Справа № 163/1885/18
Провадження № 1-кп/163/13/19
29 травня 2019 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглядаючи в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області кримінальне провадження № 42017030000000444 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.368 КК України,
В межах кримінального провадження прокурор заявив клопотання про арешт п'яти транспортних засобів. Обгрунтував вимоги тим, що ці транспортні засоби придбані ОСОБА_6 за кордоном і за сприяння ОСОБА_4 мали бути ввезені в Україну без сплати обов'язкових митних платежів. Автомобілі були затримані 27.12.2019 року на митному посту "Ягодин", оглянуті оперуповноваженим УСБУ у Волинській області, визнані речовими доказами в кримінальному провадженні. На даний час 4 таких автомобілі зберігаються Волинською митницею, 1 автомобіль перебуває в УСБУ у Волинській області, однак арешт на них не накладався.
Прокурор вважає за необхідне арештувати ці транспортні засоби як речові докази з метою їх збереження для цілей кримінального провадження.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.
Обвинувачений і його захисник проти задоволення клопотання не заперечили.
Відомий на час проведення підготовчого засіданні володілець транспортних засобів ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце його проведення.
Вирішуючи клопотання, суд встановив наступне.
З досліджених письмових доказів вбачається, що автомобілі "Мерседес-Бенц", номерний знак НОМЕР_1 , "Сітроен", номерний знак НОМЕР_2 , "Опель", номерний знак НОМЕР_3 , "Ніссан", номерний знак НОМЕР_4 , "Опель", номерний знак НОМЕР_5 , були виявлені і оглянуті після проведення їх митного контролю на митному посту "Ягодин" Волинської митниці, а постановою слідчого прокуратури від 05.09.2018 року визнані речовими доказами.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину … Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження…
Згідно із ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частинами 1, 2 статті 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд, серед іншого, повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Як встановлено із обвинувального акта, усі зазначені автомобілі стосуються змісту обвинувачення, що інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4 і є предметом судового розгляду.
Всі вони ввезені з-за кордону, їх митне оформлення не проведене, через що експлуатація на митній території України не відповідатиме закону.
Транспортні засоби мають відповідні ознаки речових доказів, якими вони і визнані постановою слідчого.
Заявлена прокурором мета арешту майна відповідає положенням процесуального закону.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що клопотання по його суті належним чином обгрунтоване.
В той же час визначення місця зберігання речових доказів не входить в повноважень суду відповідно до положень ст.100 КПК України, тому такі вимоги прокурора задоволенню не підлягають.
Отже, суд встановив підстави для часткового задоволення клопотання.
Керуючись ст.ст.170, 172, 173, 350, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити частково.
В кримінальному провадженні № 42017030000000444 накласти арешт на такі транспортні засоби:
"Мерседес-Бенц", номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , що знаходиться на відповідальному зберіганні в УСБУ у Волинській області;
"Сітроен", номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ;
"Опель", номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ;
"Ніссан", номерний знак НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 ;
"Опель", номерний знак НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , які знаходяться на митному складі Волинської митниці ДФС.
Заборонити користування, розпорядження, відчуження цими транспортними засобами в будь-який спосіб.
В решті клопотання відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення через Любомльський районний суд.
Повний текст ухвали буде проголошено о 17:45 годині 03 червня 2019 року.
Головуючий : суддя ОСОБА_1