Справа № 352/949/19
Провадження № 2/352/719/19
06 червня 2019 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.
з участю секретаря Гундич Г.В.
розглянувши у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадженняв залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - орган опіки та піклування Тисменицької РДА Івано-Франківської області, до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, -
Позивач 15.05.2019 р. звернувся в суд з позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини з батьком.
Ухвалою суду від 20.05.2019 р. до участі в розгляді справи залучено орган опіки та піклування Тисменицької РДА Івано-Франківської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, у справі призначено підготовче засідання у рамках її розгляду за правилами загального позовного провадження.
Заявлену вимогу позивач обґрунтовував тим, що з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі з 18.11.2006 р. Згідно рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30.09.2011 р. шлюб розірвано, малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з відповідачем. До цього часу сторони не дійшли згоди щодо місця проживання сина, відповідач, крім їхнього спільного сина, виховує ще одну дитину від іншого чоловіка. Позивач наполягає на визначенні місця проживання сина ОСОБА_4 разом з ним, оскільки його робочий графік дозволяє приділяти багато часу синові, займатися з ним, гуляти та іншим чином піклуватися про дитину. На даний час позивач має стабільний дохід, може у повному обсязі створити усі необхідні умови для проживання та нормального розвитку сина. Крім того, з часу розірвання шлюбу син постійно висловлює бажання жити разом з ним, тому позивач вважає, що це буде відповідати інтересам дитини. Разом з тим позивач не чинитиме перешкод для спілкування матері із сином. Просив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним.
Позивач та його представник у підготовче засідання не з'явилися, у поданій суду заяві представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити та розглянути справу у відсутності сторони позивача.
Відповідач у підготовче засідання не з'явилася, у поданій суду заяві позов визнала повністю, щодо його задоволення не заперечувала та просила справу розглянути у її відсутності.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Тисменицької РДА у підготовче засідання не з'явився, у поданій суду заяві просив справу розглядати без його участі, позов підтримав та просив його задовольнити; надав суду рішення комісії з питань захисту прав дитини від 30.05.2019 р. щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього сина сторін з батьком.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності з вимогами ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 18.11.2006 р. до 11.10.2011 р., коли набрало законної сили рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30.09.2011 р. про розірвання між ними шлюбу. Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який згідно вказаного судового рішення залишений проживати з матір'ю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Згідно вимог ч.1 ст.161 СК України, якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що позивач як батько малолітнього ОСОБА_5 приділяє належну увагу навчанню і вихованню сина, допомагає матеріально, має можливість створити для дитини усі необхідні умови для проживання та нормального розвитку, задовольнити гармонійний розвиток особистості дитини в атмосфері любові, крім того, хлопчик виявляє бажання проживати саме з батьком. Мати хлопчика згідна на визначення місця його проживання з батьком.
Суд враховує рішення комісії з питань захисту прав дитини Тисменицької РДА від 30.05.2019 р., яка вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_4 з батьком.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 р.), ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
У відповідності з вимогами ст.9 Конвеції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до положень ст.18 вказаної Конвеції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Вказаний принцип покладений в основу Закону України «Про охорону дитинства», ч.3 ст.11 якого встановлює, що предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, а ч.1 ст.12 передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З огляду на викладене, з урахуванням визнання відповідачем позову, виходячи з інтересів малолітнього сина сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 3, 9, 18 Конвеції ООН про права дитини від 20.11.1989 р. (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 р.),ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991 р., ст. 160, 161 СК України, ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 200, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - орган опіки та піклування Тисменицької РДА Івано-Франківської області, до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_6 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 08.06.2019 р.
Суддя М.М.Хоминець