Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 128/2439/16-ц
провадження № 61-6579 ск 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
представник відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року у складі судді Саєнко О. Б. та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2019 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1 .
В установленому законом порядку вона звернулася із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті брата до Першої вінницької державної нотаріальної контори. Також до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася донька ОСОБА_5 - ОСОБА_3
15 грудня 2006 року її брат - ОСОБА_5 - розірвав шлюб зі своєю дружиною ОСОБА_6 , матір'ю відповідачки, після чого остання з ОСОБА_3 переїхали та проживали окремо.
Спадкодавець був тяжко хворим, унаслідок чого він не мав можливості самостійно вести домогосподарство, потребував постійного стороннього догляду, у встановленому законом порядку був визнаний інвалідом ІІ групи за загальним захворюванням безстроково. Відповідачка, маючи можливість надавати своєму батькові допомогу, піклуватися про нього, навідувати проте цього не робила, участі в його утриманні не брала, не бажала йому допомагати, не проживала з ним.
Вона, як рідна сестра ОСОБА_5 , змушена була піклуватися про нього, нести пов'язані з цим матеріальні витрати, піклуватися про стан його здоров'я, проводити ремонтні роботи його будинку. За власні кошти вона здійснила поховання ОСОБА_5 , а відповідачка участі у цих витратах не брала. Вважала, що унаслідок вищевказаних обставин ОСОБА_3 слід усунути від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не довела потребу спадкодавця у допомозі від відповідачки за умови надання йому допомоги ОСОБА_1 , рідною сестрою, що він звертався до відповідачки з вимогою про надання такої допомоги, а ОСОБА_3 свідомо ухилялася від надання допомоги батьку, що вона мала змогу надавати таку допомогу. Відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від права на спадкування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено факт того, що спадкодавець у зв'язку з похилим віком і тяжкою хворобою вимагав саме від відповідачки допомоги, а остання свідомо ухилялась від надання такої допомоги. Таким чином, не встановлено факт навмисного ухилення ОСОБА_3 від надання допомоги своєму батькові та потребу останнього у цій допомозі, у тому числі з огляду на те, що ОСОБА_1 утримувала ОСОБА_5 .Відсутність участі відповідачки у витратах на поховання спадкодавця відповідно до положень частини п'ятої статті 1224 ЦК України не вважається ухиленням від надання допомоги спадкодавцеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами належним чином не досліджено показань свідків та не спростовано їх. Крім того, судами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення посмертної судово-медичної експертизи, оскільки лист комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» від 10 серпня 2018 року не спростовує факт знаходження спадкодавця у безпорадному стані. Відповідачка самоусунулась від надання допомоги спадкодавцю, який за життя її постійно потребував.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 128/2439/16-ц з Вінницького районного суду Вінницької області.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що сторони у справі є спадкоємцями ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до положень частини п'ятої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту частини п'ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Ураховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про те, що позивачкою не надано належних, допустимих та безспірних доказів, що є її процесуальним обов'язком, щодо ухилення відповідачки від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме відповідачки. Крім того, належними доказами не підтверджено, що спадкодавець мав потребу у постійному, довічному сторонньому догляді, у тому числі з боку відповідачки, що є процесуальним обов'язком позивача (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року).
Суди дійшли вірного висновку про те, що оскільки одночасне настання наведених вище обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності не підтверджено відповідними доказами, тому відповідачка, як спадкоємець не може бути усунута від спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_5
Доводи касаційної скарги про те, що судами належним чином не досліджено показань свідків та не спростовано їх, відповідачка самоусунулась від надання допомоги спадкодавцю направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання касаційної скарги на те, що безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення посмертної судово-медичної експертизи, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються встановленими судами обставинами, а саме спадкодавець, ОСОБА_5 , був особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, останній мав захворювання серця, що підтверджується копіями медичних документів. Згідно з листом комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» від 10 серпня 2017 року померлий ОСОБА_5 мав інвалідність II групи загального захворювання, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до записів в амбулаторній карті спадкодавець сторонньої допомоги у період з 01 січня 2013 року по 26 грудня 2015 року не потребував, самостійно відвідував лікаря, консультації, обстеження.
Тобто, доводи касаційної скарги законність і обґрунтованість судових рішень не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк