справа № 2/325/249/2019р.
325/209/16-ц
07 червня 2019 року смт. Приазовське
Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Васильцової Г.А., при секретарі Міняйло А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду Запорізької області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Акцент Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором;
У лютому 2016 року ПАТ "АкцентБанк" звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 14714,68 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати, а саме суму судового збору 1378,00 грн.
Заочним рішенням Приазовського районного суду від 28 березня 2016 року позов ПАТ "Акцент Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором був задоволений та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акцент Банк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 20 грудня 2013 року у розмірі 14714 (чотирнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 68 копійок, яка складається із: 5901,92 грн. - заборгованості за кредитом; 6535,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1100,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) і 676,89 грн. - штраф (процентна складова), а також були стягнуті судові витрати по справі у розмірі 1378,00 гривень.
10.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування заочного рішення Приазовського районного суду від 28 березня 2016 року, мотивуючи тим, що не зміг з поважних причин бути присутнім в судовому засіданні 28 березня 2016 року під час ухвалення рішення, оскільки не проживав за адресою реєстрації та не отримував кореспонденцію направлену на його ім'я. Крім того, посилається на те, що до ухвалення судового рішення, тобто до 28 березня 2016 року, ним була сплачено сума боргу у розмірі 12800 гривень, без урахувань штрафів, оскільки згідно положень, закріплених у ст. 61 Конституції України та ст.. 549 ЦК України, існує заборона подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Ухвалою Приазовського районного суду від 21 листопада 2018 року заочне рішення Приазовського районного суду від 28 березня 2016 року було скасоване та справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, та неодноразово призначалася до розгляду.
Ухвалою Приазовського районного суду від 20 лютого 2019 року позовна заява була залишена без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у зв'язку з не поданням позивачем витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення справи.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 травня 2019 року ухвала Приазовського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2019 року була скасована та справа направлена для продовження розгляду.
Інших заяв та клопотань по справі від учасників процесу до суду не надходило.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності представника ПАТ “Акцент Банк”, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Відповідач та його представник у судове засідання не з?явився, відповідно до ст. 128 ЦПК України належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи; не повідомив суд про причину своєї неявки.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, 20.12.2013 року між ПАТ "АкцентБанк” та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № б/н ((SAMAB00000001669021), за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6 % річних на залишок заборгованості, згідно копії заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, обумовивши пунктами 2.1.2.3, 2.1.2.4 Умов і правил надання банківських послуг, право банку на зміну (збільшення або зменшення) кредитного ліміту в будь-який момент (а.с. 18-31), та про що свідчить відповідь позивача, надана на вимогу суду /а.с. 127/.
Відповідно до п. 2.1.2.1 Умов і правил надання банківських послуг, банк відкриває клієнту карткові рахунки, видає клієнту картки, їх вид і строк дій визначений в заяві і в пам'ятці клієнта, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг.
Згідно п. 2.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн +5 % від суми позову.
При розгляді справи встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем і надав відповідачу одну кредитну картку до договору б/н (SAMAB00000001669021).
Згідно розрахунку заборгованості, наданої позивачем під час звернення до суду 16.02.2016 року (а.с. 5-7) заборгованість за договором № б/н від 20.12.2013 р, укладеного між А-Банком та ОСОБА_1 станом на 05.11.2015 рік складає в розмірі 14714,68 грн., яка складається із: 5901,92 грн. - заборгованості за кредитом; 6535,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1100,00 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафів відповідно до п. 2.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) і 676,89 грн. - штраф (процентна складова).
Судом, за клопотанням відповідача, витребовувся з АТ «Акцент Банк» розрахунок суми заборгованості по кредитному договору б/н (SAMAB00000001669021), укладеним між ПАТ «АкцентБанк» та ОСОБА_1 , станом на день ухвалення Приазовським районним судом рішення по справі, а саме станом на 28.03.2016 року, про що свідчить ухвала суду від 17 грудня 2018 року /а.с. 131/.
Проте позивачем наданий розрахунок станом на 30.11.2018 рік, в якому зазначено, що дійсно 04 березня 2016 року на рахунок банку, а саме на рахунок за угодою SAMAB00000001669021 ОСОБА_1 внесено суму у розмірі 12800 гривень, що також підтверджується детальним розрахунком від 20.07.2018 року, наданим відповідачем (а.с. 100).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.
Вимогами ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, судом встановлено, що на день ухвалення рішення суду, тобто станом на 28.03.2016 рік, відповідачем ОСОБА_1 04 березня 2016 року було сплачено суму у розмірі 12800 гривень в рахунок погашення заборгованості за угодою SAMAB00000001669021.
Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, сума заборгованості по кредитному договору б/н (SAMAB00000001669021), укладеним між ПАТ «АкцентБанк» та ОСОБА_1 , станом на 30.11.2018 року складає: заборгованість за кредитом - 4713,38 гривень, заборгованість за відсотками - 25753,77 гривень, заборгованість за пенею 800,00 гривень, а разом складає 31267,15 гривень, при цьому врахована сплачена відповідачем сума 04 березня 2016 року у розмірі 12800 гривень.
Крім того, зазначений договір є діючим, заборгованість відповідача перед позивачем існує, кредитні зобов'язання не виконанні.
Доказів на підтвердження погашення повної заборгованості за кредитним договором, або про відсутність боргу у відповідача перед позивачем, ні відповідачем, ні представником відповідача суду не надано.
Заяв про уточнення позовних вимог, про їх зменшення або їх збільшення, позивачем суду не надано.
Згідно зі ст.ст. 525-527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону або договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням позовних вимог від 16 лютого 2016 року, та розрахунку заборгованості за договором станом на 05.11.2015 року (а.с. 5-7), суд вважає необхідним стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 12437,79 грн., яка складається із: 5901,92 грн. - заборгованості за кредитом; 6535,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь пені та штрафів суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн +5 % від суми позову.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, та відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, що умовами кредитного договору від 20 грудня 2013 року, укладеного між сторонами, фактично закріплена подвійна цивільна відповідальність позичальника одного виду за одне та за одне й те саме порушення, оскільки відповідач повинен сплатити на користь банку за порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, як два штрафи, так й нараховану суму пені.
На підставі переліченого суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог банку в частині стягнення з відповідача фіксованої суми штрафу в розмірі 500 грн. та відсоткового штрафу в розмірі 676,89 грн., за кредитним договором від 20.12.2013 року, оскільки два штрафи являють собою подвійну цивільно-правову відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення, при наявності такої відповідальності, як пеня, за те саме порушення умов даного договору.
Проте, суд вважає необхідним стягнути з відповідача розмір нарахованої пені у розмірі 1100,00 гривень.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог суму судового збору в розмірі 1267 грн. 79 коп..
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд
Позов публічного акціонерного товариства "Акцент Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» (ЄДРПОУ 14360080, к/р НОМЕР_2 , МФО: 307770) суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 20 грудня 2013 року станом на 05.11.2015 року у розмірі 13537 (тринадцять тисяч п'ятсот тридцять сім) гривень 79 копійок, яка складається із: 5901,92 грн. - заборгованості за кредитом; 6535,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1100,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» (ЄДРПОУ 14360080, к/р НОМЕР_2 , МФО: 307770) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1267 (одна тисяча двісті шістдесят сім) гривень 79 копійок
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційної скарги.
Дата складення рішення суду 07.06.2019 року.
Суддя Г.А. Васильцова