Справа № 2а-40/10 рік.
22 лютого 2010 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі : головуючого судді Ковганича С.В.
при секретарі Мрочко Т.О.
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Боровського О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними, стягнення несплаченої щомісячної державної допомоги до пенсії та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати щомісячну державну допомогу до пенсії, як дитині війни,
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Відповідно до зазначеного закону, йому має виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В 2006-2007 роках йому така допомога взагалі не виплачувалась, а в 2008 році виплачувалась не в повному обсязі. Сума невиплаченої допомоги за 2006-2007 роки складає 2733,30 грн., а розмір невиплаченої надбавки за 2008 рік складає 1158,60 грн. Про те, що його права порушено йому стало відомо лише в жовтні 2008 року.
Просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі виплати недоплачену надбавку в сумі 3891,90 грн. з 01січня 2006 року по 31 грудня 2008 року.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача Боровський О.В. позов не визнав та пояснив, що позивач пропустив строк звернення до суду, також Управління Пенсійного фонду України не має законних підстав та фінансування виплати даної надбавки до пенсії. Крім того фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Також представник надав письмові заперечення-пояснення в яких детально вказав причини за яких позов не може бути задоволений, на відмові в задоволенні позовної заяви наполіг.
В судовому засіданні встановлено: позивач ОСОБА_1 має статус дитини війни. Згідно ст. 6 ч. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Виплату доплати до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги замість пенсії здійснює Пенсійний Фонд України безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах (п. 15 Положення «Про Пенсійний Фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261). Кошти фонду використовуються виключно за призначенням.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Дія ст. 6 ч. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006-2007 р.р. була зупинена ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», положення якої рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним.
Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст. 6 ч. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і визначено, що пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними внесені до Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни до ст. 6 ч. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Після визнання вищеназваних норм неконституційними законодавчі акти у відповідність Закону України «Про соціальний захист дітей війни» приведені не були (не було внесено змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», не було виділено коштів з Державного бюджету України для цілей, визначених у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не було прийнято інших нормативних актів для виконання названої норми Закону).
Ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Позивач, починаючи з 01 січня 2008 року отримує підвищення до пенсії, встановлене для учасників війни, у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Ст. 6 ч. 2 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Таким чином, враховуючи, що проект Закону «Про Державний бюджет України» розробляє Кабінет Міністрів України (ст. 116 п. 6 Конституції України), а Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України (ст. 96 ч. 1 Конституції України), суд не вбачає в діях управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі протиправності, оскільки воно діяло в межах своїх повноважень і у спосіб, визначений законом. Також не вбачається підстав для стягнення з відповідача підвищення до пенсії за 2006 - 2008 роки, оскільки коштів на ці цілі не передбачено Державним бюджетом України на 2009 рік.
Крім того, в судовому засіданні позивач повідомив, що про порушення свого права він дізнався в червні 2008 року, а звернувся до суду в листопаді 2009 року. Таким чином з часу, коли позивач дізнався про порушення права і до моменту звернення до суду пройшло 1 рік і 4 місяці.
Відповідно до вимог ст. 100 ч.1 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Ч.2 ст. 99 КАС України встановлено річний термін звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Представник відповідача наполіг на застосуванні судом вищевказаних строків та положень відповідних статей КАС України.
Таким чином, суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 14, 69-71, 94, 99,100, 138, 158-163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними, стягнення несплаченої щомісячної державної допомоги до пенсії, зобов'язання нарахувати щомісячну державну допомогу до пенсії - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Тульчинський районний суд до Київського апеляційного адміністративного суду.
Суддя: