Ухвала
Іменем України
28 травня 2019 року
м. Київ
справа № 668/3425/16-ц
провадження № 61-9983ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження закасаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 листопада 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради про стягнення середньої заробітної плати та компенсації основної відпустки за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради(далі - КП «Херсонське БТІ») про стягнення середньої заробітної плати та компенсації основної відпустки за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона працювала на посаді начальника відділу кадрів КП «Херсонське БТІ» з січня 2012 року. Наказом № 36-к/тр від 08 травня 2014 року її було звільнено з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 01 грудня 2015 року визнано звільнення ОСОБА_1 незаконним та скасовано наказ № 36-к/тр від 08 травня 2014 року, змінено підставу звільнення на статтю 38 КЗпП України, датою звільнення зазначено 01 грудня 2015 року.
Вказувала, що відповідачем не нарахована та не виплачена їй середня заробітна плата та компенсація щорічної основної відпустки за час вимушеного прогулу тому, з урахуванням уточнення, просила стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 60 368 грн 61 коп. та компенсацію основної відпустки у сумі 3 470 грн 54 коп.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 14 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з КП «Херсонське БТІ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 60 368 грн 61 коп. та компенсацію щорічної основної відпустки у сумі 3 470 грн 54 коп., які зазначені без утримання податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору. Вирішено питання про судовий збір.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу КП «Херсонське БТІ» залишено без задоволення, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 листопада 2018 року залишено без змін.
У травні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь середній заробіток у розмірі 114 838 грн 53 коп.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом помилково було зменшено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рахунок отриманої позивачем заробітної плати та допомоги по безробіттю за весь час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення з роботи по день винесення судового рішення.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 63 839 грн 15 коп. (60 368,61+3 470,54), яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн*100=192 100,00 грн).
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Посилаючись на наявність зазначених обставин, ОСОБА_1 разом з тим не додала до касаційної скарги доказів, які б їх підтверджували, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.
Крім того, аналіз судових рішень у справі не дає підстав для висновку про те, що дана справа стосується питання права, яка має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та справа становить значний суспільний інтерес. При цьому судова практика у цій категорії справ є незмінна, а доводи касаційної скарги по суті стосуються переоцінки доказів.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що позов ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі в межах позовних вимог заявлених в суді першої інстанції.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Крім того, відповідно до частини першої статі 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими;судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
У цій справі обставин, передбачених частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389 та частиною першою статі 411 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню не встановлено.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 14 листопада 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради про стягнення середньої заробітної плати та компенсації основної відпустки за час вимушеного прогулу відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя С. П. Штелик