Ухвала
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 752/12213/17
провадження № 61-4934ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року ухвалену у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 січня
2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року касаційну скаргу було залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків до
26 квітня 2019 року, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, для надання належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, зокрема дати отримання заявником оскаржуваної постанови апеляційного суду, та сплати судового збору.
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про усунення недоліків касаційної скарги до якого долучено квитанцію про сплату судового збору. Доказів на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови апеляційного суду заявник не надав.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги до 13 травня 2019 року, але не більше п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, до якого додано копії конвертів апеляційного суду, згідно відомостей штрихкодового ідентифікатора яких, він отримав копію оскаржуваної постанови апеляційного суду 30 січня 2019 року, а його представник ОСОБА_3 02 лютого
2019 року.
Причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені заявником не можуть бути визнані поважними, виходячи з наступних підстав.
За змістом частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження заявник зазначав, що повний текст оскаржуваної постанови отримав 11 лютого 2019 року засобами поштового зв'язку, проте згідно відомостей штрихкодового ідентифікатора, наданого ним, конверту апеляційного суду, відправлення вручено йому особисто 30 січня 2019 року, а тому останнім днем для подання касаційної скарги, з урахуванням вихідних днів, було 04 березня 2019 року.
Касаційна скарга згідно відтиску поштового штемпеля на конверті та штрихкодового ідентифікатора, подана 06 березня 2019 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку з дня вручення заявнику копії оскаржуваного судового рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі
№ 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.
У кожній конкретній справі суди мають грунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ураховуючи що, ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, відсутні правові підстави, передбачені статтею 390 ЦПК України, для поновлення цього строку.
За змістом пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Керуючись пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 січня
2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик