Справа № 2-330/10
3 березня 2010 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Карнауха А.П.
при секретарі Кокошко І.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Тульчині справу за позовом ОСОБА_1 до Кинашівської сільської ради Вінницької області про визнання права власності на самочинне будівництво,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на самочинне будівництво, мотивуючи свої позовні вимоги наступним. Рішенням виконкому Кинашівської сільської ради від 17.05.1995 року позивачу було надано дозвіл на будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1. Згідно рішення 5-ї сесії 22 скликання Кинашівської сільської радивід 17.05.1996 року позивачу у власність була передана земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_1. Отримавши дозвіл на будівництво будинку, позивач вважав, що цього достатньо для початку будівництва будинку, і не виготовивши проектної документації, побудував житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 152,5 кв.м. та житловою площею 75,6 кв.м..
В зв”язку з тим, що побудову житлового будинку та господарських будівель біля нього було проведено без проектної документації, позивачу було відмовлено у видачі технічної документації в КП “Тульчинське МБТІ”.
Побудову вищевказаного житлового будинку та господарських будівель позивач здійснив за власні кошти.
Враховуючи те, що позивач технічної документації на самочинне будівництво отримати в КП „Тульчинське МБТІ” не може, він звернувся до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво.
Просить суд визнати за ним право власності на самочинно збудований житловий будинок, позначений літерою „А”, розміщений в АДРЕСА_1, загальною площею 152,50 кв.м., житловою площею 75,6 кв.м. та господарські будівлі біля нього: тамбур, позначений літерою „а”, гараж з підвалом, позначені літерами „А/П”, погріб, позначений літерою „а/П”, вхідний майданчик, позначений літерою „а-1”.
Позивач в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполіг.
Представник відповідача в судове засідання не з”явився, проте на адресу суду був надісланий лист Кинашівської сільської ради №42 від 19.02.2010 року, в якому вказано, що сільська рада позов ОСОБА_1 визнає, розгляд справи просить проводити без їх представника.
За таких обставин, суд з метою правильного та швидкого вирішення справи, вважає за правильне розглянути справу та ухвалити рішення у попередньому судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що позивачу, згідно рішення Кинашівської сільської ради Тульчинського району від 17.05.1995 року було виділено земельну ділянку площею 0,10 га. в АДРЕСА_1 та надано дозвіл на будівництво житлового будинку та господарських будівель.
Рішенням 5-ї сісії 22-го скликання Кинашівської сільської ради Тульчинського району від 17.05.1996 року, позивачу передано у власність вищевказану земельну ділянку.
На даній земельній ділянці позивач самочинно, без проектної докуметації, побудував житловий будинок, позначений літерою „А”, розміщений в АДРЕСА_1, загальною площею 152,50 кв.м., житловою площею 75,6 кв.м. та господарські будівлі біля нього: тамбур, позначений літерою „а”, гараж з підвалом, позначені літерами „А/П”, погріб, позначений літерою „а/П”, вхідний майданчик, позначений літерою „а-1”.
Згідно ч. 1, 3 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідач по справі позов визнав і згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. В даному випадку визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує нічиїх прав, свобод та законних інтересів.
На підставі вищевикладеного, вивчивши надані позивачем письмові докази, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинне будівництво підлягає задоволенню.
Керуючись ст..ст. 376 ЦК України, ст.. ст.. 130, 174 ч. 4, 209, 212, 215 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудований житловий будинок, позначений літерою „А”, розміщений в АДРЕСА_1, загальною площею 152,50 кв.м., житловою площею 75,6 кв.м. та господарські будівлі біля нього: тамбур, позначений літерою „а”, гараж з підвалом, позначені літерами „А/П”, погріб, позначений літерою „а/П”, вхідний майданчик, позначений літерою „а-1”.
Заяву про апеляційне оскарження даного рішення суду може бути подано до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: