Справа № 127/4680/19
Провадження № 22-ц/801/1048/2019
Категорія: 50
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
10 червня 2019 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю.Б.,
суддів Стадника І.М., Сопруна В.В.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Дернової В.В. у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в м. Вінниці,
у цивільній справі № 127/4680/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру стягнення аліментів, -
встановив:
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_4 про зміну розміру стягнення аліментів, в обґрунтування якого посилалася на те, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 червня 2005 року (справа №2-1275/05) з відповідача ОСОБА_4 на її користь на утримання сина - ОСОБА_6 стягуються аліменти в розмірі 100 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Однак, з часу присудження аліментів дитина підросла, потребує більшого матеріального утримання; аліментів в розмірі 100 грн. на сьогодні не достатньо для належного забезпечення умов життя дитини, їх розмір значно нижчий, ніж встановлений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку; відповідач спроможний сплачувати аліменти в більшому розмірі, однак добровільно цього не здійснює. Позивач просила змінити розмір аліментів та стягувати з відповідача ОСОБА_4 аліменти на її користь на утримання сина в розмірі 2300 грн. щомісячно, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації відповідно до закону, в розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання законної сили даним рішенням і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 червня 2005 року у цивільній справі №2-1275/05 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, припинено з дня набрання законної сили даним рішенням та відкликано виконавчий документ.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 768,40 грн. судового збору.
Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині зміни розміру аліментів та визначення до стягнення з ОСОБА_4 на її користь аліментів на утримання дитини в розмірі 1 500 грн., просить скасувати судове рішення в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Вважає, що підставами апеляційного оскарження є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які були повідомлені позивачем, проте так і не були взяті до уваги судом під час розгляду справи. Так, при розгляді справи судом першої інстанції не надано оцінки наступним обставинам, а саме: витратам дитини на проїзд до освітнього закладу, харчування, лікування, придбання одягу, навчальної літератури, канцелярського приладдя тощо, які значно перевищують розмір прожиткового мінімуму, що визначений статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік». Крім цього, відповідач є особою працездатного віку, веде домашнє господарство, працює неофіційно, у власності має нерухоме майно та автомобіль, інших утриманців не має. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що вказані обставини, з огляду на положення статті 182 СК України, є істотними для визначення розміру аліментів, проте суд першої інстанції в порушення положень статті 263 ЦПК України їм оцінки не надав, що призвело до ухвалення незаконного рішення, оскільки розмір аліментів визначений судом, є недостатнім для задоволення потреб дитини відповідно до її віку.
Відповідач ОСОБА_7 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року встановлено в розмірі 1921 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в даній справі визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192100 грн.), спір у ній не належить до категорій, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), а тому справа з урахуванням її конкретних обставин може бути розглянута без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.
Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про встановлення батьківства серії НОМЕР_1 від 17.07.2002 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 17.07.2002 (а.с.4).
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 червня 2005 року (справа №2-1275/05) стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 100 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття (а.с. 5).
Як встановлено з довідки, виданої Вінницьким транспортним коледжем 29.01.2019 за №25, ОСОБА_8 навчається на другому курсі денного відділення Вінницького транспортного коледжу за рахунок держбюджету, термін навчання з 01.09.2017 до 30.06.2021 (а.с.6).
Між сторонами виникли правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати дітей, які регулюються Сімейним кодексом України.
За змістом статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Аналогічна норма закріплена у статті 180 СК України.
Відповідно до частини першої статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (абз. 1 ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до положень частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована Верховною Радою України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
За змістом частини першої статті 27 цієї Конвенції визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У частині 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Як роз'яснив Пленуму Верховного суду України у п.23 Постанови від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Із аналізу статей 181, 192 СК України слідує, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, а й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд першої інстанції, встановивши вказані обставини та керуючись наведеними нормами матеріального права, врахував при прийнятті оскаржуваного рішення стан здоров'я та вік дитини, на утримання якої стягуються аліменти (станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 виповниться 17 років, він навчається на другому курсі денного відділення Вінницького транспортного коледжу за рахунок держбюджету).
Судом взято до уваги ті обставини, що розмір стягуваних аліментів (100 грн.) значно нижчий від 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто має місце погіршення матеріального становища дитини, а тому дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, визначивши розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації відповідно до закону, в розмірі 1500 грн. щомісячно.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань на невідповідність встановлених судом обставин, переліку тих обставин, які мають враховуватись при вирішенні такої категорії справ, що передбачено частиною другою статті 182 СК України.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила збільшити розмір аліментів, стягнутих за рішенням суду з 100 грн. до 2300 грн., посилаючись на збільшення фінансових витрат на утримання сина в силу розширення кола інтересів та потреб дитини відповідно до старшого віку.
Проте, доказів, які свідчать про те, що розмір доходів платника аліментів збільшився на стільки, що останній спроможний сплачувати аліменти в сумі 2300 грн. позивачем суду не надано.
Так, Сімейний Кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону утримувати неповнолітніх дітей зобов'язані обоє батьків, які мають рівні права та обов'язки.
Законом України «Про державний бюджет на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років, який з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року становить 2027 грн. на одну особу в розрахунку на місяць й визначає вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму дитини, збереження її здоров'я, забезпечення набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відтак правильно встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено за вимогами статті 89 ЦПК України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено можливість сплати відповідачем аліментів на утримання дитини в розмірі 2300 грн, тому правильно визначив, що необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини буде розмір аліментів у твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації відповідно до закону, в розмірі 1500 гривень щомісячно, що узгоджується з вимогами частини другої статті 182 СК України, у зв'язку з чим позовні вимоги задовольнив частково.
Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Повний текст постанови складено 10 червня 2019 року.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді І. М. Стадник
В. В. Сопрун