Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 447/2288/17
провадження № 61-39018св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Енергобанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 січня 2018 року у складі головуючого судді Карбовнік І. М. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» (далі - ПАТ «Енергобанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 14 жовтня 2013 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 13-002387-01 у вигляді відновлювальної кредитної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитом, 21 жовтня 2013 року сторони уклали додаткову угоду до договору кредиту, згідно з яким банк відкрив держателю картковий рахунок та випустив кредитну картку типу VISA Platinum. У порушення пунктів 3.3.1, 4.4 та 5.4 договору кредиту відповідач не сплачує кредит, відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у встановлені договором строки.
З урахуванням викладеного, ПАТ «Енергобанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 952 488 грн 52 коп., з яких: 165 583,81 грн - заборгованість за кредитом, 350 940,39 грн - заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості, 141 192,20 грн - заборгованість за виникнення прострочених відсотків за кредитом, 137 720,20 грн - заборгованість за штрафами за несанкціонований овердрафт (переліміт), 5 250 грн - заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості, 151 801,92 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 10 січня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Енергобанк» заборгованість за кредитом в розмірі 165 583,81 грн та заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 151 801,92 грн, а всього 317 385,73 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, визначені кредитним договором щодо вчасного повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню без врахування суми заборгованості за штрафами, яка є значно більшою ніж сума заборгованості по кредиту, крім того суми штрафів нараховані позивачем без врахування законодавчо визначеного строку позовної давності в один рік.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 січня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2018 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не встановлено всі дійсні обставини справи, зокрема строк дії кредитної лінії та безпідставно не застосовано наслідки пропуску позивачем строку позовної давності, про що відповідачем було заявлено відповідне клопотання у суді першої інстанції, унаслідок чого незаконно задоволено вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Відзивів на касаційну скаргу не надходило.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу № 447/2288/17 за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 14 жовтня 2013 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № 13-002387-01 до якого сторони 21 жовтня 2013 року уклали додаткову угоду.
За умовами кредитного договору банк відкриває держателю картковий рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та випускає кредитну картку типу VISA Platinum, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки, її реквізитів чи без використання картки. Банк надає держателю кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії. Кредит надається у межах кредитного ліміту за винятком випадків передбачених цим договором, а держатель зобов'язується повернути суму отриманого кредиту на умовах, в строки та в порядку, що передбачені цим договором. Розмір кредитного ліміту складає 100 000 грн.
Звертаючись до суду з позовом ПАТ «Енергобанк» посилалось на те, що у ОСОБА_1 у зв'язку із неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань за договором від 13 жовтня 2013 року № 13-002387-01, станом на 15 вересня 2017 року, утворилась заборгованість у розмірі 952 488,52 грн, з яких: 165 583,81 грн - заборгованість за кредитом, 350 940,39 грн - заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості, 141 192,20 грн - заборгованість за виникнення прострочених відсотків за кредитом, 137 720,20 грн - заборгованість за штрафами за несанкціонований овердрафт (переліміт), 5 250 грн - заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості, 151 801,92 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
У правовідносинах, в яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, якщо умовами договору визначено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
У поданому в січні 2018 року відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просив застосувати до вимог ПАТ «Енергобанк» позовну давність.
У постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 444/9519/12 (№ 6-14цс14) висловлено правову позицію про те, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Укладений між сторонами у цій справі договір діє протягом 12-ти місяців з моменту його підписання. Якщо не пізніше ніж за 45 календарних днів до закінчення терміну дії кредитної лінії, за умовами, що з боку Держателя відсутня прострочена заборгованість за кредитом та/або обслуговуванню карткового рахунку, та жодна із сторін в установленому договором порядку не заявить про припинення строку дії кредитної лінії, термін дії кредитної лінії продовжується на той же строк і на тих же умовах, (пункт 2.6 кредитного договору).
Разом з тим, суди не з'ясували належним чином питання про строк дії картки, не оглянули її в судовому засіданні, не встановили, чи перевидавалася картка вже за існуючими між банком і клієнтом договірними правовідносинами у форматі продовження строку кредитування та користування кредитними коштами за відкритим рахунком з непогашеною заборгованістю.
Суди не дослідили належним чином умов укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема щодо строку його дії та порядку погашення кредитної заборгованості, з урахуванням чого не вирішили питання дотримання позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.
Отже, судами не з'ясовано усіх обставин справи та не надано їм правової оцінки, хоча їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи,
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, в силу наданих процесуальним законом повноважень, суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та відповідно частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних рішень попередніх інстанцій, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргуОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді:В. О. Кузнєцов
А.С. Олійник
С. О. Погрібний
Г. І. Усик