Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа № 757/47574/16-ц
провадження № 61-41269св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Генеральна прокуратура України,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Смізюк Оксаною Олегівною, на постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г.,
Кирилюк Г. М., Лапчевської О. Ф.,
Короткий зміст позовних вимог:
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, треті особи: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що з квітня 2010 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника прокурора Печерського району міста Києва. В період з травня 2012 року по липень 2014 року обіймав посаду першого заступника прокурора Печерського району міста Києва. В подальшому, в липні 2014 року, переведений на посаду прокурора Приморського району міста Одеси. Наказом Генерального прокурора України № 210к від 23 березня 2015 року, позивача звільнено з посади прокурора Приморського району міста Одеси у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України. Відповідно до вказаного наказу, підставою до звільнення позивача стала довідка про результати вивчення особової справи від 11 березня 2015 року та заява позивача. Жодної заяви, в якій би позивач надав згоду на своє звільнення, позивачем не надавалось. В довідці про вивчення особової справи щодо застосування заборон, визначених Законом України «Про очищення влади» від 11 березня 2015 року зазначено (пряма цитата): Водночас, ОСОБА_1 у період з 21 листопада 2013 року
по 22 лютого 2014 року обіймав посаду, віднесену до категорії заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, передбачену пунктом 4 частиною другою статті 3 Закону України «Про очищення влади» та не був звільнений з неї за власним бажанням, а тому до нього застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону». У вказаній довідці зазначено ім'я позивача, прізвище та місце роботи, а також інформація, яка має явно негативний та наклепницький характер в частині неможливості проходження позивачем державної служби.
Про існування зазначеної довідки позивачу стало відомо 30 вересня
2016 року.
На думку позивача, він не відповідає жодному критерію визначеним законом України «Про очищення влади», відтак заборони, передбачені цим Законом не можуть бути застосовані до нього. Зазначена інформація та копія довідки про вивчення особової справи щодо застосування заборон, визначених Законом України «Про очищення влади» від 11 березня 2015 року розповсюджена Генеральної прокуратурою України листом № 11-22909-16 від 25 лютого
2016 року на ім'я адвоката ОСОБА_5 та листом № 11-22909-16 від 25 лютого 2016 року на ім'я народного депутата України ОСОБА_6
Інформація розповсюджена відповідачем принижує честь та гідність позивача, може зашкодити діловій репутації, позбавити права на вільний вибір та ряд занять в межах державної служби, оскільки містить не оціночні судження, а твердження про вчинення позивачем протиправних дій (зайняття посади, зазначеної в переліку положень Закону України «Про очищення влади). Інформація, яка була розповсюджена, в частині поширення дії положень Закону України «Про очищення влади», не відповідає дійсності, тобто є недостовірною, порушує немайнові права позивача, і як наслідок, підлягає спростуванню.
ОСОБА_1 просив визнати недостовірною інформацію, поширену Генеральною прокуратурою України у довідці про вивчення особової справи щодо застосування заборон, визначених Законом України «Про очищення влади», а саме - передбачених пунктом 4 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» відносно ОСОБА_1 , зобов'язати Генеральну прокуратуру України скласти нову редакцію довідки про вивчення особової справи щодо застосування заборон, визначених Законом України «Про очищення влади» щодо незастосування до позивача заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
У червні 2017 року ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та просив визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, викладену Генеральною прокуратурою України у листі від 25 лютого 2016 року за № 11-22909-16 на ім'я адвоката ОСОБА_5, а також у листі від 25 лютого 2016 року за № 11-22909-16 на ім'я Народного депутата України ОСОБА_6 , а саме: « ОСОБА_1 у період з 21 листопада
2013 року по 22 лютого 2014 року обіймав посаду першого заступника керівника прокурора Печерського району міста Києва та не був звільнений з неї за власним бажанням, тобто до нього застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» на основі критерію, визначеного пунктом 4 частини другої статті 3 цього Закону», зобов'язати Генеральну прокуратуру України повідомити адвоката ОСОБА_5 та Народного депутата України ОСОБА_6 про ухвалене у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання недостовірною інформації, рішення суду упродовж 20 днів з дня набрання рішення законної сили.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2017 року, з урахуванням ухвали печерського районного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено.
Визнано недостовірною, такою що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, викладену Генеральною прокуратурою України в листі від 25 лютого 2016 року за № 11-22909-16 на ім'я адвоката ОСОБА_5, а також у листі від 25 лютого 2016 року за № 11-22909-16 на ім'я Народного депутата України ОСОБА_6 , а саме:
« ОСОБА_1 у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймав посаду першого заступника керівника прокурора Печерського району міста Києва та не був звільнений з неї за власним бажанням, тобто до нього застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» на основі критерію, визначеного пунктом 4 частини другої статті 3 цього Закону».
З метою спростування недостовірної інформації, зобов'язано Генеральну прокуратуру України повідомити адвоката ОСОБА_5 та Народного депутата України ОСОБА_6 про ухвалене у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання недостовірною інформації, рішення суду упродовж 20 днів з дня набрання рішення законної сили.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що поширена стосовно позивача інформація є негативною, не відповідає дійсності, порушує його немайнові права та підлягає спростуванню.
Постановою апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу представника Генеральної прокуратури України - Хорольського С. В. задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправдивості інформації про проходження ним публічної служби в органах прокуратури на посаді, на яку поширюється дія Закону України «Про очищення влади». Відомості, зазначені у довідці, позивачем не оспорювались. Інформація надана відповідачем адвокату та Народному депутату України, не є негативною та не містить будь-яких конкретних звинувачень про вчинення позивачем протиправних дій.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
24 липня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Смізюк О. О. через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2018 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом проігноровано наявність усіх обставин, які є юридичним складом правопорушення для задоволення позову при розгляді справи щодо захисту честі, гідності та ділової репутації та необґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.
Дії Генеральної прокуратури України містять усі необхідні ознаки правопорушення щодо поширення недостовірної інформації.
Суд не надав належної оцінки висновкам експертів.
Інформація розповсюджена відповідачем принижує честь та гідність позивача, може зашкодити ділові репутації, позбавити права на вільний вибір та рід занять в межах державної служби, оскільки містить не оціночні судження, а твердження про вчинення позивачем протиправних дій.
Віднесення позивача до вказаної категорії осіб, та поширення такої недостовірної інформації, що він начебто підпадає під такий перелік, безумовно порушило особисті немайнові права на повагу до гідності, честі та ділової репутації позивача, дискредитувало його в очах невизначеного кола осіб.
Доводи інших учасників справи:
31 серпня 2018 року генеральна прокуратура України через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Смізюк О. О.залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 червня
2018 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року поновлено представнику ОСОБА_1 ? Смізюк О. О. строк на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Печерського районного суду міста Києва.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи:
Генеральною прокуратурою України на ім'я адвоката ОСОБА_5 був направлений лист від 25 лютого 2016 року № 11-22909-16 року та лист на ім'я народного депутата України ОСОБА_6 від 25 лютого 2016 року
№ 11-22909-16 наступного змісту:
« ОСОБА_1 у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймав посаду першого заступника керівника прокурора Печерського району міста Києва та не був звільнений з неї за власним бажанням, тобто до нього застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» на основі критерію, визначеного пунктом 4 частини другої статті 3 цього Закону».
Генеральна прокуратура України у своєму листі від 10 вересня 2015 року
№ 19/4-1286 вих. 15 повідомила, що наказом від 08 жовтня 2012 року № 144ш затверджено структуру та штатну численність прокуратури міста Києва, відповідно до якої в прокуратурах Деснянського, Оболонського, Печерського, Подільського, Святошинського, Солом'янського та Шевченківського районів встановлені посади першого заступника прокурора району. У прокуратурах Голосіївського, Дарницького та Дніпровського районів міста Києва посади перших заступників прокурорів районів не встановлювалися.
Відповідно до довідки про результати вивчення особової справи щодо застосування заборон, визначених Законом України «Про очищення влади»
від 11 березня 2015 року, складеної старшим прокурором відділу роботи з кадрами територіальних прокуратур Мерденовим Ю. Ю. 11 березня 2015 року, погодженої начальником відділу роботи з кадрами територіальних прокуратур Мартем'яновим Р. М. та начальником Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України Горбанем О. П.,
ОСОБА_1, у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймав посаду, віднесену до категорії заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, передбачену пунктом 4 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» та не був звільнений з неї за власним бажанням, а тому до нього застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону.
Відповідно до наказу № 210к від 23 березня 2015 року, старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Приморського району міста Одеси Одеської області у зв'язку з припиненням трудового договору, відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня
2015 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Одеської області, треті особи: Міністерство юстиції України, прокурор Приморського району міста Одеси, про визнання дій протиправними та скасування наказу № 210к від 23 березня
2015 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, - відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, постанову Одеського окружного адміністративного суду
від 14 грудня 2015 року скасовано, ухвалено нову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано незаконним наказ
від 23 березня 2015 року № 210к про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора Приморського району міста Одеси у зв'язку з припинення трудового договору, відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Приморського району міста Одеси, стягнуто з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 березня 2015 року по 18 квітня 2018 року у розмірі 294 679,00 грн, в решті позовних вимог відмовлено.
Норми права, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах:
Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:
Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправдивості інформації про проходження ним публічної служби в органах прокуратури на посаді, на яку поширюється дія Закону України «Про очищення влади». Відомості, зазначені у довідці, позивачем не оспорювались. Інформація надана відповідачем адвокату та Народному депутату України, не є негативною та не містить будь-яких конкретних звинувачень про вчинення позивачем протиправних дій. Аналіз заявлених вимог, дає підстави дійти висновку про те, що їх суть полягає в спростуванні застосування до нього заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», у зв'язку із перебуванням на вказаній посаді.
Крім того, під час розгляду адміністративної справи про поновлення ОСОБА_1 на посаді, судами була надана правова оцінка застосування до нього заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади», з чого слідує що позивач скористався встановленим законом порядком оскарження, перевірки та оцінки доказу, а саме довідки, у якій викладена інформація, яка на думку позивача є недостовірною.
За таких обставин, не може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації інформація, яка була підставою пред'явленого позову про поновлення на роботі.
Щодо доводів касаційної скарги:
Посилання позивача на висновки науково-правових експертиз Інституту держави і права імені В. М. Корецького та Національного університету «Одеська юридична академія» стосовно тлумачення положень Законів України «Про очищення влади» та «Про прокуратуру», не стосуються предмету розгляду даної справи, оскільки вони лише розмежовують посади у системі прокуратури України, а позивач просить спростувати інформацію стосовно застосування до нього Закону України «Про очищення влади».
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до правил статті 400 ЦПК України виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 червня
2018 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Смізюк Оксани Олегівни залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко