03 червня 2019 року
м.Суми
Справа №591/5310/15-ц
Номер провадження 22-ц/816/2565/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенко В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
сторони:
позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
за зустрічним позовом: позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 ,
за зустрічним позовом третьої особи: позивач - ОСОБА_2 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 лютого 2019 року в складі судді Грищенко О.В., ухваленого у м. Суми Сумської області, повне рішення виготовлено 25 лютого 2019 року,
У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») пред'явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 24 червня 2008 року сторони уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 63000 доларів США зі сплатою 14,3% річних та кінцевим терміном повернення - 10 червня 2027 року.
Унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором станом на 23 липня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 53153,57 доларів США та 2636548,31 грн, яка складається із: 1490712,50 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 1145835,81 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів.
На підставі викладеного ПАТ АБ «Укргазбанк» просило суд стягнути заборгованість з відповідача.
У серпні 2015 року ОСОБА_1 пред'явила зустрічний позов до ПАТ АБ «Укргазбанк», третя особа, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 , остаточно уточнивши позовні вимоги, просила визнати кредитний договір від 24 червня 2008 року удаваним в частині визначення валюти кредитування, визнати порушеним право споживача фінансових послуг банку, визнати факт введення в оману шляхом надання недостовірної інформації, що спонукало споживача дати згоду на здійснення правочину, визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту, визнати недійсним договір іпотеки №277/08-ІФ від 24 червня 2008 року, визнати квартиру, яка знаходить у АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що при підписанні кредитного договору вона була введена в оману відповідачем щодо її права протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання кредиту, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» право відкликання згоди не застосовується щодо споживчих кредитів, забезпечених іпотекою. Оспорюваний кредитний договір є удаваним в частині визначення валюти кредитування як долару США, оскільки він надавався на споживчі цілі - придбання житла за гривні. Не було також враховано, що ОСОБА_1 перебуває у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу, із ОСОБА_3 , отже не мала права передавати без його згоди квартиру в іпотеку в якості забезпечення за даним кредитним договором.
У жовтні 2016 року надійшла зустрічна позовна заява від третьої особи ОСОБА_2 , яка заявила самостійні вимоги про визнання договору поруки від 14 червня 2011 року № 1-П-323/08, укладеного в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором неукладеним (таким, що не відбувся).
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20 лютого 2019 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений частково.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 10 341 долар 18 центів США за простроченими відсотками по кредиту. В іншій частині вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати в сумі 3654 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання кредитного договору в частині визначення валюти як долар США удаваним та розірвання кредитного договору відмовлено в повному обсязі.
В задоволенні зустрічних позовних вимог третьої особи ОСОБА_2 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання договору поруки неукладеним відмовлено в повному обсязі.
У березні 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував не належного повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про заміну сторони у кредитному договорі та договорі поруки, підтверджена позивачем документально заборгованість з процентів у розмірі 10341,18 доларів США включає в себе заборгованість з процентів в сумі 7762,90 доларів США, яка вже була стягнута зі ОСОБА_1 у справі №2-2207/2009, банком не доведено факту видачі кредитних коштів, а також не надано позичальнику достовірну і повну інформацію щодо умов договору.
ПАТ АБ «Укргазбанк» у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що оскаржене рішення суду є законним, обґрунтованим, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 , які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення представника ПАТ АБ «Укргазбанк» Михно А.О., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_2 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом встановлено, що 24 червня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 323/08-ЖКВФ, відповідно до умов якого позичальник отримала 63000 доларів США зі сплатою процентів в розмірі 14,3% річних. Кредит наданий для придбання позичальником квартири за адресою АДРЕСА_1 (а.с.7-9 том1).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ АБ «Укргазбанк» та позивачем було укладено Договір іпотеки №277/08-1Ф від 24 червня 2008 року відповідно до якого АБ «Укргазбанк» було передано в іпотеку двокімнатну квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 43,89 кв. м, житловою - 27,1 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 45-47 том 1).
У зв'язку з порушенням умов кредитного договору ОСОБА_1 Банк направив їй вимогу про дострокове повернення кредитних коштів та звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 грудня 2009 року було стягнуто заборгованість зі ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» станом на 03 листопада 2009 року в загальному розмірі 70 776,87 доларів США та пеня в сумі 16213,52 грн; в рахунок погашення заборгованості звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою АДРЕСА_1 (а.с.12 том 1).
14 червня 2011 року в забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 24 червня 2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки, яким сторони визначили, що остання, як поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору (а.с. 135 том 1).
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 08 травня 2014 року скасовано рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 березня 2014 року, яким було відмовлено у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк», та стягнуто зі ОСОБА_2 як з поручителя заборгованість за кредитним договором від 24 червня 2008 року в сумі 72188,15 доларів США (а.с.29-31 т.1).
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим банком на підтвердження своїх вимог, станом на 23 липня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 53153,57 доларів США - прострочена заборгованість по процентах; 1490712,50 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 1145835,81 - пеня за несвоєчасну сплату процентів (а.с.13-15 том 1).
За змістом висновку експерта від 15 лютого 2018 року № 2439 дійсний розмір простроченої заборгованості з процентів станом на 27 липня 2015 року становить 10341,18 доларів США. Обґрунтованість нарахування банком пені станом на 23 липня 2015 року не підтверджена наданими документами (а.с.214-235 том 1, а.с. 2-55 том 2).
Частково задовольняючи позов ПАТ АБ «Укргазбанк» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведена наявність у ОСОБА_1 простроченої заборгованості за відсотками по кредитному договору від 24 червня 2008 року у розмірі 10341,18 доларів США.
Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У пункті 3.2.6. кредитного договору укладеного сторонами 24 червня 2008 року передбачено, що у разі порушення строків/термінів сплати будь-яких платежів за цим договором, в тому числі сплати процентів, комісій, повного/часткового повернення кредиту та інших платежів передбачених цим договором та договором іпотеки банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за цим договором, забезпеченого іпотекою, а якщо вимога банку не буде задоволена звернути стягнення на предмет іпотеки.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 грудня 2009 року зі ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 24 червня 2008 року станом на 03 листопада 2009 року в загальному розмірі 70 776,87 доларів США та пеня в сумі 16213,52 грн; в рахунок погашення заборгованості звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою АДРЕСА_1 (а.с.12 том 1).
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 08 травня 2014 року скасовано рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 березня 2014 року, яким було відмовлено у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк», та стягнуто зі ОСОБА_2 як з поручителя заборгованість за кредитним договором від 24 червня 2008 року в сумі 72188,15 доларів США (а.с.29-31 том1).
За таких обставин ПАТ АБ «Укргазбанк» використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись у 2009 році до суду із позовом про примусове стягнення цих коштів у судовому порядку із боржника ОСОБА_1 та у 2013 році - з поручителя ОСОБА_2 .
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк».
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).
Разом з тим місцевий суд не врахував зазначених вимог матеріального закону, достовірно не з'ясував за який період були нараховані проценти за користування кредитними коштами, а тому дійшов помилкового висновку про стягнення відсотків, у розмірі, визначеному за умовами кредитного договору від 24 червня 2008 року, після пред'явлення банком вимоги до ОСОБА_1 про дострокове повернення кредиту згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Нарахування відсотків згідно умов кредитного договору після пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту і стягнення їх в даній справі підтвердив і представник банку в суді апеляційної інстанції.
Проте колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1
З матеріалів справи вбачається, що кредитором за кредитним договором та договором іпотеки, які були укладені зі ОСОБА_1 24 червня 2008 року є Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк». Вподальшому кредитором було змінено тип товариства на Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Украгазбанк».
Відповідно до частини 5 п.5 Розділу ХVІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.
Тобто зміна типу товариства за своїм змістом не є його перетворенням.
За таких обставин заміна кредитора у зобов'язанні, укладеному між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 24 червня 2008 року не відбувалась, тому доводи ОСОБА_1 про несвоєчасність повідомлення про зміну кредитора безпідставні.
Крім того, твердження ОСОБА_1 про удаваність кредитного договору в частині валюти кредитування також відхиляються апеляційним судом, як не підтверджені належними допустимими доказами.
Відповідно до вимог статті 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
З матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до ВАТ АБ «Укргазбанк» із заявою на отримання кредиту у розмірі 63000 доларів США з метою придбання житла. Суму кредиту, валюту кредитування та мету отримання кредитних коштів, заявник зазначила з власної ініціативи, виявивши свою волю на отримання грошових коштів у кредит від банку саме у зазначеному нею розмірі та валюті (а.с. 59-62 том 1), тобто всі дії боржника при укладанні договору були спрямовані саме на отримання кредиту в доларах США.
Запропоновані ОСОБА_1 умови щодо розміру кредиту, валюти та мети кредитування були прийняті кредитором, і саме на таких умовах 24 червня 2008 року сторони уклали кредитний договір та вчиняли дії на його виконання.
Тому доводи ОСОБА_1 про удаваність правочину в частині валюти кредитування є необґрунтованими, оскільки апелянт не довела належними допустимими доказами, що кредитний договір у валюті, укладений сторонами був вчинений для приховання іншого правочину.
Відповідно до п.2 ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів», в редакції чинній на час укладання сторонами кредитного договору, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема:
а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;
б) форми його забезпечення;
в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей
між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;
г) тип відсоткової ставки;
ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;
д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);
е) строк, на який кредит може бути одержаний;
є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;
ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;
и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;
і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
З матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2008 року ОСОБА_1 звертаючись з анкетою-заявою на отримання кредиту повідомила Банку загальні параметри бажаного кредиту, зазначивши, що метою отримання кредитних коштів у розмірі 63000 доларів США є придбання житла, вказала розмір своїх щомісячних витрат та склад сім'ї: перебування на її утриманні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , власним підписом підтвердила, що Банк надав їй у письмовій формі та в повному об'ємі інформацію, передбачену п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», зобов'язалась повідомляти кредитора про всі зміни щодо зазначеної в анкеті інформації (а.с. 59-62 т. 1).
Письмовою заявою на ім'я директора Банку та нотаріально посвідченою заявою від 24 червня 2008 року ОСОБА_1 засвідчила, що у шлюбних та фактичних шлюбних стосунках не перебуває, грошові кошти, витрачені нею на придбання квартири, що передається в іпотеку Банку, не є спільною сумісною власністю (а.с.63-64 том 1).
З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд відхиляє посилання позивача про неналежне ознайомлення позивача з умовами кредитування та ризиками для ОСОБА_1 , оскільки своїм підписом вона підтвердила, що банк надав їй в письмовій формі та в повному об'ємі інформацію передбачену п.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції чинній на час укладання договору.
Твердження апелянта щодо необхідності включення застережень про валютні ризики до тексту кредитного договору не ґрунтується на законі, оскільки стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів», частина 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не містять такої вимоги.
Посилання ОСОБА_1 на заборону використання іноземної валюти для погашення заборгованості за кредитним договором також відхиляються апеляційним судом з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Об'єктом кредитного правовідношення є грошові кошти.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Згідно зі статтями 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та главою 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року №275, банки мають право здійснювати кредитні операції в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями.
Разом з цим, відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (в редакції, що діяла на момент укладення Кредитного договору) , у разі, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією, на здійснення якої Національним банком України надана банківська ліцензія та письмовий дозвіл, є уповноважений банк, то використання іноземної валюти як засобу платежу на території України за цією операцією дозволяється без індивідуальної ліцензії Національного банку України.
З огляду на зазначене надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.
Посилання позивача на неправомірність вимоги банку про страхування, ненадання банком повної інформації з цього питання висновків суду по суті спору також не змінюють, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на дату укладання кредитного договору), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача.
Оскільки, витрати на укладення договорів страхування прямо зазначені в Додатку до Кредитного договору, де чітко зазначені суми та строки платежів за такими договорами, то жодних порушень при укладенні таких договорів не вбачається. При цьому твердження ОСОБА_1 , що витрати за такими договорами не передбачені у сукупній вартості кредиту, є безпідставним. Крім того, обов'язок укладення договору страхування предмету іпотеки прямо передбачений статтею 8 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Установивши, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, а тому скасовує рішення суду першої інстанції у задоволеній частині і ухвалює в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк».
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд покладає судові витрати, понесені ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції, у розмірі 5481 грн на ПАТ АБ «Укргазбанк».
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 лютого 2019 року в частині задоволених позовних вимог Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» скасувати і ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 10341,18 доларів США відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 5481 грн сплаченого судового збору за апеляційний розгляд.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 червня 2019 року.
Головуючий - В.І. Криворотенко
Судді: О.Ю. Кононенко
О.І. Собина