Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 766/9527/16-ц
провадження № 61-32929св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Антонівської селищної ради м. Херсона,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Акціонерна компанія «Олімп», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа - Херсонська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Антонівської селищної ради м. Херсона на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 лютого 2017 року у складі судді Гаврилова Д. В., та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 01 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Пузанової Л. В., Семиженка Г. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року заступник прокурора Херсонської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Антонівської селищної ради м. Херсона до Товариства з обмеженою відповідальністю «АК «Олімп» (далі - ТОВ «АК «Олімп»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Херсонська міська рада, про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу недобудованого нерухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що на час звернення до суду із цим позовом у фактичному володінні відповідача ТОВ «АК «Олімп» перебуває земельна ділянка площею 26 912 кв.м, яка розташована на території Антонівської селищної ради м. Херсона. Термін дії договору оренди цієї земельної ділянки закінчився, проте відповідач без достатніх правових підстав продовжує її утримувати. Під час перевірки встановлено, що на території згаданої земельної ділянки ТОВ «АК «Олімп» має у власності об'єкт незавершеного будівництва - недобудований причал готовністю 58 %, ворота № 2, залізничну дорогу № 3, мостіння № 1, що знаходяться за адресою: м. Херсон, річка Дніпро, в районі Херсонського заводу «Скловиробів». Право власності на вказані об'єкти набуто відповідачем на підставі спірних договорів. Прокурор вважає, що право власності набуто відповідачем неправомірно, оскільки в порушення положень договору оренди земельної ділянки відповідач самочинно збудував вказане нерухоме майно, право власності на це майно у сторін спірних договорів не виникало, не реєструвалось, а тому не могло відчужуватись.
З урахуванням наведеного, прокурор просив визнати недійсними договір дарування недобудованого причалу по переробці та перевезенню вантажів готовністю 58%, воріт № 2, залізничної дороги № 3, мостіння № 1, що знаходиться за адресою: м. Херсон, річка Дніпро, в районі Херсонського заводу «Скловиробів», укладений 27 січня 2003 року між ТОВ «АК «Олімп» та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір дарування недобудованого причалу по переробці та перевезенню вантажів готовністю 58%, воріт № 2, залізничної дороги № 3, мостіння № 1, що знаходиться за адресою: м. Херсон, річка Дніпро, в районі Херсонського заводу «Скловиробів», укладений 21 червня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, укладений 17 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ «АК «Олімп»; витребувати на користь Антонівської селищної ради м. Херсона із незаконного володіння ТОВ «АК «Олімп» земельну ділянку площею 26 912 кв.м, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , нормативна грошова оцінка якої складає 3 437 200,64 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14 грудня 2016 року позовні вимоги в частині витребування спірної земельної ділянки із незаконного володіння залишені без розгляду, у зв'язку із знаходженням у провадженні господарського суду Херсонської області справи за аналогічним позовом (справа 923/884/16).
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 07 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не навів суду жодної норми права, яка б була порушена відповідачами під час укладання оспорюваних угод, насамперед, договору дарування від 27 січня 2003 року, саме недійсність цього договору є підставою, на думку позивача, недійсності решти договорів, які було укладено щодо спірного майна. Крім того, спірна земельна ділянка з травня 2013 року визнана комунальною власністю Антонівської селищної територіальної громади міста Херсона в особі Антонівської селищної ради. Таким чином, на момент укладення оспорюваних договорів від 27 січня 2003 року, 21 червня 2010 року та 17 грудня 2010 року жодним чином не були порушені права і інтереси Антонівської селищної ради м. Херсона, а отже прокурором не правильно визначено орган, в інтересах якого подано позов.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 01 серпня 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області, який діяв в інтересах держави в особі Антонівської селищної ради м. Херсона відхилено.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 лютого 2017 року залишено без змін.
Скасовано заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 13 липня 2017 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У серпні 2017 року заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Антонівської селищної ради м. Херсона подав засобом поштового зв'язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, та ухвалити у справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду про те, що Антонівська селищна рада м. Херсона набула повноваження власника спірної земельної ділянки з 2013 року є помилковими, оскільки розпорядником земельної ділянки, яку надано у тимчасове користування на умовах оренди ТОВ «АК «Олімп» Антонівська селищна рада м. Херсона стала саме з 10 березня 1994 року, а отже договір оренди був укладений 01 квітня 1994 року між ТОВ «АК «Олімп» та виконавчим комітетом Херсонської міської ради поза межами компетенції останнього.
Крім того прокурор зазначав, що також помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідач ТОВ «АК «Олімп» отримало всі дозвільні документи на будівництво.
Водночас прокурор у касаційний скарзі посилається на те, що укладення оспорюваних договорів прямо впливає на реалізацію Антонівською селищною радою м. Херсона, як власником орендованої землі комунальної власності, можливості ініціювання повернення земельної ділянки внаслідок припинення орендних відносин на умовах договору.
31 серпня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу та матеріали касаційного провадження 01 червня 2018 передано до Верховного Суду.
Інші учасники справи своїм правом на надання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористались.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновків про залишення без задоволення касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 17 лютого 1994 року № 94 відведено АК «Олімп» у тимчасове користування строком на 20 років на умовах оренди земельну ділянку площею 2,69 га, інших угідь із земель запасу (колишня ділянка мостозагону № 73) з правом наступного викупу для обладнання портового майданчика по переробці та перевалці вантажів.
На виконання вказаного рішення, 01 квітня 1994 року між виконавчим комітетом Херсонської міської ради та АК «Олімп» укладено договір оренди, відповідно до умов якого виконавчим комітетом Херсонської міської ради передано, а АК«Олімп» прийнято у тимчасове користування земельну ділянку площею 2,69 га (пункт 1.1 Договору).
Відповідно до пункту 1.2 договору оренди земельну ділянку надано АК «Олімп» на умовах оренди строком на 20 років для обладнання портового майданчика по переробці та перевалці вантажів.
Згідно з абзацом 8 підпункту «б» пункту 3.2 договору оренди АК «Олімп» після закінчення строку дії договору зобов'язана привести земельну ділянку у належний санітарний стан, придатний для використання, і передати її міськвиконкому в установленому порядку.
Спірна земельна ділянка розташована у межах населеного пункту смт Антонівка міста Херсона та відповідно до постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року у справі №2-а-6394/11/2170 з травня 2013 року перебуває у комунальній власності Антонівської селищної територіальної громади міста Херсона в особі Антонівської селищної ради.
Судами встановлено, що договір припинив свою дію 22 квітня 2014 року, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Будь-яких рішень про поновлення вказаного договору оренди не приймалось.
На час розгляду справи земельна ділянка перебуває у фактичному володінні ТОВ «АК «Олімп».
Також судами встановлено, що ТОВ АК «Олімп» на праві власності належить об'єкт незавершеного будівництва - недобудований причал по переробці та перевезенню вантажів готовністю 58 %, металеві ворота № 2, залізнична дорога № 3, мостіння № 1. Вказане майно розташоване на спірній земельній ділянці, кадастровий номер НОМЕР_1 .
27 січня 2003 року між ТОВ «АК «Олімп» та ОСОБА_1 укладено договір дарування, за умовами якого ТОВ «АК «Олімп» подарувало ОСОБА_1 недобудований причал по переробці та перевезенню вантажів, ворота № 2, залізничну дорогу № 3, мостіння № 1, готовністю 58 %, що знаходиться за адресою: м. Херсон, річка Дніпро, в районі Херсонського заводу «Скловиробів». Цей договір 27 січня 2003 року посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Скульським А. А. та зареєстровано в реєстрі за № 257.
21 червня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування недобудованого причалу по переробці та перевезенню вантажів готовністю 58 %, воріт № 2, залізничної дороги № 3, мостіння № 1, що знаходиться за адресою: м. Херсон, річка Дніпро, в районі Херсонського заводу «Скловиробів», який був посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Сперечуном О. А., зареєстрований в реєстрі за № 2388.
17 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ «АК «Олімп» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого ТОВ «АК «Олімп» придбало об'єкт незавершеного будівництва - недобудований причал готовністю 58 %, ворота № 2, залізничну дорогу № 3, мостіння № 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Договір був посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Донецької області Єрмаковичем Н. Б., зареєстрований в реєстрі за № 3610.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Пунктом 4 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного Кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Статтею 48 ЦК Української РСР (далі - ЦК УРСР) передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Відповідно до статті 243 ЦК УРСР за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому. Дарування громадянами майна державним, кооперативним або іншим громадським організаціям може бути обумовлено використанням цього майна для певної суспільно корисної мети.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом частин другої-п'ятої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, за змістом якого відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дотримуючись вимог статей 212-215, 303, 315 ЦПК України 2004 року, правильно визначився з характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у судовому рішенні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не навів суду жодної норми права, яка б була порушена відповідачами під час укладання оспорюваних угод, в першу чергу, договору дарування від 27 січня 2003 року.
Прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, як на підставу визнання недійсним оспорюваних договорів, посилався на те, що право власності на спірне нерухоме майно на момент укладення договору дарування від 27 січня 2003 року АК «Олімп» не набувалось, не реєструвалось право власності на предмет договору та відповідно таке право не могло відчужуватись.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оспорюваними договорами права Антонівської селищної ради м. Херсона, стороною у яких вона не була, не порушено.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, погодився з висновками суду першої інстанції і обґрунтовано зауважив, що відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про власність», в редакції, чинній станом на 27 січня 2003 року, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, а відповідно до положень статті 25 цього ж Закону об'єктом права власності акціонерного товариства є майно придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах не заборонених законом.
Заборони на відчуження спірного нерухомого майна, як об'єкта незавершеного будівництвом, законодавством, на час укладення договору дарування від 27 січня 2003 року, не було встановлено, також законом не була передбачена державна реєстрація такого договору, реєстрація права власності на нього.
Апеляційним судом обґрунтовано враховано, що факт надання чи відсутності згоди виконавчого комітету Херсонської міської ради на відчуження незавершеного будівництвом причалу не підтверджений та не спростований, проте для Антонівської селищної ради м. Херсона, зазначене не має правових наслідків, оскільки вона не була стороною договорів.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, обґрунтовано взяв до уваги, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 20 серпня 2014 року, ухваленим у справі за позовом ТОВ «АК «Олімп» до Антонівської селищної ради м. Херсона про визнання права оренди земельної ділянки та зобов'язання розглянути питання щодо укладення договору оренди земельної ділянки на підставі технічної документації, було визнано за ТОВ «АК «Олімп» право оренди земельної ділянки загальною площею 2,69 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ). Позовну вимогу про зобов'язання Антонівську селищну раду м. Херсона розглянути на найближчий сесії питання щодо укладення договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1 ) на підставі технічної документації та прийняти відповідне обґрунтоване рішення, залишено без задоволення. Рішення набрало законної сили.
Доводи прокурора у касаційній скарзі про те, що договір оренди земельної ділянки від 01 квітня 1994 року, укладений поза межами компетенції виконавчого комітету Херсонської міської ради, адже розпорядником спірної земельної ділянки з 10 березня 1994 року є саме Антонівська селищна рада м. Херсона є необґрунтованими, оскільки договір оренди від 01 квітня 1994 року недійсним не визнавався, обставини щодо адміністративних меж Антонівської селищної ради м. Херсона були встановлені постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року у справі №2-а-6394/11/2170 з травня 2013 року, тобто значно пізніше ніж укладений договір оренди.
Апеляційним судом такі доводи також були перевірені та зауважено, що землекористувач яким був АК «Олімп» та правонаступником якого є ТОВ «АК «Олімп», насамкінець не змінився, а правовідносини, які склалися між Антонівською селищною радою м. Херсона, як землевласником, та ТОВ «АК «Олімп», як землекористувачем, поза межами дії укладеного з Херсонським міськвиконком договору оренди , не є обставинами, які підлягають дослідженню при вирішенні цього спору та які могли вплинути на його вирішення по суті.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться лише до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційноїінстанції ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводами касаційної скарги ці висновки не спростовуються.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Антонівської селищної ради м. Херсона залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 01 серпня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді:В. О. Кузнєцов
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
Г. І. Усик