Ухвала
Іменем України
07 червня 2019 р.
м. Київ
справа №718/565/19
провадження № 51-2845ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 березня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21 травня 2019 року,
встановив:
У поданій скарзі засуджений порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог цієї статті.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України, касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК України, якщо особа не бажає брати участь у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Однак подана касаційна скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Наведених положень кримінального процесуального закону засудженим не дотримано, в скарзі не зазначено у чому полягає незаконність оскаржуваних судових рішень, відсутнє обґрунтування необхідності зміни чи скасування оскаржуваних рішень на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК України.
В свою чергу, ч. 1 ст. 438 КПК України передбачає, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Покликаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судом при ухваленні судового рішення, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому, слід враховувати, що, відповідно до ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
ОСОБА_4 , порушуючи питання про необхідність перекваліфікації його дій з ч.1 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України, в своїй скарзі покликається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити справедливе рішення щодо нього.
Статтею 414 КПК України передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Зі змісту касаційної скарги засудженогоне вбачається, у чому саме полягає явна несправедливість призначеного йомупокарання.
У касаційній скарзі засуджений, оскаржуючи судові рішення, зазначає, що його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, судами першої та апеляційної інстанцій, на його думку, не доведена і не підтверджена доказами, дослідженими під час судового розгляду. Отже, засуджений фактично просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж їм дано судами, тобто оспорює висновки суду щодо фактичних обставин кримінального провадження.
Водночас, засуджений покликаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не враховує, що в силу статей 433, 438 КПК України, ці підстави не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Разом з тим, з касаційної скарги ОСОБА_4 неможливо зрозуміти яких порушень допустився суд першої інстанції, як ці порушення вплинули на законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення та чому їх слід відносити до безумовних підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення касаційним судом, відповідно до ст. 438 КПК України, з огляду на положення статей 370, 412-414 КПК України.
Також, засуджений ОСОБА_4 не вказує конкретних порушень закону, допущених апеляційним судом при постановленні ухвали за результатами розгляду апеляційної скарги на вирок, зважаючи на приписи статей 404, 409, 419 КПК України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та у своїй ухвалі надає вичерпну відповідь на ті доводи, що наведені в ній.
Викладені ОСОБА_4 у скарзі вимоги до суду касаційної інстанції, не відповідають змісту ст. 436 КПК України щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Зокрема, цією нормою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, Верховний Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК України, залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд,
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 20 березня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21 травня 2019 року, залишити без руху та надати йому строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк, скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3