Провадження №3/155/138/19
Справа №155/239/19
27 травня 2019 року суддя Горохівського районного суду Волинської області Адамчук Г.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , працюючого заступником директора Берестечківського госпрозрахункового ринку,
у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Горохівського районного суду Волинської області з Горохівського ВП ГУНП у Волинській області надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №013240 від 05 березня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 , 05 березня 2019 року о 02 годині 05 хвилин, в місті Берестечко, по вулиці Незалежності Горохівського району Волинської області, керував автомобілем Zaz Vida, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 а та п.2.5 ПДР України.
ОСОБА_1 в суді своєї вини не визнав та пояснив, що 05 березня 2019 року він разом з водієм рухався автомобілем Zaz Vida, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , в місті Берестечко Горохівського району Волинської області. По дорозі вони підвезли двох осіб ромської національності. Після того, як останні вийшли з автомобіля він виявив, що зникли реєстраційні документи на автомобіль у зв'язку з чим в нього виник словесний конфлікт з чоловіком ромської національності. Останній зателефонував в поліцію і ОСОБА_1 постійно залишався на місці та очікував прибуття поліцейських. Після приїзду останніх його одразу ж доставили до Горохівської ЦРЛ з метою огляду на стан сп'яніння, який ОСОБА_1 відмовився проходити так як автомобілем не керував. Факту перебування його в стані алкогольного сп'яніння він не заперечує, однак категорично заперечив факт керування автомобілем, як це зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки це робив інший водій. Вважає, що в його діях відсутній склад і подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у зв'язку з чим просить провадження у справі закрити.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши докази у сукупності, суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до положень ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення (проступку) включає в себе ознаки, які об'єднуються в чотири групи (елементи), що характеризують: об'єкт адміністративного проступку, об'єктивну сторону проступку; суб'єкт адміністративного проступку; суб'єктивну сторону проступку, і являють собою нерозривну єдність, і наявність яких обов'язкова для кваліфікації конкретного діяння.
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є водій транспортного засобу.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як з'ясовано суддею та вбачається із матеріалів адміністративної справи, остання містить протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №013240 від 05 березня 2019 року, в якому міститься відмітка поліцейського про відмову від підпису особи, відносно якої він складений. При цьому, останній містить ряд дописок іншим чорнилом.
Крім того, у цьому ж протоколі та в матеріалах справи, всупереч вищевказаним вимогам законодавства, взагалі відсутні свідки, які могли б підтвердити факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння та його відмови від процедури проведення щодо нього огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі.
У самому протоколі про адміністративне правопорушення взагалі зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а та п.2.5 Правил дорожнього руху, при цьому у фабулі правопорушення даного протоколу встановлено, що ОСОБА_1 у визначений час та місці керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Отже, з даного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 в той самий час, в тому самому місці одночасно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Таким чином, у вищевказаному протоколі допущено суперечності.
Поряд з цим, в матеріалах справи наявний висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №16 від 05 березня 2019 року. Згідно з даним висновком ОСОБА_1 було оглянуто лікарем Горохівської ЦРЛ і за результатами огляду було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння. В той же час в даному висновку міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 від огляду відмовився в присутності двох свідків. Таким чином, у вищевказаному висновку також допущено суперечності. Крім того, пояснення двох свідків, які вказані у висновку в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 2.5 ПДР України, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 , передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (пункт 27) роз'яснив, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Таким чином, обов'язок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівника поліції покладається саме на водія, як особу, що керує транспортним засобом.
Оскільки доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зазначені в протоколі дату, час та місці у справі не здобуто та в судовому засіданні не доведено, тому викладені у протоколі факти слід вважати виключно припущеннями, що в силу ст.62 Конституції України є неприпустимим.
Відповідно, недоведеність факту керування особою транспортним засобом, виключає наявність у такої особи обов'язку щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівника поліції.
Наявні в матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підтверджують ані факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, ані факту його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Будь-які інші докази про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні, відео фіксація правопорушення також відсутня.
Відтак відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Поряд з цим, ч.3 ст.62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущенні. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Одночасно суддя наголошує на тому, що винуватість у вчиненні певною особою правопорушення має доводитися в суді; суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п.50-55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25).
Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає до закриття у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.247, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено подання прокурора до Волинського апеляційного суду через Горохівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом.
Голова Горохівського районного суду Адамчук Г.М.