Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 754/12811/16-ц
провадження № 61-1166св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Деснянський районний відділ Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління в м. Києві в особі державного виконавця Заяць Ольги Вікторівни,
третя особа- ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 року у складі судді
Панченко О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М.,
Поліщук Н. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
19 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління в м. Києві в особі державного виконавця Заяць О. В. (далі - Деснянський РВ ДВС м. Київ ГТУ в місті Києві), третя особа - ОСОБА_2 , про встановлення розміру заборгованості за аліментами і звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
Позовна заява мотивована тим, що з 04 червня 2011 року ОСОБА_1 перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2015 року розірвано. Від даного шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області
від 16 травня 2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від всіх видів доходів, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, а саме з 06 квітня 2012 року.
02 жовтня 2015 року постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа, виданого 13 червня 2012 року на виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2012 року.
Відповідно до розрахунку, здійсненого державним виконавцем, станом
на 09 грудня 2015 року у позивача утворилась заборгованість за аліментами у розмірі 21 255,53 грн.
16 грудня 2015 року постановою державного виконавця виконавче провадження закінчено.
Постановою державного виконавця від 30 грудня 2015 року вдруге відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа, виданого 13 червня 2012 року на виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2012 року.
Посилаючись на те, що при здійсненні розрахунку заборгованості державний виконавець повинен був керуватися частиною дев'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_1 , з урахуванням змінених та уточнених позовних вимог, просив суд встановити розмір заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі виконавчого листа, виданого 13 червня 2012 року Броварським міськрайонним судом Київської області, у розмірі 3 276,93 грн за період жовтень-грудень 2015 року з моменту повторної подачі виконавчого листа ОСОБА_2 і відкриття виконавчого провадження державним виконавцем; звільнити його від стягнення залишку заборгованості в розмірі
21 255,53 грн, нарахованого державним виконавцем згідно з розрахунком від 09 грудня 2015 року за період з 14 листопада 2013 року по вересень
2015 року внаслідок не пред'явлення без поважних причин виконавчого листа до виконання ОСОБА_2 , на користь якої присуджено аліменти.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено заборгованість ОСОБА_1 за аліментам, які стягуються на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 на підставі виконавчого листа № 2/1007/1668/12, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області від 13 червня 2012 року, в розмірі 3 276,93 грн за жовтень-грудень 2015 року з моменту повторної подачі виконавчого листа ОСОБА_2 - 03 серпня 2015 року і відкриття провадження державним виконавцем.
Звільнено ОСОБА_1 від сплати залишку заборгованості за аліментами
в розмірі 21 255,53 грн, нарахованої державним виконавцем згідно
з розрахунком заборгованості від 09 грудня 2015 року за період
з 14 листопада 2013 року по вересень 2015 року внаслідок непред'явлення без поважних причин виконавчого листа до виконання стягувачем
ОСОБА_2 на користь якої присуджено аліменти.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 липня 2018 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що, нараховуючи заборгованість з листопада 2013 року, державним виконавцем було залишено поза увагою те, що виконавчий лист не перебував на виконанні в цей час, а розрахунок заборгованості в даний період був проведений державним виконавцем лише на підставі заяви стягувача. Виконавче провадження було відкрито лише у жовтні 2015 року, тому тільки після цього державний виконавець мала право нараховувати заборгованість, яка за три місяці (жовтень-грудень 2015 року) складає 3 276,93 грн. Отже, є підстави відповідно до статті 197 СК України звільнити позивача від сплати заборгованості за аліментами, яка виникла до пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що жодною нормою не передбачено, що суд може встановити заборгованість за якийсь період, а зазначено, що у разі спору розмір заборгованості визначається виконавцем або судом. Отже, суд, розглядаючи спір про визначення розміру заборгованості за виконавчим листом, повинен був витребувати від виконавця довідку про розмір заборгованості на день розгляду справи і визначити її загальний розмір на дату винесення рішення, а не встановити заборгованість за аліментами станом на грудень 2015 року згідно з довідкою державного виконавця від 09 грудня 2015 року. Тому оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, та ухвалені з порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 20 травня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 04 червня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області
від 16 травня 2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від всіх видів доходів, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, а саме з 06 квітня 2012 року.
Вказане рішення набрало законної сили, в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось.
13 червня 2012 року на виконання вказаного рішення суду Броварським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист.
Постановою державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у місті Києві від 02 жовтня 2015 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа від 13 червня 2012 року, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області. Також державним виконавцем було здійснено розрахунок заборгованості за аліментами, яка станом на 01 жовтня 2015 року склала 20 866,84 грн.
Постановою державного виконавця від 12 жовтня 2015 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.
Відповідно до довідки про розрахунок заборгованості за аліментами
від 09 грудня 2015 року, складеної ВДВС Деснянського РУЮ у місті Києві, станом на 01 грудня 2015 року розмір заборгованості склав 21 255,53 грн.
Постановою державного виконавця від 16 грудня 2015 року виконавче провадження закінчено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
30 грудня 2015 року державним виконавцем ВДВС Броварського МРУЮ Київської області вдруге винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа від 13 червня 2012 року, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов, апеляційний суд виходив з того, що, нараховуючи заборгованість за період з листопада 2013 року по вересень 2015 року державним виконавцем було залишено поза увагою те, що виконавчий лист не перебував на виконанні в цей час, а розрахунок заборгованості в даний період був проведений державним виконавцем лише на підставі заяви стягувача. Тому, на підставі частини третьої статті 197 СК України суд вважав за можливе звільнити позивача від сплати заборгованості по аліментам, яка виникла до пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку заборгованості за аліментами, складеного державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у місті Києві від 09 грудня 2015 року станом на 01 грудня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів склала 21 255,53 грн.
Зазначений розрахунок є чинним.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 14 ЦПК України (в редакції, чинній на момент набрання рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2012 року законної сили) судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року)
Відсутність гарантії виконання судового рішення у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачені гарантії надані сторонам - справедливий, відкритий і швидкий розгляд.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від всіх видів доходів, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, а саме з 06 квітня 2012 року.
Вказане рішення набрало законної сили.
Проте, апеляційний суд не врахував, що законних підстав для звільнення як від обов'язку утримувати дитину, так і від сплати залишку заборгованості за аліментами позивач не зазначив та відповідних доказів не надав.
Позивач зобов'язаний сплачувати аліменти та як один з батьків несе обов'язок надавати дитині допомогу (аліменти) не лише на підставі рішення суду, а й з факту народження дитини згідно з вимогами СК України.
Отже, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 був обізнаний зі змістом рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини та знав про свій обов'язок з їх сплати, вказане рішення та визначений розмір заборгованості не оскаржував, однак доказів на підтвердження добровільної їх сплати не надав.
Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що він проживав із колишньою дружиною та дитиною, віддавав дружині усю заробітну плату, оскільки вчинення вказаних дій не знімає з батька обов'язок зі сплати аліментів на утримання сина.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги про встановлення заборгованості за аліментами у розмірі
3 276,93 грн та звільнення від сплати залишку заборгованості за аліментами у розмірі 21 255,53 грн, апеляційний суд не звернув уваги на те, що дійсний розмір заборгованості за аліментами за спірні періоди не встановлено на підставі належних доказів у справі та не усунув недоліки, допущені судом першої інстанції.
Крім того, апеляційний суд не врахував, що частина третя статті 197 СК України, на підставі якої суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для звільнення від сплати залишку заборгованості за період з 14 листопада 2013 року по вересень 2015 року, була виключена на підставі Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, який набрав чинності 02 жовтня 2016 року, разом з тим, з позовом ОСОБА_1 звернуся 19 жовтня 2016 року.
Таким чином, апеляційний суд не надав належної оцінки тому, що, звертаючись з позовною вимогою про звільнення від сплати залишку заборгованості за аліментами на підставі частини третьої статті 197 СК України, вказана норма права втратила чинність та не передбачала такого права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Оскільки суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірив доводи сторін і надані на їх підтвердження докази, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати нові докази та давати їм оцінку, то постанова апеляційного суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська