Справа № 2 - 231/10 2010 рік
09 березня 2010 року Тульчинський районний суд Вінницької області
В складі головуючого судді Рибчинського В.П.
при секретарі Грабовській Н.В.
Розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Тульчині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кирнасівської селищної ради про визнання права власності на самочинне будівництво,
Позивачка звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві приватної власності відповідно до договору дарування від 19.11.1994 року належить житловий будинок АДРЕСА_1.
Будучи власником будинку вона, не отримавши дозволу на виконання будівельних робіт і не виготовивши проектної документації самовільно за власні кошти побудувала сарай «Б», сарай «б», убиральню «У».
Відповідно до чинного законодавства, вона мала отримати дозвіл на будівництво господарських будівель та виготовити відповідну технічну документацію, а поскільки вона цього не зробила, це надало йому статус самочинного будівництва, про що свідчить довідка МБТІ № 210 від 09.12.2010 року. Однак, при цьому не були порушені інтереси сусідів та інших осіб.
В даний час їй необхідно провести в Тульчинському МБТІ реєстрацію права власності на прибудову, однак оформити належним чином документи у відповідних інстанціях та зареєструвати в МБТІ за собою право власності вона не має можливості, поскільки будівництво є самочинним.
Поскільки, вона не має можливості зареєструвати в МБТІ за собою право власності на самочинну прибудову, п росить суд визнати за нею право власності на неї.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала, просить задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, натомість надав суду листа, в якому вказав, що позов визнає, просить суд справу розглянути без участі представника міської ради.
В судовому засіданні встановлено наступне: позивачка являється власником будинку АДРЕСА_1.
Будучи власником будинку вона, не отримавши дозволу на виконання будівельних робіт і не виготовивши проектної документації самовільно за власні кошти побудувала сарай «Б», сарай «б», убиральню «У».
Відповідно до чинного законодавства, вона мала отримати дозвіл на будівництво вищевказаних будівель та виготовити відповідну технічну документацію, а поскільки вона цього не зробила, це надало йому статус самочинного будівництва, про що свідчить довідка МБТІ № 210 від 09.12.2009 року.
У відповідності до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке було самочинно збудоване, якщо це не порушує права інших осіб.
Суд, заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, так як він підтверджується матеріалами справи, а саме довідкою Тульчинського МБТІ № 210 від 09.12.2009 року, не суперечить вимогам закону та визнаний відповідачем.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 213 - 215 ЦПК України, ст. ст. 376, 392 ЦК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовані господарські будівлі та споруди: сарай «Б», сарай «б», убиральню «У» біля будинку АДРЕСА_1.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів та апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області протягом 20 днів з дня подачі заяви.
Суддя :