вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" травня 2019 р. Справа№ 911/2392/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Калатай Н.Ф.
Мартюк А.І.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОЛЬЦ-ТРАНС»
на ухвалу Господарського суду Київської області
від 04.03.2019
про зупинення провадження
у справі №911/2392/17 (суддя Горбасенко П.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОЛЬЦ-ТРАНС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корора»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Закритого акціонерного товариства «Корвет»
про звернення стягнення на предмет іпотеки
Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корора» (далі - відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 09.10.2013, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазуром Р.Л. 09.10.2013, зареєстрованого в реєстрі за № 1283, а саме:
- майновий комплекс готелю "Алушта" загальною площею 7400,8 кв.м., що розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Алушта, вул. Жовтнева, буд. 50, що розташований на земельній ділянці площею 0,77913 га, який належить ТОВ "СЕТОРІ КОНСТАЛТІНГ ГРУП", а саме: - земельну для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" за кредитним договором № 25/5/2007/840-К/84 від 15.08.2007 у сумі 36 328 576, 02 грн за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором №25/5/2007/840-К/84 від 15.08.2007, у зв'язку з чим позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі Договору іпотеки від 09.10.2013.
01.03.2019 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, згідно якого останній просив суд зупинити провадження у справі до винесення рішення по справі № 910/2200/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корора» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним Договору іпотеки, що перебуває в провадженні Господарського суду міста Києва.
Клопотання мотивовано тим, що обставини недійсності Договору іпотеки не можуть бути встановлені в межах даного спору, натомість, задоволення позову про визнання недійсним Договору іпотеки може бути підставою для відмови у позові в даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 зупинено провадження у справі №911/2392/17 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/2200/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корора» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання договору іпотеки недійсним.
Ухвала мотивована тим, що матеріалами справи підтверджується взаємопов'язаність справи № 911/2392/17 та справи № 910/2200/19, а також неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної справи, що є достатньою підставою для зупинення провадження у справі до набрання рішенням у справі № 910/2200/19 законної сили.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «ШОЛЬЦ-ТРАНС») звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 у справі №911/2392/17, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною, а тому підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не наведено підстав, які унеможливлюють розгляд даної справи до розгляду справи 910/2200/19.
Крім того, апелянт вказує на те, що оскільки спір про недійсність договору відноситься до юрисдикції господарського суду, суд самостійно міг встановити обставини необхідні для розгляду справи.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу, складу суду) від 09.04.2019, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОЛЬЦ-ТРАНС» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОЛЬЦ-ТРАНС» на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.03.2019 у справі №911/2392/17- залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019, після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ШОЛЬЦ-ТРАНС» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 04.03.2019 у справі №911/2392/17. Відкрито апеляційне провадження у справі №911/2392/17. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам апеляційного провадження право подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі.
Представник відповідача 10.05.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відповідач у відзиві зазначає, що суд першої інстанції не наділений правом виходити за межі позовних вимог та розглядати питання дійсності Договору який є підставою позову, а отже суд першої інстанції правомірно зупинив провадження у справі.
У відповідності до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про зупинення провадження у справі.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з наступних підстав.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2200/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корора» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним укладеного між сторонами Договору іпотеки від 09.10.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазуром Р.Л. та зареєстрованого за № 1283, з тих підстав, що останній суперечить приписам ч. 4 ст. 6, п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», оскільки в оскаржуваному договорі відсутні відомості про земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, зокрема, не зазначено кадастрового номеру такої земельної ділянки.
Як правильно встановив у своїй ухвалі суд першої інстанції, за результатами розгляду справи № 910/2200/19 має бути встановлено правомірність Договору іпотеки від 09.10.2013, на підставі якого заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки у справі № 911/2392/17.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Судом першої інстанції встановлено, а позивачем не оспорюється, що судами одночасно розглядаються взаємопов'язані між собою справи № 910/2200/19 та № 911/2392/17.
Натомість, позивач вказує на можливість суду самостійно встановити всі обставини необхідні для розгляду даного спору, однак колегія суддів з такими доводами не погоджується з огляду на наступне.
Як вже зазначалось, предметом розгляду справи № 910/2200/19 є дійсність правочину (договору) який є однією з підстав позову у даній справи, а визнання вказаного правочину недійсним може безпосередньо вплинути на результати розгляду даної справи.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України в редакції яка набрала чинності з 15.12.2017 не передбачає право суду самостійно визнавати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, а тому навіть встановивши в межах даного спору порушення які можуть бути підставою для недійсності Договору іпотеки суд буде позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог та визнати такий договір недійсним.
З огляду на викладене, висновок суду про неможливість розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням у справі № 910/2200/19 є обґрунтованим, а зупинення провадження у справі № 911/2392/17 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/2200/19 є доцільним та таким, що відповідає духу та букві закону.
В свою чергу, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на безпідставне затягування розгляду спору яке пов'язане з зупиненням провадження у справі, оскільки судом використано передбачені процесуальним законом засоби які направлені на повне та всебічне встановлення обставин справи, а вимога щодо повноти та всебічності встановлення обставин справи спрямована саме на дотримання положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), а не навпаки.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача).
Керуючись ст. ст. 255, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОЛЬЦ-ТРАНС» на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.03.2019 у справі №911/2392/17 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 04.03.2019 у справі №911/2329/17 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «ШОЛЬЦ-ТРАНС».
4. Матеріали справи №911/2329/17 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено та підписано - 06.06.2019.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді Н.Ф. Калатай
А.І. Мартюк