Справа № 357/6109/19
1-кс/357/2466/19
06 червня 2019 року м. Біла Церква. Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12019110030001581 від 04.06.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України
До Білоцерківського міськрайонного суду надійшло клопотання слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12019110030001581 від 04.06.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що 03.06.2019 року до ЧЧ Білоцерківського ВП надійшло повідомлення оперуповноваженого ВКП Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 по те, що ним спільно з о/у ВКП Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області майором поліції ОСОБА_6 був виявлений транспортний засіб КАМАЗ 5320 шасі № НОМЕР_1 з ознаками підробки номеру шасі.
Вказане кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР СВ Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за №12019110030001581 від 04.06.2019 року за ст. 290 КК України.
Користувач ОСОБА_7 відмовився надавати будь-які пояснення користуючись ст. 63 Конституції України.
03.06.2019 автомобіль марки КАМАЗ 5320 шасі № НОМЕР_1 у ОСОБА_7 було вилучено, та повернуто під збрежну розписку останньому.
Враховуючи, вищевикладене та те, що підставою накладення арешту є те, що вилучені речі можуть в подальшому бути використанні, як речові докази в кримінальному провадженні, а саме бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом, у зв'язку з чим з метою подальшого вирішення питання про наявність за даним фактом ознак кримінальних правопорушень.
Слідчий в суді клопотання підтримав та просить його задовольнити.
Слідчий суддя, заслухавши слідчого, дослідивши клопотання, долучені до нього документи, прийшов до висновку про повернення клопотання прокурору.
Відповідно до ч. 2 ст. 170, п. 3 ч. 2 ст. 171, ч. 3 ст. 172 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Слідчий суддя встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Слідчий суддя констатує, що слідчий у клопотанні просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно 03.06.2019 під час проведення огляду місця події, а саме: КАМАЗ 5320 шасі № НОМЕР_1 .
Слідчий суддя зазначає, що до клопотання слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12019110030001581 від 04.06.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України не додано докази обставин на які посилається слідчий у клопотанні, а саме:
1) місцезнаходження вказаного транспортного засобу на час розгляду клопотання;
3) повідомлення власника автомобіля про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
За таких обставин слідчий суддя вважає клопотання слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12019110030001581 від 04.06.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України разом з доданими до ними документами підлягає поверненню слідчому для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,132,170-173 КПК України, слідчий суддя,
Повернути клопотання слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12019110030001581 від 04.06.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України разом з доданими до ними документами слідчому Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 та встановити строк сімдесят дві години для усунення недоліків з моменту отримання вказаної ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддяОСОБА_1
Білоцерківського міськрайонного суду
Київської області