Ухвала
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 754/12816/17
провадження № 61-2885 ск 19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на рухоме майно шляхом визнання права власності,
У лютому 2019 року на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» (далі - ТОВ «Українська факторингова компанія») на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року касаційну скаргу ТОВ «Українська факторингова компанія» залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме - заявнику слід звернутись до суду касаційної інстанції з клопотанням про поновлення строку касаційного оскарження, у якому навести поважні підстави для поновлення такого строку та надати докази для їх підтвердження.
У березні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження, у якому заявник посилається на те, що представництво інтересів ТОВ «Українська факторингова компанія» здійснюється керівником компанії, а, отже, особою, що може підписати касаційну скаргу є директор ТОВ «Українська факторингова компанія» Пономарьова І. В. Проте, у період з 20 січня 2019 року по 04 лютого 2019 року Пономарьова І. В. перебувала у відпустці, тому не було особи, яка могла б підписати касаційну скаргу. На підтвердження вказаного заявник надає наказ № 8/19 від 18 січня 2019 року ТОВ «Українська факторингова група» про те, що Пономарьова І. В. відбуває у щорічну відпустку.
Вказані причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки згідно доказів в матеріалах касаційного провадження, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції отримана товариством 26 грудня 2018 року. Пономарьова І. В. перебувала у відпустці з 20 січня 2019 року. Знаючи про можливість пропуску строку на касаційне оскарження, у випадку відсутності директора товариства, заявник не вчинив жодних дій для підписання та подачі касаційної скарги у передбачений законом строк.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 8 листопада 2005 року.
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року вказані заявником підстави було визнано неповажними, а нові підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є недостатніми для поновлення строку на касаційне оскарження, тому слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Керуючись пунктом 4 частиною другою статті 394 ЦПК України
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на рухоме майно шляхом визнання права власності відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ф. Хопта