Ухвала
Іменем України
03 червня 2019 року
м. Київ
справа № 699/1337/18
провадження № 61-8519ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 11 січня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Корсунь-Шевченківський районний відділ державного підприємства Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою, про визнання права власності на земельну ділянку, визнання частково протиправним проекту землеустрою, зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язання утриматись від дій ,
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Корсунь-Шевченківський районний відділ державного підприємства Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою, про визнання права власності на земельну ділянку, визнання частково протиправним проекту землеустрою, зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язання утриматись від дій ,
Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 11 січня 2019 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 11 січня 2019 року без змін.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного суду,ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права..
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Частиною другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, повертаючи позовну заяву, виходив з того, що позивачем не було усунуто недоліки у строк вказаний в ухвалі суду першої інстанції від 19 грудня 2018 року, якою залишено без задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору, а позовну заяву без руху.
Частиною першою статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору суд першої інстанції врахував надані докази щодо майнового стану позивача та зробив висновок про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), «сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету» («Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), №28249/95, ЄСПЛ від 19 червня 2001 року.
Разом з тим, в указаному рішенні від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia) від 20 лютого 2014 року).
Отже, висновки суду першої та апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судами правильно застосовані, оскільки ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали суду першої інстанції про усунення недоліків позовної заяви.
Із оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 11 січня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Корсунь-Шевченківський районний відділ державного підприємства Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою, про визнання права власності на земельну ділянку, визнання частково протиправним проекту землеустрою, зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язання утриматись від дій, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська
В. М. Коротун
В. П. Курило