Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа № 2-3523/08
провадження № 61-46499св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Харківська міська рада, Споживче товариство «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,
Описова частина
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, Споживчого товариства «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж» про визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на праві власності належать квартири № 74, 75 на АДРЕСА_2 .
З метою зміни функціонального призначення зазначених квартир позивач провів їх реконструкції під нежитлові приміщення з обладнанням окремого входу, прибудовою тамбуру та кабінету.
Загальна площа нежитлових приміщень першого поверху № 74-1 - 74-7 у літ. «А-9» після реконструкції складає 82 кв. м, з яких основна площа - 61,8 кв. м, допоміжна - 20,2 кв. м. Після реконструкції загальна площа нежитлових приміщень першого поверху № 75-1 - 75-6 літ. «А-9» складає 51 кв. м., з яких основна площа - 33,1 кв. м, допоміжна - 17,9 кв. м.
У зв'язку із тим, що реконструкція, облаштування та прибудова зазначених вище нежитлових приміщень були проведені без належного дозволу на початок будівельних робіт, позивач позбавлений можливості визнати право власності на зазначені нежитлові приміщення.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати право власності на нежитлові приміщення першого поверху № 75-1 - 75-6 в літ. «А-9» на АДРЕСА_2 ; визнати за ним право власності на нежитлові приміщення першого поверху № 74-1 - 74-7 в літ. «А-9» на АДРЕСА_2.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 12 серпня 2008 року позов задоволено.
Визнано право власності на нежитлові приміщення першого поверху № 75-1 - 75-6 в літ. «А-9», загальною площею 51 кв. м, основна площа складає 31,1 кв. м, допоміжна - 17,9 кв. м, на АДРЕСА_2 .
Визнано право власності на нежитлові приміщення першого поверху № 74-1 - 74-7 в літ. «А-9», загальною площею 82 кв. м., основна площа складає 61,8 кв. м, допоміжна - 20,2 кв. м, на АДРЕСА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано ним, що здійснена позивачем самостійна реконструкція та прибудова нежитлових приміщень першого поверху № 75-1 - 75-6 та 74-1 - 74-7 в літ. «А-9» на АДРЕСА_2 з облаштуванням окремого виходу відповідає встановленим будівельним, технічним, пожежним та санітарним нормам. Позовні вимоги є обґрунтованими, законними та підтверджені матеріалами справи.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що квартири № 74, 75 на АДРЕСА_2 були передані в іпотеку Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ СР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 , тому він не мав права без дозволу іпотекодержателя здійснювати перебудову або перепланування предмета іпотеки. Банк до участі у справі не був залучений судом першої інстанції.
При розгляді справи суд першої інстанції у порушення норм процесуального права не повно з'ясував обставини справи щодо обтяжень іпотекою нерухомого майна, яке є предметом спору, перевів об'єкти самочинного будівництва із житлового у нежитловий фонд, не залучивши до участі у справі ПАТ «Укрсоцбанк», при цьому вирішив питання про його (банка) права та обов'язки, постановив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На стадії апеляційного провадження ЦПК України не передбачено залучення до участі у справі відповідачів та третіх осіб, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, зокрема, що ОСОБА_1 не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, тому суд апеляційної інстанції розглянув справу за його відсутності.
Крім того, ПАТ «Укрсоцбанк» вказало неправдиві відомості в апеляційній скарзі, що про рішення суду першої інстанції воно дізналося лише у лютому 2018 року, оскільки до заяви банку про видачу виконавчого напису нотаріуса, який вичинено 19 вересня 2017 року, було додане вказане рішення місцевого суду.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
10 квітня 2019 справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 20 лютого 2008 року та витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03 березня 2008 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належать квартири № 74 та 75 на АДРЕСА_2 .
Апеляційний суд встановив, що 13 липня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 34 712 дол. США зі сплатою 13 % річних з кінцевим терміном повернення до 10 липня 2022 року.
Додатковою угодою від 15 липня 2009 року до кредитного договору від 13 липня 2007 року сторони цього правочину домовились про реструктуризацію заборгованості за кредитом, про зміну відсоткової ставки до 14 % річних, починаючи з 20 жовтня 2008 року, та про зміну кінцевого терміну повернення заборгованості до 10 липня 2027 року.
З метою забезпечення виконання договору кредиту від 13 липня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, до якого 02 жовтня 2008 року та 15 липня 2009 року було внесено зміни. Предметом цього іпотечного договору є квартира № 75 на АДРЕСА_2 .
Апеляційний суд також встановив, що 31 липня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 укладено договір кредиту, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 64 160 дол. США зі сплатою 12,85 % річних з кінцевим терміном повернення до 10 липня 2022 року.
Додатковою угодою від 15 липня 2009 року до кредитного договору від 31 липня 2007 року сторони цього правочину домовились про реструктуризацію заборгованості за кредитом, про зміну відсоткової ставки до розміру 13,85 % річних, починаючи з 20 жовтня 2008 року, та про зміну кінцевого терміну повернення заборгованості до 10 липня 2027 року.
З метою забезпечення виконання договору кредиту від 31 липня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, до якого 02 жовтня 2008 року та 15 липня 2009 року було внесено зміни. Предметом цього іпотечного договору є квартира № 74 на АДРЕСА_2 .
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 виконав реконструкцію квартири № 74 на АДРЕСА_2 під нежитлові приміщення з обладнанням окремого виходу та прибудовою тамбуру, зокрема, самочинно реконструйовані приміщення № 74-1, 74-2, 74-3, 74-4, 74-5, 74-6, 74-7.
Відповідно до технічного паспорта від 08 травня 2008 року загальна площа нежитлових приміщень першого поверху № 74-1 - 74-7 в літ. «А-9» на АДРЕСА_2 після реконструкції, облаштування окремого входу та прибудовою тамбуру складає 82 кв. м, з яких основна площа - 61,8 кв. м, допоміжна площа - 20,2 кв. м.
Також позивачем з метою зміни функціонального призначення квартири № 75 на АДРЕСА_2 ОСОБА_1 проведено її реконструкцію під нежитлові приміщення з обладнанням окремого входу, прибудовою тамбуру та кабінету, зокрема, самочинно реконструйовані приміщення № 75-1, 75-2, 75-3, 75-4, 75-5, 75-6.
Відповідно до даних технічної інвентаризації від 08 травня 2008 року загальна площа нежитлових приміщень першого поверху № 75-1 - 75-6 в літ. «А-9» на АДРЕСА_2 після реконструкції, облаштування окремого входу, прибудовою тамбуру та кабінету складає 51 кв. м, з яких основна площа - 33,1 кв. м, допоміжна площа - 17,9 кв. м.
Суд першої інстанції також встановив, що згідно з технічним висновком про стан будівельних конструкцій, який складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Модулор-Сервіс», ознак порушення цілісності та зменшення несучої спроможності несучих конструкцій після проведення реконструкції, прибудови приміщень та обладнання окремого виходу не виявлено, стан будівельних конструкцій - задовільний, усі будівельні матеріали та вироби мають сертифікати на використання на території України. Відповідно до технічного висновку подальша експлуатація зазначених нежитлових приміщень першого поверху № 74-1 - 74-7 та 74-1 - 74-6 на АДРЕСА_2 можливе за призначенням в якості нежитлових.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Порядок призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції визначено статтею 366 ЦК України, відповідно до абзацу другого частини першої якої про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
Повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.
Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини перша-четверта статті 128 ЦПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказував, що апеляційний суд не повідомив його про дату, час і місце судового засідання.
У матеріалах справи відсутні докази повідомлення ОСОБА_1 про розгляд апеляційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк».
Матеріали справи містять судові повістки-повідомлення про розгляд справи, однак не містять даних про отримання цих повісток-повідомлень ОСОБА_1
Так, вказані судові повістки були надіслані ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 , проте позивач, як вбачається з касаційної скарги та доданих до неї матеріалів проживає за адресою: АДРЕСА_9 .
У матеріалах справи також відсутні докази повідомлення у будь-який інший спосіб ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, справу розглянуто апеляційним судом за відсутності учасника справи ( ОСОБА_1 ) який не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 401, 411 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
А. І. Грушицький
В. В. Сердюк