Ухвала
07 червня 2019 року
м. Київ
справа № 461/4565/18
провадження № 61-10427ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київгаз» про захист прав споживачів, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Київгаз» (далі -
ПАТ «Київгаз»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього заборгованість за спожитий природний газ
у розмірі 35 364,51 грн, інфляційне збільшення заборгованості у розмірі
12 036,34 грн, 3 % річних у розмірі 2 122,32 грн.
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Київгаз», в якому просив визнати неправомірним здійснення
ПАТ «Київгаз» перерахунку річних обсягів споживання природного газу за 2014 рік в обсязі, що перевищує 6 000 куб. м та зобов'язати ПАТ «Київгаз» здійснити перерахунок річного обсягу споживання природного газу за
2014 рік за ціною річного обсягу спожитого газу, що не перевищував
6 000 куб. м на рік за цінами, що діяли на момент перерахунку та виключити неправомірно нараховану заборгованість, визнати неправомірним відключення від системи газопостачання належного йому будинку АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача відновити за власний рахунок газопостачання до цього будинку.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року позов ПАТ «Київгаз» задоволено. З урахуванням виправленої ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року описки, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Київгаз» заборгованість
за спожитий природний газ у розмірі 35 364,51 грн, інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 12 036,34 грн, 3% річних у розмірі 2 122,32 грн
та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року залишено без змін.
У травні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій, посилаючись
на неправильне застосування судами норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Київгаз» відмовити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі становить 49 523,17, яка станом
на 01 січня 2019 року не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 * 500 = 960 500).
Предметом спору в цій справі є стягнення заборгованості за спожитий природний газ; захист прав споживачів, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Верховний Суд урахував ціну позову, предмети позовів, складність та прийшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене у малозначній справі.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню,
у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389,
пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду
від 24 квітня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київгаз» про захист прав споживачів, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Воробйова