 грн, що не перевищує погоджену сторонами у договорі ціну робіт.
Підписуючи акт виконаних підрядних робіт, претензій стосовно невиконання чи неналежного виконання позивачем робіт, вказаних у акті, відповідачем не пред'являлось, в тому числі стосовно обсягів виконаних робіт та ціни. Докази пред'явлення претензій відсутні в матеріалах справи.
Також відповідач не висловив будь-яких заперечень після отримання відповідних актів та довідки повторно 18.05.2018.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі склалися договірні правовідносини з договору підряду. Спір стосується виконання зобов'язань щодо оплати виконаних робіт.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст. 843 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
За приписами ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, з якими кореспондується п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею ст. 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Водночас, докази оплати виконаних робіт у строки визначені договором матеріали справи не містять, у зв'язку з чим у скаржника виникла заборгованість перед позивачем в сумі 260 374, 80 грн.
За таких обставин, враховуючи факт виконання позивачем робіт за договором, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (доказів на підтвердження пред'явлення позивачу претензій стосовно неналежного виконання робіт, в тому числі стосовно обсягів виконаних робіт та ціни скаржником не надано), відсутність доказів оплати виконаних робіт, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Сумської області про задоволення позовних вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 260 374, 80 грн заборгованості за виконані роботи.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання скаржника на неправомірну відмову в об'єднанні в одне провадження справ з огляду на таке.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Однією з умов об'єднання декількох вимог в одній позовній заяві є пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, про зазначає сам скаржник, предметом розгляду інших справ є інші договори, тобто різні підстави виникнення правовідносин. До того ж, об'єднання декількох справ в одне провадження є правом (дискрецією), а не обов'язком суду. У зв'язку з чим суд першої інстанції, врахувавши предмет спору, обсяг доказів та предмет доказування у справах №920/734/18, №920/735/18, №920/736/18, №920/737/18, правомірно (в порядку визначеному процесуальними нормами) дійшов висновку, що їх об'єднання в одне провадження не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства, що суперечить вимозі ч. 6 ст. 173 ГПК України.
До того ж, відмова в об'єднанні в одне провадження декількох справ не є обов'язкової підставою для скасування судового рішення передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України.
Посилання ж скаржника в апеляційній скарзі на перевищення його керівником своїх повноваження взагалі не заперечувалося ним в суді першої інстанції та в межах розгляду даної справи не встановлено. А тому такі доводи відхиляються судом як необґрунтовані.
Крім того, позивачем було заявлено до стягнення пеню, штраф та 3 % річних.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За своїми ознаками 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою він є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховані 3 % річних в сумі 2 332, 67 грн, за період з 26.05.2018 по 07.09.2018, виходячи з суми боргу в розмірі 260 374, 80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
У п. 5.2. договору сторони узгодили, що при простроченні розрахунку за виконані роботи замовник сплачує підрядникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нарахована пеня в сумі 26 907, 70 грн, за період з 26.05.2018 по 07.09.2018, виходячи з суми боргу в розмірі 260 374, 80 грн.
За таких обставин, враховуючи факт невиконання скаржником умов договору щодо своєчасної оплати виконаних робіт, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних, пені передбачене діючим законодавством України та умовами укладеного між сторонами договору, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволенню позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 332, 67 грн, пені в сумі 26 907, 70 грн.
При цьому, Північний апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність заявленого позивачем до стягнення штрафу в сумі 13 018, 74 грн, оскільки як встановлено вище, відповідачем були прийняті виконані позивачем роботи, акт приймання виконаних будівельних робіт з боку відповідача підписаний, не підписання яких, згідно з п. 5.4. договору, і було підставою для нарахування такого штрафу.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання скаржника на неправомірне заявлення вимог про стягнення штрафу, як безпідставне збагачення позивача, оскільки в задоволенні такої вимоги було відмовлено. Що стосується цих же посилань стосовно задоволених 3 % річних та пені, суд апеляційної інстанції зазначає, що 3 % є компенсацією боржника за безпідставне користування коштами за час прострочки, а стягнення пені є мірою відповідальності, яку (та її розмір) узгодили самі сторони в укладеному договорі (п. 5.2.).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ «Дамиріс» до ДП «Правдинське» про стягнення заборгованості за договором підряду є обґрунтованими (за винятком заявленого штрафу), у зв'язку з чим правильно частково задоволені судом.
Таким чином, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України» на рішення Господарського суду Сумської області від 22.01.2019 у справі № 920/737/18 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 22.01.2019 у справі № 920/737/18 - залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Державне підприємство «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України».
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 07.06.2019
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
Є.Ю. Пономаренко