і
28 травня 2019 року
м. Київ
справа № 383/780/17
провадження № 51-7274км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 червня 2018 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 389 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим в ухиленні від відбування покарання у виді громадських робіт і засуджено за частиною 2 статті 389 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі статей 71, 72 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року у виді 100 годин громадських робіт і призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 12 днів. Відповідно до положень статті 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік із покладенням на нього обов'язків, передбачених частиною 1 та пунктом 2 частини 2 статті 76 КК.
2. Суд визнав доведеним, що ОСОБА_7 , засуджений до покарання у виді громадських робіт, з 1 серпня 2017 року по 5 вересня 2017 року умисно ухилявся від його відбування в КП «Комунальник» у м. Бобринці Кіровоградської області. На час розгляду справи в суді першої інстанції він не відбув покарання в повному об'ємі.
3. Апеляційний суд Кіровоградської області 11 червня 2018 року, задовольнивши апеляційну скаргу заступника прокурора області, скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання і ухвалив новий вирок, яким призначив засудженому за частиною 2 статті 389 КК покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі статей 71, 72 КК до призначеного покарання частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року та призначив остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 12 днів. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
4. Захисник у касаційній скарзі, посилаючись на підстави, визначені пунктами 2 та 3 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Він стверджує, що апеляційний суд усупереч вимогам статті 65 КК не врахував повною мірою всіх позитивних даних про особу засудженого і наявних у справі пом'якшуючих обставин та дійшов необґрунтованого висновку про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
5. У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог захисника та просив залишити вирок апеляційного суду без зміни, вважаючи його законним і обґрунтованим.
Оцінка Суду
6. Доводи в касаційній скарзі про порушення загальних засад при призначенні покарання засудженому Суд вважає необґрунтованими.
7. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
8. Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд, призначаючи засудженому покарання, дотримався вимог закону. Цей суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й інші обставини, які мають правове значення, і дійшов висновку про неправильне застосування місцевим судом положень статті 75 КК.
9. Доводи в касаційній скарзі захисника зводяться до незгоди з оцінкою судом апеляційної інстанції обставин справи, які мають значення для визначення призначеного засудженому покарання. Суд касаційної інстанції не має повноважень досліджувати докази або визнавати встановленими обставини, які не було встановлено судами попередніх інстанцій.
10. Апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_7 , хоча й вчинив злочин невеликої тяжкості, однак умисно ухилявся від відбуття громадських робіт за попереднім вироком, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення. Зважаючи на ці обставини в сукупності з характером установлених конкретних обставин злочину, апеляційний суд визнав неможливим досягти мети попередження вчинення нових злочинів й виправлення засудженого без ізоляції його від суспільства.
11. Суд апеляційної інстанції взяв до уваги всі інші дані про особу винного та обставини, що впливають на розмір покарання, у тому числі й ті, на які є посилання в касаційній скарзі, і, врахувавши зазначене, призначив ОСОБА_7 покарання, наближене до нижчої межі, передбаченої санкцією закону.
12. Таким чином, апеляційний суд не порушив вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом меті та загальним засадам.
13. Сама по собі незгода сторони з оцінкою судом обставин справи не може свідчити про явну несправедливість покарання і не дає підстав для скасування або зміни судового рішення відповідно до пункту 3 частини першої статті 438 КПК у сукупності зі статтею 414 цього Кодексу.
14. Враховуючи наведене, Суд не вбачає підстав для скасування вироку апеляційного суду за доводами, наведеними в касаційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 червня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3